Всього чотири роки тому прийомна сім’я Маъмусат Насибовой була символом дагестанської регіональної програми влаштування сиріт. Мешканку віддаленого гірського села Хвартикуни ставили в приклад чиновники, нею захоплювалися мешканці республіки. Жінка взяла під опіку вісім дітей-інвалідів. Всі малюки з важкими недугами: ДЦП, хвороба Дауна, розумова відсталість. Але нещодавно у Насибовой вилучили всіх дітей. Формальним приводом стала погашена ще десять років тому судимість за нетяжкий злочин. Кореспондент RT спробував з’ясувати, що важливіше в цій історії: виконання букви закону або доля дітей-інвалідів.
На Кавказі в дитбудинках традиційно мало дітей — набагато менше, ніж в інших регіонах. Більшість сиріт забирають до себе родичі. Але навіть тут далеко не кожен готовий взяти під опіку і тим більше усиновити лежачого дитини з важкою хворобою, за яким доведеться доглядати все його життя.
Шість років тому дагестанські влади активно почали шукати сімей для сиріт з інвалідністю. Чиновники в ініціативному порядку зверталися до людей, які цікавилися усиновленням.
«Я вже давно хотіла взяти опіку над сиротою, але мені говорили, що в республіці і так велика черга з потенційних усиновителів. А навесні 2014 року мені раптом подзвонили з райадміністрації і запитали, чи не хочу я взяти дітей-інвалідів. Я погодилася практично відразу, хоча спочатку все-таки думала про здорових», — розповіла RT Маъмусат Насібова.
Вона з тих жінок, про яких кажуть, що вони створені для материнства та виховання. 12 років зі своїх 58 Насібова працювала нянею в школі-інтернаті. Самотужки змогла виростити трьох власних дітей. Чоловік помер від крововиливу ще в кінці 1980-х років. А коли діти виросли, вирішила виховати прийомних.
«У мене в селі 14-кімнатний будинок, в якому я залишилася одна. Ну куди, думаю, мені така громада. Хотілося, щоб тут знову грали діти», — згадує Маъмусат.
Насібова зібрала всі документи, які зажадали органи опіки і піклування, включаючи довідку про погашеної судимості.
«Це було 11 років тому, всіх деталей вже не пам’ятаю. Я працювала у продуктовому магазині, у нас була перевірка. На полицях контролери знайшли прострочену їжу. За це мене оштрафували на три тисячі рублів. Більше нічого не було», — згадує Маъмусат.
Жінка була засуджена за ч. 1 ст. 238 КК РФ (Виробництво, зберігання, перевезення або збут товарів і продукції, виконання робіт або надання послуг, не відповідають вимогам безпеки життя або здоров’я споживачів»). Її єдине покарання — штраф. Через рік, згідно із законодавством, судимість була погашена. Але запис про неї, як і належить за законом, збереглася в архіві МВС.
Довідка про судимість ніяких питань у чиновників не викликала. Хоча вже тоді діяли норми Сімейного кодексу РФ, які прямо забороняли ставати прийомними батьками особам з погашеною судимістю за низкою статей КК (ст. 146 Сімейного кодексу РФ).
Сімейний пансіонат
Сімейне життя Маъмусат і її нових дітей практично відразу почалася з трагедії. Через коротке замикання згорів той 14-кімнатний будинок, в якому жінка збиралася ростити малюків (сімом сиротам на момент оформлення опіки не було і трьох років). На щастя, під час пожежі ніхто не постраждав, Насібова встигла винести всіх у двір. Але сама будівля навіть частково зберегти не вдалося — за її словами, пожежники їхали з райцентру по розбитій грунтовці 40 хвилин.
Збір допомоги багатодітному опікуну оголосили по всій республіці. У підсумку новий будинок великій родині за свій рахунок побудував депутат Народного зібрання Дагестану Іслам Гусейханов.
Насібова не відразу оформила опіку над усіма вісьмома сиротами. Навесні 2014 року їй довірили двох дітей — чиновники хотіли переконатися, що Маъмусат впорається з дітьми-інвалідами.
Впоралася. Через півроку жінка взяла ще чотирьох. А пізніше — ще двох. Жодного разу у чиновників не виникло питань з-за минулої судимості. Більш того, республіканські влади ставили Насибову приклад — їй особисто вручали подячні грамоти колишній глава регіону Рамазан Абдулатипов, нинішній голова Володимир Васильєв, керівництво Союзу жінок Дагестану, регіональний дитячий омбудсмен.
«За рідними дітьми не все так доглядають, як Маъмусат за прийомними. Все село бачило, як вона з ними носиться. Маъмусат ж щиро полюбила цих сиріт, тому що неможливо так піклуватися про людей без сильних почуттів», — розповіла RT завуч школи у селі, де живе Насібова, Hadižat Имансапиева.
