Портупея і кобура: чому у колишніх атрибутів кавалериста настільки по-різному склалася історія

Коли уявляєш солдата армії два-три століття тому, неможливо уявити його без форми, яка б не перетиналася ременями і утримувала меч або вогнепальну зброю. І дійсно портупея і часто кобура були незмінною частиною обмундирування в той час. А ось доля їх склалася по-різному, адже, незважаючи на те, що прийшли вони з одного роду військ і практично одночасно, один атрибут і сьогодні активно використовується, зате другий відійшов в історію, за винятком парадної форми.

Першою в обмундируванні воїнів з’явилася портупея. Причому етимологія терміна прямо вказує і на місце, де його вперше застосували: слово походить від злиття двох французьких слів porter — «носити» і épée — «меч». Це й не дивно: своєю появою портупея зобов’язана легендарним європейським вершника без страху і докору, а саме лицарям – це вони придумали носити шнурок для холодної зброї. А вже з Франції даний атрибут поширився по Європі.

Перев’язь для меча швидко прижилася в обмундируванні лицарів. /Фото: topwar.ru

У Росії портупея з’явилася в часи Петра Великого, який, зокрема, відомий введенням в обіг полки іноземного ладу, і, відповідно, не використовувалися попередниками-стрільцями елементи амуніції. Звичайно, меч і раніше не в руках носили, але про портупеї й не йшлося – вона з’явилася у офіцерського та унтер-офіцерського складу приблизно в 1705 році – в період активної фази військових реформ Петра.

Обер-офіцер і штаб-офіцер лейб-гвардії Преображенського полку з 1700 по 1732 рік. /Фото: wikipedia.org

Портупея використовувалася для носіння шашки, шаблі, шпаги, тесака або багнета. З появою вогнепальної зброї до цього списку додалися револьвер і пістолет. Російські гусари також могли носити так звану ташку – невелику кавалерійську шкіряну сумку, яка з часом трансформувалася у сучасний офіцерський планшет.

Цікавий факт: не всі ремені на військовій формі вважаються портупеєю. Так, наприклад, в старе обмундирування входив шкіряний пояс з двома більш тонкими ремінцями, уходившими під погони. Ось тільки ці перев’язі не можна назвати портупеєю: насправді, це комплект похідних ременів – до них кріпляться бінокль у футлярі, фляга, а також подсумки різного виду.

Портупея виявилася відмінним практичності елементом форми. /Фото: youla.io

Що стосується кобури, то вона також отримала поширення кавалерійських військ, проте термін на цей раз прийшов із протилежного напрямку. Турецьке слово kubur означало шкіряний чохол, який кріпився до сідла вершника спереду: в ньому носили цибулю. Пізніше, після появи вогнепальної зброї, кобура стала використовуватися саме для револьверів і пістолетів.

А ось в Російській імперії кобура з’явилася порівняно недавно по відношенню до інших держав – вона з’явилася в період правління імператора Олександра І, а закріпилася під час Вітчизняної війни 1812 року. Більш того, далеко не всі її почали носити: приміром, піхотинці продовжували носити зброю за поясом. Ті ж, хто використовував кобуру, називали її по-різному – пистолетник, чушка, ружейное нагалище, а також «ольстра» або «ольстрядь».

Історія кобури коротше, але від того не менш цікава. /Фото: topwar.ru

Кобура настільки міцно увійшла в обмундирування воїнів, що і до цього дня активно використовується в більшості родів військ, а також отримала власну класифікацію. А ось портупея вже не настільки популярна: подекуди вона ще використовується під час несення служби, однак у більшості випадків застосовується лише як атрибут парадної форми.

На додаток до теми: один атрибут обмундирування можна носити по-різному – Чому радянські офіцери носили пістолет праворуч на ремені, а німецькі – зліва