В Азербайджані стартували командно-штабні навчання Eternity-2019, в яких також беруть участь військові з Туреччини і Грузії. Маневри складаються з теоретичної та практичної частин і триватимуть до 6 вересня. Між тим деякі політичні сили в Тбілісі висловили невдоволення приєднанням грузинських солдатів до військових ігор через низку інцидентів на кордоні з Азербайджаном. Експерти відзначають, що спільні навчання трьох країн — частина стратегії Анкари щодо нарощування впливу в регіоні. Аналітики підкреслюють, що турецькі власті активно впливають на Грузію за допомогою «м’якої сили», і в майбутньому Тбілісі може потрапити в серйозну залежність від південно-західного сусіда.
Спільні командно-штабні навчання військових Туреччини, Азербайджану і Грузії стартували 2 вересня. Маневри мають назву Eternity-2019 («Вічність-2019»0). Навчання, які раніше анонсували в азербайджанському Міноборони, складаються з теоретичної та практичної частин і будуть проходити частково в Центрі військових ігор Збройних сил Азербайджану, а частково — в польових умовах. За сценарієм військовослужбовці трьох країн відпрацюють захист регіональних економічних проектів. Навчання триватимуть до 6 вересня.
Про те, що до навчань партнерів — Туреччини та Азербайджану — в цьому році приєднається Грузія, стало відомо в червні поточного року: про це повідомили в грузинському оборонному відомстві за підсумками зустрічі міністрів оборони трьох країн.
На думку військового політолога, завідувача кафедри політології та соціології РЕУ ім. Плеханова Андрія Кошкіна, Грузія розраховує, що участь у навчаннях допоможе їй підвищити вишкіл начальницького складу власної армії.
Вашингтон і Тбілісі збираються побудувати військовий аеродром в районі колишньої 137-ї військової бази МО Росії Вазіані. Про ці плани…
«Крім того, потрібно враховувати, що Туреччина володіє другою за потужністю армією у НАТО, а Грузія активно прагне в Північноатлантичний альянс. Участь у таких навчаннях можна розглядати як дії, які допоможуть Тбілісі наблизитися до мети. При цьому сама Грузія навряд чи є провідним учасником цих навчань, якщо взяти до уваги плачевний стан її збройних сил», — пояснив експерт в бесіді з RT.
Що стосується Азербайджану, то він вирішує свої регіональні завдання в контексті труднощів у відносинах з Вірменією. Військове взаємодія з іншими країнами, включаючи такого сильного гравця, як Туреччина, дозволяє Баку продемонструвати, що Азербайджан не самотній і може отримати зовнішню підтримку, вважає Андрій Кошкін.
Рішення офіційного Тбілісі взяти участь у маневрах спільно з Баку і Анкарою викликало неоднозначну реакцію в Грузії. Як заявив лідер Лейбористської партії Шалва Нателашвілі, приєднання грузинських військових до навчань рівнозначно образи Грузії та її історії на тлі дій Азербайджану щодо монастирського комплексу Давид-Гареджі.
«Після того як президент Алієв всього кілька тижнів тому відняв у нас Давид-Гареджі, Бертубани, монастир Великодня, ввів війська, провів величезний автобан і фактично цей древній істинно грузинський культурний пам’ятник — символ християнства, другий Єрусалим — опинився під юрисдикцією зазначеної держави, участь наших збройних сил у цих навчаннях є образою нашої країни, історії, людей, солдатів і офіцерів», — заявив Нателашвілі.
«Троїстий союз»
Нагадаємо, прикордонний спір між Грузією і Азербайджаном активізувався в квітні цього року, після того як азербайджанські прикордонники на кілька днів закрили доступ до грузинського монастирю Удабно. Шлях був відкритий після переговорів країн на рівні МЗС, але при цьому Азербайджан збільшив чисельність своїх прикордонних військ у спірному районі.