З дітьми було непросто. Вісім важких малюків-інвалідів потребують постійної турботи. Їх треба мити, розважати, міняти їм пелюшки, приділяти увагу кожному. Разом з Насибовой за дітьми доглядали родичі, які живуть по сусідству. Вийшов імпровізований сімейний пансіонат.
«Не збираються чеки»
Порушення законодавства про прийомних сім’ях виявила прокуратура, яка перевіряла всі прийомні сім’ї в республіці. Правоохоронці знайшли масу порушень в роботі органів опіки Гергебильского району і в діях самої Маъмусат. На перерахування всіх зауважень треба було шість аркушів формату A4.
«Під час перевірки були виявлені опікуни з судимостями. Муніципальні органи опіки, вважаючи, що порушення суттєві, прийняли рішення про вилучення дітей із сім’ї. Дітей у їх власних інтересах розподілили по соціальним установам. Подальша доля сиріт буде вирішуватися органами опіки. Ми відреагували, тому що заборонено передавати дітей усиновителям з судимістю», — пояснила RT старший помічник прокурора Республіки Дагестан взаємодії з засобами масової інформації Тетяна Голубова.
У приписі прокуратури сказано: «Усунути Насибову від виконання обов’язків». Прийомний батько виконує роботу, за яку отримує гроші від держави.
Насибовой платили по сім тисяч рублів на місяць на витрати на кожну дитину і сім тисяч зарплати за догляд. Це 14 тис. на одного сироту, виходить 112 тис. в місяць. Для села просто гігантська сума.
За законом прийомні батьки зобов’язані зберігати чеки, щоб звітувати про витрати державних коштів. Прокуратура з’ясувала, що чеки не збирає ні одна прийомна сім’я в районі (їх кілька десятків).
«Я спочатку пробувала збирати чеки, але в органах опіки мені сказали: не треба. Досить писати раз на рік звіт про витрату коштів, а за рік у муніципалів набирається багато чеків і вони потім не знають, куди їх дівати», — розповіла RT Маъмусат.
«Немає документів, виданих медустановами і підтверджують отримане лікування», — написано в паперах прокуратури. Дійсно, в особовій справі дітей-сиріт, яке ведеться органами опіки, немає відміток про те, що Насібова показувала своїх підопічних лікарям. За документами виходить, що важкі інваліди живуть у селі без будь-якого медичного догляду.
Анжеліка Бавикіна разом з двома дітьми втекла від цивільного чоловіка, який її бив, і оселилася в квартирі, виданої їй як…
«Якщо б Насібова показувала сиріт лікарям, у нас би стояли позначки. А їх немає. Очевидно, що дітям не надавали потрібний догляд», — заявив RT заступник Гергебельского району Алі Магомедов.
Проте регіональні лікарі говорять про зворотне.
«Насібова не раз приходила до нас зі своїми дітьми. Ось що я можу сказати: всі діти доглянуті. Під памперсами немає ні попрілостей, ні почервонінь або болячок. Жодних слідів побоїв. Це означає, що стежать за сиротами. Діти тягнуться до Маъмусат і кажуть, що люблять її. Одна з прийомних дочок, Каріна, поки жила в інтернаті, потрапляла до нас з хворобами кожен місяць. А останні два роки у неї все добре — життя на свіжому повітрі з Маъмусат пішла дитині на користь, здоров’я зміцнилася», — розповіла RT заступник головного лікаря Дитячої міської клінічної лікарні Махачкали Hadižat Османова.
«Мені ніхто не говорив, що ці папери треба було нести в органи опіки! Жодного разу за чотири з половиною роки у мене їх не попросили. Звичайно, я показувала дітей лікарям, я регулярно їх воджу до Махачкали до окуліста, на лікувальний масаж, до невропатологів. У районній лікарні потрібних вузьких фахівців все одно немає. У мене ціла пачка висновків, написаних лікарями після проходження лікування», — виправдовується Маъмусат і показує купу медичних паперів.
Втім, у прокуратури виникли зауваження не тільки до батькам-опікунам, але і до чиновників. Особові справи дітей ведуться з порушеннями. Відсутні не тільки чеки і медвыписки — ні довідок про реєстрацію дітей, опису дитячого майна і багато чого іншого.
У райадміністрації ж запевняють, що у всьому винні самі батьки.
«Якщо паперів в справі немає, значить, їх нам не надали. Наші співробітники свою роботу роблять добре», — впевнений заступник голови району Алі Магомедов.
Чому Насибовой в свій час дозволили взяти дітей, хоча у неї була судимість? Чітко відповісти на це питання в райадміністрації нам не змогли.
«У Гергебельском районі не тільки Насібова оформила опіку над сиротами, інвалідами. Знайшлося багато сімей, готових прийняти дітей з інтернату. Мені здається, чиновники тепер про це шкодують. Кожна дитина — це купа звітності. А в районі таких 93. Треба збирати папірці, стежити за станом дітей, допомагати опікунам, контролювати витрачання коштів. Чим менше дітей, тим простіше адміністрації. Мені здається, тому муніципальна влада навіть не спробували знайти альтернативне рішення», — припускає уповноважений при главі Республіки Дагестан на захист сім’ї, материнства та прав дитини Марина Єжова.
Всіх дітей Насибовой вилучили з сім’ї і відправили в спецінтернат.
«Їх кидають другий раз»
Після вилучення дітей їхня прийомна мама Насібова не знаходить собі місця, кожен день плаче і носить своїм дочкам і синам продукти. Діти (наймолодшому зараз шість років, найстаршій — 14) ревуть не перестаючи і просяться назад у сім’ю. Але бюрократична сторона справи опинилася на першому місці. Виконуючи припис прокуратури, районні влади абсолютно не брали до уваги думку самих дітей.
Подружжя Олексій і Юлія Румянцевы з міста Белоусово Калузької області мають намір подати скаргу на органи опіки в Європейський суд з…
«Вилучити дітей із сім’ї — це крайній крок. Можна було обговорити, як вийти з положення. Адже більшість зауважень прокуратури не так складно виправити. Але районна влада пішла своїм шляхом: приїхали додому до дітей, посадили їх у поліцейські машини і відвезли в інтернат. Зараз будемо домагатися, щоб опіку на вісьмох сиріт оформив хтось з родини Насибовой. Діти звикли бути разом, але навряд чи хтось захоче взяти собі всіх вісьмох. А розбивати сім’ю дуже не хочеться», — пояснила RT Марина Єжова.
Дитячий психолог Ольга Осипова теж не вважає, що переведення дітей із сім’ї в інтернат піде їм на користь.
«Їх вже один раз в житті кинули. Зараз їх кидають другий раз. Це сильний стрес, він негативно впливає на здоров’я та розвиток. Діти, особливо з інвалідністю, ростуть і розвиваються, якщо є любов і душевний контакт. Якщо прибрати почуття і залишити один догляд, як, швидше за все, буде в інтернаті, то розвиток особистості у сиріт практично зупиниться. Якщо ж дітей ще й розділять по різним сім’ям, їм стане ще гірше», — говорить психолог.
Поки ніхто з представників влади (крім омбудсмена), награждавших Насибову грамотами «за підвищення авторитету материнства», в підтримку прийомної матері публічно не висловився.
Що далі?
«Краще б мені ніколи не давали цих дітей. Я їх полюбила, як своїх. Я 12 років пропрацювала в інтернаті, жодного зауваження до моєї роботи не було. А тепер на старості років такий ганьба і трагедія», — журиться Насібова.
Які є варіанти подальшого розвитку подій?
- Перший: повторне усиновлення всіх сиріт кимось з родичів Насибовой. Цей варіант пропонує дитячий омбудсмен Марина Єжова. Для сім’ї фактично нічого не зміниться, але формальним опікуном буде вже не Маъмусат.
- Другий: оскаржити рішення органів опіки у суді.
«Це вирішується прямо на одному засіданні — з’ясовується тяжкість минулої судимості. Успіх чи провал справи залежить виключно від судді», — пояснила RT юрист Співдружності прийомних сімей Ольга Будаєва. За її словами, гарантій ніяких немає: «У моїй практиці був лише один випадок, коли суд повернення дітей у сім’ю, скасувавши рішення опіки. Феміда нечасто стає на бік батьків з судимістю в минулому. Когось засудили за бійку, хто сів за крадіжку ще в СРСР. Я знаю людей зі старими судимостями, в яких за останні 20 років навіть дорожніх штрафів немає, але їм все одно не можна оформити опіку над дітьми».
На думку директора благодійного фонду «Волонтери на допомогу дітям-сиротам» Олени Альшанской, давно назріло внесення певних поправок до Сімейного кодексу.
«Сьогодні якщо один з потенційних опікунів чи прийомних батьків у минулому був судимий за злочин проти життя і здоров’я, то взяти до себе дитину з дитбудинку він не може. Проблема в тому, що у групі злочинів проти життя і здоров’я багато статей. І не всі вони реально можуть мати відношення до виховання дітей. Наприклад, людина попадався на торгівлю самогоном. Так у нас майже у всіх селах є люди з такими судимостями! Потрібно, щоб у Сімейному кодексі були перераховані конкретні статті, з якими не можна всиновлювати дітей», — підкреслила Альшанская.
Thanks!
Our editors are notified.