27 липня в Синімяе на північному сході Естонії за участю військових і депутатів парламенту пройшла церемонія вшанування легіонерів 20-ї гренадерської дивізії ваффен-СС. Як відзначають експерти, цей захід вже став традиційним. Однак у цьому році воно має особливе значення для республіки, оскільки у квітні вперше в історії країни в уряд увійшла радикальна націоналістична партія EKRE. Її представники — традиційні гості зльоту есесівців в Синімяе. Продовжується політика героїзації пособників фашистської Німеччини і в інших прибалтійських країнах. При цьому західні союзники не заважають Литві, Латвії та Естонії шанувати пам’ять нацистів, наголошують політологи.
27 липня в Естонії відбувся щорічний збір у пам’ять про естонських есесівців, загиблих 75 років тому в боях з Червоною армією. Захід пройшов на висотах поблизу населеного пункту Синімяе, де у липні 1944 року точилися запеклі бої.
З боку гітлерівців участь у боях брали естонські легіонери 20-ї гренадерської дивізії ваффен-СС.
75 років тому колишній глава Естонії Юрі Улуотс звернувся до співвітчизників із закликом вступати до лав СС. Втім, за словами…
Як повідомляє Sputnik Естонія, у церемонії вшанування пособників нацистів взяв участь як мінімум один депутат парламенту — Руубен Каалеп. Він очолює молодіжну організацію Консервативної народної партії (EKRE), що входить в урядову коаліцію. У квітні 2019 року ця ультранаціоналістична партія завжди підтримувала заходи в Синімяе, увійшла до складу кабміну.
Також на церемонії були помічені люди у формі естонських збройних сил і добровольчого військового формування «Кайтселійт», що підкоряється Міністерству оборони Естонії. Молитву за упокій духа загиблих прочитав капелан естонської армії. Разом з військовими і політиками пам’ять естонських легіонерів вшанували люди з символікою дивізії СС «Мертва голова» і эсэсовским девізом на футболках Meine Ehre heißt Treue! («Моя честь зветься вірність!»).
24 липня 2019 року виповнилося 75 років з початку Нарвської операції Червоної армії. Взявши Нарву, радянські війська вийшли до німецької лінії укріплень «Танненберг». Частина захисних споруд розташовувалася на Синимяэских висотах, де бої тривали до серпня 1944-го.
В офіційній естонської історіографії ця подія вважається найбільш кровопролитних в історії країни — тільки естонців тут загинуло понад 2 тис. Втрати Червоної армії склали десятки тисяч людей. Поразка німецько-фашистських військ на рубежі «Танненберг» відкрило шлях до наступу на Таллін і звільнення всієї території Естонії від гітлерівців.
Однак після розпаду СРСР незалежна республіка провела переоцінку тих подій. Так, на обеліску в пам’ять про загиблих в тих битвах червоноармійців в Нарві була встановлена табличка на трьох мовах: естонською, російською та англійською, де стверджується, що «висічений на пам’ятнику текст просякнутий радянською ідеологією, згідно якої Радянська армія звільнила Естонію в 1944 році».
«Насправді ж радянська окупація прийшла на зміну німецькій», — свідчить текст таблички.
У 1999 році на висотах з’явився меморіал, присвячений всім загиблим, у тому числі і гітлерівцям. У 2007 році поблизу Синімяе був встановлений пам’ятний камінь на честь 20-ї дивізії ваффен-СС.
Як заявив в бесіді з RT президент Російської асоціації прибалтійських досліджень доктор економічних наук, професор Спбду Микола Межевич, «25 і 26 липня ми святкуємо визволення Нарви та Івангорода, а естонські влади відзначають, як естонські фашисти разом з німцями на досить тривалий термін затримали просування військ Червоної армії на пагорбах Синімяе».
«Безпосередньо реабілітувати фашизм Таллін сьогодні не може — ще не та міжнародна обстановка. Улюблена тема естонської пропаганди протягом 30 років — повідомлення про те, що естонці, які билися в 20-ї дивізії СС, нібито були захисниками своєї батьківщини від «червоних окупантів», — підкреслив експерт.
У свою чергу, керівник дослідницьких програм фонду «Історична пам’ять» Володимир Симиндей заявив у коментарі RT, що заходи в Синімяе зазвичай носять «сумно-трагічний характер».
«Цей збір об’єднує не стільки самих ветеранів-есесівців, яких залишилося мало, скільки тих, хто відчуває до них симпатії, намагається отримати політичні та медійні дивіденди, а також всіляко прагне продемонструвати антирадянські переконання, перекладаючи це на сучасний лад в антиросійському ключі», — вважає експерт.
Фашизм по-естонськи
При цьому зміни в керівництві країни ніяк не впливають на таку політику. Нещодавно між Естонією і Росією розгорівся дипломатичний скандал, після того як Москва оголосила про намір провести святковий салют на честь визволення Таллінна в 2019 році. 10 липня естонський МЗС викликав представника посольства Росії і висловив протест щодо цих планів.