Монастир входить в унікальний комплекс християнських печерних монастирів Давид-Гареджі. Азербайджанські влади і раніше перекривали доступ до святинь, розташованих на спірній ділянці азербайджано-грузинського кордону. Хоча спільна комісія з демаркації та делімітації кордону була створена країнами ще в 1996 році, близько третини кордону залишається неузгодженою.
Як пояснив у коментарі RT старший науковий співробітник Інституту соціально-політичних досліджень країн Чорноморсько-Каспійського регіону Володимир Новіков, серед грузинської політичної еліти склалося непросте ставлення до Азербайджану. На думку експерта, в основі недовіри знаходяться не стільки територіальні розбіжності, скільки побоювання опинитися в повній енергетичній залежності від Баку.
«Вже сьогодні грузинська сторона відчуває залежність від азербайджанських поставок енергоносіїв. Фігуру самого Нателашвілі можна і не сприймати всерйоз, проте він нерідко озвучує ті настрої, які бродять у верхах грузинського суспільства. Очевидно, що зараз у Тбілісі є певний конфлікт між прихильниками орієнтації на Азербайджан у питанні постачання паливних та їх супротивниками», — заявив експерт, говорячи про грузинсько-азербайджанських відносинах.
Нагадаємо, на тлі кризи в грузино-російських відносинах Тбілісі відмовився від імпорту російського газу і почав нарощувати постачання азербайджанського палива, включаючи не тільки природний газ, але і нафта. Проте з часом грузинське керівництво стало сумніватися в ефективності цієї моделі. Як заявив ЗМІ в лютому цього року Георгій Кобулия, який займав на той момент пост міністра економіки Грузії, монополія одного постачальника енергоресурсів неприпустима.
НАТО збирається розширити співпрацю з Грузією в питаннях безпеки Чорного моря. Про це повідомив представник генсека альянсу…
У той же час для третього учасника навчань Eternity-2019, Туреччини, конфронтація між Баку і Тбілісі була б дуже невигідна, зазначив у розмові з RT старший науковий співробітник Центру пострадянських досліджень ІСЕМВ РАН ім. Е. М. Примакова, доцент Дипломатичної академії МЗС Росії Володимир Аватков. За словами експерта, Анкара зацікавлена в посиленні єдності між цими державами, щоб вільно просувати свої товари через грузинську територію в Азербайджан, який сприймається турецькою стороною як «молодший брат».
«Крім того, не можна не відзначити, що навчання Eternity-2019 сприяють поширенню турецького впливу в регіоні, тому протести проти нього явно невигідні Анкарі», — пояснив експерт.
Втім, поки територіальний спір не заважає Баку і Тбілісі співпрацювати у військовій сфері за активної участі Туреччини. Починаючи з 2012 року військові міністри трьох країн проводять регулярні зустрічі з питань регіонального співробітництва. У березні 2018 року міністри оборони Грузії, Туреччини та Азербайджану підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо співпраці в оборонній сфері.
Кордону в серці
В останні десятиліття Туреччина демонструє великі геополітичні амбіції. Анкара прагне до створення свого пояса впливу, взявши на озброєння ідеї пантюркізму. І хоча Грузія не відноситься до числа тюркомовних країн, вона також є предметом інтересу з боку Туреччини. Анкара розглядає Грузії як мосту до важливого союзника — Азербайджану, а також тюркомовним країнам Центральної Азії.
Співпраця з Тбілісі не обмежується військової областю, мова йде про низку економічних, енергетичних і транспортних проектів, включаючи нафтопровід Баку — Тбілісі — Джейхан і газопровід Баку — Тбілісі — Ерзрум. На сьогоднішній день саме Туреччина є найбільшим торговим партнером Грузії, далі йдуть Азербайджан і Росія.
