Розкрито секретні плани радіозв’язку СРСР з Марсом і Венеройн

Корпорація Російські Космічні Системи оприлюднила на своєму сайті досить великий документ, датований 1961 роком. Це план використання центру далекого космічного зв’язку в Євпаторії для потреб радіозв’язку з міжпланетними зондами, надісланими до Венери, Марса та Місяця.

Сергій Сисоєв

У 1961 році освоєння Сонячної системи здавалося справою більш-менш близького майбутнього — близько пари-трійки десятиліть. Тому немає нічого дивного в тому, що документ, пройнятий оптимізмом тієї епохи. Його автори вважали за необхідне забезпечити стійкий зв’язок з апаратами, добравшимися принаймні до Юпітера. Оснащення місячних, марсіанських і венеріанських АМС було нагальною завданням і прораховують точно і детально.

У кожному разі аналізувалися два варіанти: супутник планети і сідає на неї спусковий апарат.

Один кадр зображення мав передаватися з Венери — 5 сек, з Марса — 1 хвилину, з Юпітера — 15 хвилин. Про ці плани говориться, без будь-яких застережень — автори документа впевнені в тому, що всі ці місії лише питання часу, причому найближчого.

В якості земної вузла зв’язку передбачалося використовувати комплекс в Євпаторії, який треба було модернізувати. Для зв’язку з об’єктами в космосі на міжпланетному відстані потрібна антена діаметром близько 100 м. Її будівництво в тих умовах могла затягнутися на роки, що напевно негативно вплинуло на строки виконання планів польотів до Місяця та планет Сонячної системи.

Було прийнято рішення замість однієї антени з дзеркалом великого діаметра створити компекс, що складається з восьми 16-метрових антен, закріплених на одному опорно-поворотному пристрої і працюють синхронно. Так з’явилися прийомна і передавальна антени АДУ-1000, рознесені на відстані декількох сотень метрів один від одного.

У 1962 році комплекс дальньої космічного зв’язку в Євпаторії дійсно був модернізований і забезпечив роботу з усіма радянськими автоматичними міжпланетними станціями. Антени АДУ-1000 були найбільш потужними в світі до 1966 року і в СРСР до 1979 року, коли на території того ж центру з’явилася нова 70-метрова антена РТ-70. «Плутон» став учасником всіх радянських космічних перемог. З його допомогою вдалося провести радіолокацію поверхонь Марса, Меркурія і Венери і виконати майже все, що планували її творці в 1961 році.

Ознайомитися з подробицями можна, прочитавши опублікований документ.

Источник