Чому німецька каністра бензину не тоне у воді і навіщо їй три ручки

У повсякденному житті ми рідко замислюємося над тим, що речі, якими користуємося щодня, насправді є плодом творчості справжніх геніїв. Ще рідше розмірковуємо про те, що чимала частина була придумана для війни: мікрохвильові печі, радіо, телефон, лазер, комп’ютер, навіть матеріал для жіночих гігієнічних прокладок От і добре знайома автомобілістам 20-літрова бензинова каністра зобов’язана своєю появою Другої світової війни.

1. «Війна – батько всього»

Країна готувалася до війни. |Фото: fbcdn.net.

Більшість водіїв, використовуючи 20-літрові каністри для пального, навіть не здогадуються про те, що появі цієї тари зобов’язані одному німецькому інженеру-генія – Винценсу Грюнвогелю, придумавшему її на початку 1930-х років. Згодом саме вона отримає назву «Wehrmachtskanister» і стане головною паливної тарою вермахту. Більше того, до 1939 році каністра буде випускатися вже в промислових масштабах за особистим розпорядженням Адольфа Гітлера.

Стара і нова каністри. |Фото: topwar.ru.

Цікаво, що довгий час розробка Винценса Грюнвогеля залишалася чи не таємною. Настільки каністра, на думку німців, виявилася революційною. Втім, дивуватися цьому не варто. Досить поглянути на те, якою була основна паливна тара Німеччини до 1930-х років.

2. «Нобелівську премію? Дайте дві»

Американські солдати зливають паливо з трофейних каністр. |Фото: waralbum.ru.

Звичайно ж, ніякої Нобелівської премії Винценс Грюнвогель за свою каністру не отримував. Однак, якщо познайомитися з «Wehrmachtskanister» ближче і розібратися у всіх її «фішки», то стане зрозуміло – дана розробка заслуговує не одну, а відразу дві премії. Продумано в каністрі було майже все. До самих дрібниць. Не врахував Винценс при розробці лише одного тонкощі. Однак про невдачі поговоримо в кінці, спочатку про достоїнства!

Коротко про перенесенні. |Фото: mediasole.ru.

По-перше, «Wehrmachtskanister» знають, люблять і хвалять за геніальність її ручки. Точніше – трьох ручок. Вирішують вони два питання.

Перший – зручність перенесення. Одна людина може взяти в руку дві каністри, а то і три порожні каністри. Повну каністру одна людина може нести за середню ручку. Або ж, дві людини можуть нести одну каністру, тримаючи її удвох за крайні ручки, при цьому підхопивши ще по одній повній каністрі в кожну з вільних рук.

Другий – зручність заправки. При заливанні палива каністра спочатку береться за ту ручку, що найближче до шийки. Після часткового спустошення – за протилежну ручку. Таким чином, користуватися «Wehrmachtskanister» буде максимально зручно, а кількість расплесканного пального зведеться до абсолютного мінімуму.

Геніальна кришка. |Фото: sam.fastbox.su.

По-друге, німецька 20-литровка мала досить прогресивну конструкцію кришки. До появи Wehrmachtskanister всі користувалися виключно різьбовими кришками, що не дуже-то зручно, особливо в польових умовах. Нова ж набагато краще фіксується, а також гарантує, що навіть у разі пошкодження гумової підкладки, остання не випаде. Це в свою чергу означає, що витоку палива не відбудеться.

По-третє, в німецьких каністрах вперше з’явилася сифонна трубка, яка значно прискорює і спрощувала процедуру спорожнення ємності з пальним. Особливо, при повному перевертанні тари.

Простіше складати. |Фото: fbcdn.net.

По-четверте, каністра мала оптимальну форму. Будучи вбудованою в паралелепіпед, Wehrmachtskanister легко вкладалися в великих кількостях для зберігання і транспортування. Округлені кути і шви були потрібні для того, щоб мінімізувати ризик пошкодження інших каністр і спростити процес складання. Також ємності мали характерну хрестоподібну штампування на бічних стінках, які значно збільшувала жорсткість, а разом з нею і міцність усієї конструкції.

Проводилася у великих обсягах. |Фото: ribalych.ru.

По-п’яте, в каністрі є повітряний кишеню. Ця маленька тонкість насправді дуже важлива. Завдяки їй Wehrmachtskanister не тонули у воді, навіть з паливом. Справа ще й у тому, що щільність більшості вуглеводнів нижче, ніж щільність води.

Нарешті, єдине, що не врахував Винценс Грюнвогель – це матеріал. Для виробництва 20-літрових каністр у Німеччині використовувалася штампована сталь. З одного боку, це дозволяло робити тару дуже міцною, дешевої і виробляти її швидко і у великих кількостях. Однак, в той же час штампована сталь досить легко піддавалася іржі в польових умовах, особливо на дно тари.

3. Яблуко від яблуні

Вже не те. ¦Фото: engelbert-strauss.co.uk.

Сьогодні більшість каністр або просто наслідує, або у всякому разі повторює у багатьох елементах знамениті 20-літрові каністри німецької розробки. Оригінальна конструкція виявилася настільки вдалою і продуманою, що не втрачає актуальності навіть через багато десятиліть. І судячи по всьому, не втратить її ще дуже довго. У наш час подібні ємності все частіше роблять з різних полімерів у прагненні всіляко здешевити виробництво. Крім того, після війни знамениті «Wehrmachtskanister» стали використовуватися не тільки для зберігання палива, а також для зберігання багатьох інших рідин. А значить і необхідність у використанні тільки стали – відпала.

Хочеться дізнатися ще більше всього цікавого? Як щодо того, щоб прочитати про те, як швидко зробити контейнер під інструменти з непотрібної пластикової каністри без особливих трудовитрат.