При цьому турецька сторона не забуває застосовувати по відношенню до Грузії свій інструментарій «м’якої сили». Так, в Грузії активно працює урядова «Турецьке агентство міжнародного співробітництва та розвитку» (TIKA), організація займається такими напрямками, як благодійність і навчання грузинських держслужбовців.
TIKA — не єдина організація, що веде роботу з популяризації Туреччини в грузинському суспільстві. У країні також діє турецький Інститут Юнуса Емре. Ця НКО займається просуванням турецької культури та мови в ряді країн.
Особливий інтерес турецької сторони викликають ті грузинські регіони, в яких проживає значна частка мусульман, в першу чергу мова йде про Аджарії. Багато місцеві жителі мають родичів в Туреччині — турецькі грузини називають себе «чвенебури». У 2013 році Михайло Саакашвілі навіть почав кампанію з роздачі останнім грузинських паспортів. Втім, грузинський націоналізм чи в змозі конкурувати з «м’якою силою» Турецької Республіки, відзначають експерти.
Аджарія, колись входила до складу Османської імперії, сьогодні стала адресатом не тільки культурних проектів Анкари, але і реципієнтом турецьких інвестицій. За інформацією ЗМІ, обсяг турецьких фінансових вливань досягає 90% від загального обсягу іноземних інвестицій, що надходять в автономію.
Поки в Тбілісі протестують проти «російської агресії» і «окупації», на південно-заході Грузії все сильніше відчувається турецький вплив….
В одному зі своїх виступів президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган заявив, що інтереси сучасної Анкари збігаються з інтересами Османської імперії, в цьому контексті політик згадав і Батумі.
«Наші фізичні межі відрізняються від кордонів в нашому серці. Хіба можна відрізнити Ризі від Батумі?» — задався питанням Ердоган.
Ця репліка турецького лідера обурила грузинське суспільство, турецького посольства в Тбілісі довелося виправдовуватися. За словами дипломатів, у Грузії «неправильно зрозуміли» Ердогана. Як заявила тоді турецька сторона, Анкара не має ніяких територіальних претензій до Грузії.
Однак на практиці експансія можлива і без військових вторгнень, багато хто в Грузії невдоволені зростаючим впливом Туреччини, відзначають експерти.
«Небезпечна стратегія»
На думку Володимира Новікова, якщо турецьке присутність в регіоні буде зростати, велика ймовірність того, що в майбутньому Анкара зможе впливати на політику Тбілісі, на її відносини з іншими країнами і може навіть де-факто встановити протекторат над частиною грузинських територій, наприклад Аджарией.
«Не можна сказати, що сьогодні в Грузії не помічали турецьку «м’яку» експансію. Зараз вона вже викликає тривогу не тільки у частини опозиції, але і у влади», — вважає експерт.
Сьогодні Грузія ризикує опинитися в залежному від сусідів положенні, оскільки упродовж довгого часу в Тбілісі розцінювали увагу Туреччині лише як привід для залучення турецьких інвестицій. Після погіршення відносин з Москвою у грузинської сторони майже не залишилося вибору можливих торгових та інвестиційних партнерів, зазначив експерт.
«Перебуваючи в економічній залежності від Туреччини, Грузія виявиться і політичної залежності. Справа може йти до того, що коридор регіональних і зовнішньополітичних можливостей Грузії буде звужений», — підкреслив Новіков.
Схожої точки зору дотримується і Володимир Аватков. За словами експерта, сьогодні Туреччина проводить досить активну експансіоністську лінію щодо всього Кавказу і, зокрема, Південного Кавказу. Тбілісі сам активно заохочував зближення з Анкарою, розглядаючи цю переорієнтацію як засіб для відходу від співпраці з Росією.
«Зараз саме Туреччина є найбільшим інвестором і торговим партнером Грузії, яка прагне витіснити таким чином російський вплив, але не розуміє, що в довгостроковій перспективі це небезпечна стратегія, навіть з точки зору грузинської державності», — підсумував експерт.
Thanks!
Our editors are notified.