Пістолет-мрія: чому «Беретта» вважалася найбажанішим трофеєм союзників

Бойовий трофей – корисна і приємна частина нелегкій солдатської служби в роки війни. І кожен боєць хотів, щоб він був однаково зручним і функціональним. Тому в даному питанні існували певні переваги. І якщо радянські солдати серед розмаїття зброї на війні найчастіше зупинялися на німецькому «Вальтере», то для союзників, а особливо американців, найбажанішим трофеєм була італійська «Беретта».

Один з основних трофеїв Другої світової війни. /Фото: www.armoury-online.ru

Історія пістолетного сімейства «Беретта» почалася ще в роки Першої світової війни, коли на озброєння італійської армії надійшло дітище конструктора Туліо Маренгони калібру 9-мм зразка 1915 року. Через кілька років з’явилася аналогічна модель під патрон Браунінга 7.65 мм

Третім пістолетом в лінійці став зразок 1922 року, що має відмінність перед іншою зброєю свого часу – збільшений виріз на рамці над стволом для викиду гільз. Але ось просунути розроблені моделі на озброєння в армію не виходило. Тому на початку 1930-х було прийнято рішення випустити таку зброю, яка повністю задовольняла б запити командування.

Пістолет зразка 1915 року. /Фото: zonwar.ru

Буквально з початку нового десятиліття «Беретта» один за іншим стала випускати моделі зброї, які користувалися попитом в різних родах військ. Так, наприклад, зразок 1931 року припав до смаку військово-морського флоту, а частина цієї серії також була випущена на цивільний ринок.

Беретта зразка 1931 року з медальйоном на рукоятці, що відображає належність до ВМФ Італії. / Фото: gunauction.com.

Наступною була модель 1932 року, яка стала основою для створення одного з найвідоміших пістолетів компанії. Мова йде про зразку 1934 року, який остаточно закріпив у практиці виробництва зброї калібр 7,65 мм, хоча він випускався також калібру 9 мм. Саме цей пістолет був прийнятий на озброєння італійською армією.

Цікавий факт: згідно поширеній думці, появи моделі 1934 року сприяло бажання командування армії Італії закупити німецькі «Вальтеры», а в «Беретта» просто не могли дозволити пустити на ринок конкурента, тому вони і розробили вітчизняну альтернативу.

Зразок 1934 року отримав визнання в італійській армії. /Фото: topwar.ru

Ще до початку Другої світової війни «Беретта» встигла випустити кілька інших моделей, у тому числі комерційних, а також початку своєрідні експерименти зі сплавами для стовбура і калібрами, однак моделі 1934/1935 року залишилися в пріоритеті як на ринку, так і в складі армії Італії. Більше того, незважаючи на заборону вивозу пістолета, саме зразок 1934 року виявився одним із найбажаніших трофеїв у солдатів союзників.

Причин подібної популярності кілька. «Беретта» М1934/1935 відрізнялися гарною якістю і високою надійністю. Крім того, їх вартість була порівняно невеликою, а також дані моделі не вимагали серйозних витрат у разі їх ремонту. Тому можна з упевненістю сказати, що ці пістолети вважалися одними із самих високоякісних і не мали гідних конкурентів на ринку свого часу.

Беретта М1934 в розібраному вигляді. /Фото: modernfirearms.net

Популярність і якість моделі 1934 року виявилися настільки вражаючими, що її виробництво тривало цілих тридцять шість років – до 1980 року. А в 1991-му була випущена додаткова серія – для колекціонерів. Всього ж «Беретта» М1934 виробила близько мільйона одиниць цих знаменитих пістолетів.

На додаток до теми: Чий «стовбур» крутіше: кращі пістолети Другої світової війни.