Район майбутнього соціалістичної казки: Північне Чертаново

В кінці 1970-х років у Москві почалося зведення унікального мікрорайону «Північне Чертаново», який і в наші дні дивує архітектурним новаторством.

В кінці 1970-х років у Москві почалося зведення унікального мікрорайону «Північне Чертаново», який і в наші дні дивує архітектурним новаторством.

Олександр Плеханов

Досі побутує думка, що Північне Чертаново створювалося як Олімпійське село, яка повинна була прийняти гостей та учасників Олімпіади-80. Його спростовує хоча б той факт, що до 1980 року район був побудований менше, ніж на третину, і вступив в лад» тільки в середині вісімдесятих років, коли Олімпіада вже давно закінчилася. Набагато більше відношення район мав не до спортивного відомства, а до оборонного — досить значну частину квартир там отримали військові, багато з яких згодом зайняли високі посади.

Нічого подібного в СРСР не будувалося, тому до цих пір існують і інші легенди: мовляв, проектну документацію радянська розвідка вкрала у американців, або весь проект був куплений у Фінляндії в рамках договору про співпрацю на поставку систем сміттєвидалення, склопакетів та сантехніки, включаючи таку новинку як біде. Саме в Північному Чертаново вперше масово використовувалася небачена раніше сантехнічна дивина. Офіційна ж версія свідчить, що мікрорайон був розроблений колективом архітекторів: Пасохиным, Дюбеком, Самсоновым і Шапіро. За нього вони отримали Ленінську премію в 1980 році. За що був нагороджений цей творчий колектив?

Північне Чертаново замислювався як мікрорайон майбутнього, аналогів якому не було не тільки в СРСР, але і за кордоном. Проект передбачав будівництво двох типів будинків, з’єднаних між собою підземними переходами, що дозволяють мешканцям, не виходячи на вулицю, відвідувати спорткомплекс, школу, ощадкасу, хімчистку, гараж і торговий центр. Таке рішення призвело до того, що традиційних вулиць не було спочатку, і немає досі. Північне Чертаново, мабуть, єдиний район в Москві, де немає вулиць в їх звичному розумінні. Саме там вперше були зроблені величезні підземні гаражі на сотні машин, дворівневі квартири, студії художників на останніх поверхах будинків. Приміщення обладналися вбудованими меблями і шикарними по тим часам санвузлами з біде.

При будівництві будинків вперше застосовувалися плити довжиною сім метрів, лоджії мали квітники, а в одному з будинків ліфт спускав мешканців на мінус перший поверх в підземний гараж. Унікальна по архітектурі школа №550 на початку 1980-х років була підготовлена до майбутньої комп’ютеризації: на кожній парті були підведені дроти для підключення комп’ютерів, а освітлення класів було природним завдяки заскленим отворів у даху. Все це непогано виглядало б і в наші дні, а тоді це була материализовавшаяся фантастика. Вірніше, те саме давно обіцяне світле майбутнє і повна перемога комунізму.

Крім нетрадиційних та інноваційних архітектурних рішень передбачалася доставка мешканцям продуктів в під’їзд через бюро замовлень, в районі деякий час функціонувала пекарня, яка невідомі по тим часам країні французькі багети, за порядком у під’їздах стежили консьєржки, також існував роздільний збір харчових відходів. Незважаючи на те, що отримати квартиру в «районі майбутнього» було дуже непросто, дотримувалася і соціальна справедливість. Наприклад, дуже велика кількість чотирикімнатних квартир, включаючи дворівневі, отримали багатодітні сім’ї. Не забуло радянський уряд і представників дружніх країн, виділивши квартири громадянам Сирії, Анголи та інших.

На жаль, не всі задумані в проекті інновації вдалося реалізувати. З трьох дитячих садків за унікальним проектом був побудований тільки один, а з двох шкіл, лише одна була унікальною. Дев’ять 25-поверхових веж були всього лише переробкою типових «панельок» з усіма їхніми мінусами. Ще одна типова панельна багатоповерхівка «присусідилася» до району в результаті економії бюджетних коштів, а один з будинків взагалі не добудували і його обдувається вітрами і омивається дощами остов стирчав роками як німий докір владі Москви. Також не був добудований торговий комплекс, який зрештою знесли, а на його місці встромили величезний хмарочос, який отримав в районі прізвисько «Титанік».

Цікаве в мережі

Незважаючи на ряд недоліків, в середині вісімдесятих років Північне Чертаново був одним з найкомфортніших районів для проживання. Невелика віддаленість від центру, відкрита в 1983 році станція метро «Чертановская», що знаходиться в крокової доступності, Бітцевський лісопарк і кінно-спортивний комплекс, унікальні архітектурні рішення і незвичайні квартири — все це робило район одним з найпривабливіших в Москві.

Останнім часом Північне Чертаново розгубив свою колишню елітарність. Відособленість району сильно зіпсувала точкова забудова, колись просторі квартири вже не виглядають великими, давно не працює пекарня, часто дає збої вакуумний фінська сміттєпровід, підземні гаражі протікають в осінньо-весняний період, величезні двори, незважаючи на свої розміри, виявилися не готові до напливу машин, а кінно-спортивний комплекс відгородився від жителів дорогим шипастым парканом.

Незважаючи на це, унікальна архітектура, як і раніше, притягує до Північного Чертаново дослідників «кам’яних джунглів» і… кіношників! