75 років тому в Криму почалася Ялтинська конференція лідерів СРСР, США і Великобританії. За словами істориків, вона визначила повоєнний світоустрій, дозволила розділити сфери впливу в Європі і десятиліттями стримувала планету від нових глобальних конфліктів. Сформована в Ялті міжнародна система проіснувала майже до кінця ХХ століття. При цьому ставлення до неї західних лідерів з часом змінилося. Спочатку американські і британські політики визнавали, що радянське керівництво пішло на суттєві поступки Заходу і створило передумови для збереження міжнародної стабільності. Але потім вони почали називати конференцію трагічним моментом і джерелом несправедливості.
4 лютого 1945 року в Лівадійському палаці під Ялтою почалися переговори між главами держав — союзників по антигітлерівській коаліції, що увійшли в історію як Ялтинська конференція. Лідери СРСР, США і Великобританії домовлялися про те, як буде виглядати світ після остаточної перемоги над нацистською Німеччиною.
Шлях до Ялті
Відносини між Москвою та країнами Заходу були натягнутими ще з часів Громадянської війни. У 1930-ті роки радянське керівництво намагалося створити міжнародне об’єднання для протидії нацизму, однак не знайшов у цьому питанні порозуміння з боку західних держав. Великобританія і Франція укладали з Гітлером міжнародні договори і схвалили в 1938 році в Мюнхені його план розділу Чехословаччини. Зате після підписання радянсько-німецького договору про ненапад 1939 року СРСР зазнав критики з боку Заходу.
75 років тому на невеликій ділянці суші в районі Курська почалася найбільша в історії танкова битва, в якому взяли участь…
У 1941 році, після нападу Німеччини на Радянський Союз, відносини між Москвою, Лондоном і Вашингтоном потеплішали. Проте два роки союзники фактично ігнорували прохання радянського керівництва про відкриття Другого фронту в Європі.
Лише на тлі успішного радянського наступу на Курській дузі влітку 1943 року між Великобританією і США пожвавилися переговори про необхідність висадки на атлантичному узбережжі Європи. Принципове рішення з цього питання було прийнято в кінці 1943 року на Тегеранській конференції.
Союзники висадилися в Нормандії 6 червня 1944 року. Нацисти намагалися вести війну на два фронти і навіть зробили в грудні успішний контрнаступ проти англо-американських військ в Арденнах. Проте активні дії радянських військ на Східному фронті у січні 1945 року змусили Гітлера перекинути сили туди.
«На початку 1945 року перспектива поразки рейху стала абсолютно очевидною, і у союзників виникла необхідність визначити правила гри на міжнародній арені після завершення війни. Цієї мети і повинна була послужити нова конференція», — розповів у бесіді з RT військовий історик Юрій Кнутов.
За словами фахівця-історика Музею Перемоги Олександра Михайлова, лідери країн — членів Антигітлерівської коаліції довго не могли домовитися про місце зустрічі.
«Черчілль пропонував зустрітися у Великобританії. Розглядалися й інші місця проведення: Аляска, Мальта, Афіни, Каїр, Рим. Однак Йосип Сталін настійно вимагав організації зустрічі саме в Радянському Союзі, щоб іноземні делегації змогли своїми очима побачити, що творили нацисти і який завдали шкоди громадянам СРСР. У підсумку вибір був зроблений на користь Ялти», — пояснив експерт.
Підготовка до конференції
Американської делегації був відведений Лівадійський палац. Він же був обраний майданчиком для проведення переговорів. Радянської делегації мали жити в Юсупівському палаці, а британської — у Воронцовському.
75 років тому почалася висадка військ західних союзників по Антигітлерівській коаліції в Нормандії. Їм вдалося застати німців зненацька,…
За словами Олександра Михайлова, Кримський півострів за час окупації сильно постраждав, однак в стислі терміни все необхідне для організації роботи конференції було знайдено та доставлено в Крим. На півострів прибуло близько 1500 вагонів з будівельними матеріалами, меблями, технікою та обладнанням, необхідними для приведення в порядок зруйнованих палаців і створення умов для проведення конференції.