Рада Федерації Росії закликав парламенти країн Євросоюзу висловити протест Латвії у зв’язку з прийняттям закону про статус учасників…
У свою чергу, на початку липня активісти партії EKRE заявили про готовність відновити пам’ятник легіонерам СС у місті Лихула, демонтований у 2004 році. Проти цих планів виступив прем’єр-міністр Юрі Ратас, однак їх підтримав спікер естонського парламенту Хенн Пыллуаас.
День перемоги над нацизмом у цьому році в Естонії також відзначили оригінально, запросивши на пам’ятні заходи посла Німеччини Крістофа Айххорна і голови об’єднує у своїх лавах ветеранів ваффен-СС Союзу борців за свободу Естонії Тійта Пыдера.
Варто відзначити, що естонське законодавство досить ліберально до поширення нацистських ідей. Так, незважаючи на бойкот торгових мереж в республіці, в 2019 році перший тираж був розпроданий перекладу на естонську мову книги «Майн кампф» Адольфа Гітлера. Як стверджують видавці, з 8 серпня почнуться продажі другого тиражу.
Як зазначає Симиндей, звеличення неонацистів минулого загрожує їх провокаціями в майбутньому. Тим більше коли в естонський уряд увійшла партія EKRE.
«Спроби героїзувати ті підрозділи, які брали участь у війні проти наших дідів і давали присягу на вірність Гітлеру, не може не викликати справедливого обурення і побоювань трансформації подібної активності, — вважає політолог. — Зрозуміло, що весь цей актив налаштований непримиренно антиросійськи. І багато з них готові брати участь в інших провокаційних акціях».
Реакція Заходу
Схожі процеси відбуваються і в інших республіках Прибалтики. Так, 16 березня 2019 року у Ризі пройшов щорічний марш латиських легіонерів ваффен-СС. У 2017-му латвійський сейм прийняв законопроект, згідно з яким колишні гітлерівці можуть претендувати на пільги, полагавшиеся раніше ветеранам Великої Вітчизняної.
У березні 2019 року латвійський парламент виступив за заборону носіння радянської військової форми 9 травня, а в червні підтримав знесення пам’ятника радянським воїнам-визволителям у Ризі.
Так само, як і їх естонські колеги, влада Латвії виступили проти спроб Росії зазначити салютом звільнення їх столиці. Як заявила офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова, «даний демарш відображає абсурдну — і слово «блюзнірську» тут теж підійде — лінію влади згаданих країн».
В Литві, в свою чергу, звеличують боролися з радянськими військами «лісових братів». У травні 2019 року литовські влади відкрили в Чикаго пам’ятник одному з їхніх лідерів — Адольфасу Раманаускасу-Ванагасу. Ізраїльський Центр Симона Візенталя вважає його причетним до голокосту. В минулому році його останки з урочистими почестями перепоховали у Вільнюсі. Шанують в Литві і пам’ять ще одного «лісового брата» — Йонаса Норейки, незважаючи на те що проживає в США його правнучка прямо називає свого предка посібником нацистів.
25 років тому в Естонії був прийнятий закон «Про основній школі та гімназії» — викладання в старших класах практично повністю перейшло…
Всі ці епізоди супроводжуються активним наступом на права росіян в прибалтійських країнах, зокрема на освіту російською мовою, і заявами офіційних осіб про наявність загрози з боку Москви.
При цьому тільки Росія активно критикує героїзацію пособників нацизму в прибалтійських країнах. Інші держави, у тому числі західні союзники Литви, Латвії та Естонії з НАТО, не коментують подібні епізоди. Так, на початку липня Комітет з демократії, прав людини і гуманітарних питань Парламентської асамблеї ОБСЄ відхилив запропоновану Росією резолюцію «Про боротьбу з ксенофобією, агресивним націоналізмом і пов’язаної з ними нетерпимістю» після критики з боку Литви і України.
На думку Володимира Симиндея, за що відбувається в Прибалтиці героїзацію нацистів частину відповідальності не несуть країни Західної Європи, які допустили прийняття Литви, Латвії та Естонії до складу НАТО і Євросоюзу в 2004 році.
«Багато в чому це результат стратегічної помилки старої Європи, коли в 1990-і і 2000-і роки вона пустилася в нестримні розширення до проведення грамотної і всебічної інституційної реформи», — вважає експерт.
За словами Симиндея, «у підсумку до складу ЄС були прийняті країни Східної Європи, які не за всіма критеріями відповідали цінностям і уявленням, вырабатывавшимся в Німеччині і Франції в післявоєнний період».
Що стосується США, то вони потурають прибалтам, так як «Вашингтон розраховує на них як на певний важіль впливу всередині ЄС», – підкреслює експерт.
У цих умовах єдиною країною, яка веде битву за історичну пам’ять, залишається Росія, відзначають політологи.
«Будемо сподіватися, дипломатичні зусилля Москви призведуть до того, що ця потворна ревізія пам’яті Другої світової війни закінчиться», — заявив Микола Межевич.
Thanks!
Our editors are notified.