Незважаючи на те, що лінія фронту в цей час проходила вже далеко від Криму, з-за небезпеки диверсій в районі проведення переговорів були встановлені суворі заходи безпеки.
«Охорону делегацій та місць їх проживання здійснювали спеціальні групи авіаційного та артилерійського прикриття, уздовж південного узбережжя Криму охоронні функції покладалися на кораблі Чорноморського флоту СРСР разом з судами США і Великобританії. Півострів перебував ще в зоні досяжності польоту німецьких бомбардувальників, тому командуванням морської авіації Чорноморського флоту для захисту від нападу з повітря було виділено 160 винищувачів», — продовжив історик.
Як розповів Михайлов, для охорони палаців і самих засідань конференції були залучені кілька полків військ НКВС, а також оперативні співробітники відомства, покликані виявляти шпигунів і диверсантів. Парк навколо Лівадійського палацу був оточений чотириметровим парканом, а переміщення обслуговував конференцію персоналу відбувалося за спеціальними дозволами.
«Навколо кожного з трьох палаців створювалися два кільця охорони, до яких вночі додавалося ще одне — в його склад входили військовослужбовці прикордонних частин зі службовими собаками. Для зручності проживання і роботи всіх делегацій на їх територіях створювалися пункти зв’язку — з телефоністами, що знають англійську мову, які могли забезпечити міжміський, а також міжнародний зв’язок у будь-яку точку світу», — зазначив експерт.
На честь прибуття в СРСР іноземних делегацій прямо на льотному полі біля кримського міста Саки був влаштований урочистий прийом. По дорозі до Ялти були підготовлені спеціальні місця для відпочинку гостей. Уїнстон Черчілль скористався радянським гостинністю: він приблизно на годину зупинився в Сімферополі в будинку, де під час окупації проживали високопоставлені німецькі офіцери, і викурив там сигару. На думку істориків, так британський прем’єр збирався з думками після тривалого перельоту.
Доленосна конференція
В ході Ялтинської конференції союзникам необхідно було обговорити кілька стратегічних питань. Мова, зокрема, йшла про умови капітуляції Німеччини та її післявоєнному пристрої. В ході переговорів лідери країн — членів Антигітлерівської коаліції вирішили, що їх загальною метою є «знищення німецького мілітаризму та нацизму й створення гарантій того, що Німеччина ніколи більше не буде в змозі порушити мир всього світу». Для цього переможеним країну планувалися піддати демілітаризації і розділити на окупаційні зони.
75 років тому в Тегерані розпочалася перша в роки Другої світової війни конференція «великої трійки» лідерів антигітлерівської коаліції —…
Союзники домовилися про стягнення з Німеччини репарацій, половина з яких повинна була дістатися СРСР, найбільш постраждалому від дій нацистів.
Лідери Антигітлерівської коаліції підписали в Ялті спільну Декларацію про звільнену європу”, яка передбачала ліквідацію союзних нацистам властей в окупованих Німеччиною державах і встановлення демократичних установ на основі загальних виборів.
«Одним з ключових моментів Ялтинської конференції стало рішення створити нову міжнародну організацію, що володіє найширшими повноваженнями — майбутню ООН. Принцип одноголосності прийняття рішень Радою Безпеки дозволяє світу з тих пір уникати глобальних конфліктів», — заявив Юрій Кнутов.
За словами історика, тоді ж була обумовлена ключова роль у діяльності Рб п’яти країн: СРСР, США, Великобританії, Франції та Китаю. А також прийнято рішення про надання окремих місць в ООН Білоруської і Української РСР — республікам, що найбільш постраждали від нацистської окупації.
В ході ялтинських переговорів Сталін дав згоду союзників на вступ СРСР у бойові дії на Тихоокеанському театрі. На те, щоб вступити у війну проти Японії, Радянський Союз отримав «два-три місяці» з моменту остаточного розгрому Німеччини. За це Москві пообіцяли повернути аннексированные раніше Японією Курильські острови і Південний Сахалін, а також право на використання військово-морської бази в Порт-Артурі і Китайсько-Східної залізниці. Монголія, згідно з ялтинськими домовленостями, ставала самостійною державою.
Найбільш болючими і довгими, за словами Юрія Кнутова, стали переговори щодо поділу сфер впливу в Європі і щодо «польського питання».
«Емігрантський уряд Польщі робила відчайдушні спроби отримати вислизає від нього владу, але не досяг успіху в цьому. Більшу частину Польщі вже звільнила Червона армія, там створювалися власні органи влади. Тому в кінцевому підсумку Заходу довелося задовольнятися загальним декларуванням демократичних принципів устрою влади у Варшаві», — зазначив він.
Багато суперечок було навколо польських кордонів. За словами істориків, західним союзникам не подобалося розширення СРСР за рахунок Західної України і Західної Білорусії. Проте в кінцевому підсумку було прийнято рішення провести кордон за запропонованою раніше Антантою «лінії Керзона» (розділяє території за принципом переважання поляків), але з відступом на кілька кілометрів на користь Польщі. При цьому СРСР підтвердив свою згоду на добровільну передачу Варшаві Білостока.
«У ході переговорів лідери Антигітлерівської коаліції підтвердили віднесення до зони радянських інтересів Східної Європи та Югославії, але передачу під англо-американський контроль Західної Європи, Італії та Греції, незважаючи на те, що там існували потужні комуністичні руху», — розповів Кнутов.
Західні політики спочатку були задоволені результатами Ялтинської конференції.
«Я впевнений, що завдяки угодам, досягнутим в Ялті, Європа буде більш стабільною в політичному плані, ніж коли б то не було», — заявив президент США Франклін Рузвельт у посланні конгресу 1 березня 1945 року.
Держсекретар США Едвард Стеттиниус у своїх спогадах прямо писав, що в Ялті «поступки Радянського Союзу Сполученим Штатам і Англії були більше, ніж їх поступки Радам».
«Я не знаю жоден інший уряд, яке б так твердо і послідовно виконувала свої зобов’язання, причому іноді навіть на шкоду власним інтересам, як уряд Радянської Росії», — сказав прем’єр-міністр Великобританії Уїнстон Черчілль у ході виступу в палаті громад 27 лютого 1945 року.
Проте всього через рік, 5 березня 1946 року, Уїнстон Черчілль, виступаючи у Вестмінстерському коледжі в місті Фултон (США), піддав жорстокій критиці систему відносин, що склалися в Європі за підсумками Ялтинської конференції, і закликав Захід об’єднуватися проти СРСР.
І в наші дні західні політики воліють не згадувати про тих оцінках, які давали СРСР їх попередники всього кілька десятиліть тому.
«Так звана стабільність Ялтинських угод була постійним джерелом несправедливості і страху», — оголосив президент США Джордж Буш — молодший, виступаючи в Брюсселі в 2005 році.
З часом оцінки переговорів у Криму в 1945 році з боку американських політиків стали ще більш критичними.
65 років тому корпорація General Electric оголосила про звільнення всіх працівників, дотримуються комуністичних поглядів. Це стало…
«Ялтинська конференція була одним з найбільш трагічних моментів XX століття: Великобританія і США мовчазно визнали право СРСР поширити свою сферу впливу на всю східну половину Європи», — зазначив заступник державного секретаря США Деніел Фрід в своєму листі в реакцію The Los Angeles Times у 2007 році.
За словами Юрія Кнутова, сьогодні обговорення післявоєнного устрою Європи носить парадоксальний характер.
«Польща звинувачує зараз СРСР у нав’язуванні їй комунізму, окупації і так далі. Але чому вона забуває про те, що сформоване в 1945 році положення повністю підтримали на Ялтинській конференції Лондон і Вашингтон?» — зазначає історик.
За його словами, переговори в Ялті були одними з найбільш доленосних в новітній історії людства.
«Ялтинська конференція визначила повоєнний світоустрій. Людство жило повністю відповідно до її ідей аж до кінця 1980-х років. І навіть після припинення існування біполярного світу самі ялтинські механізми ведення міжнародних відносин збереглися. Ніхто нічого кращого не придумав», — резюмував Кнутов.
Thanks!
Our editors are notified.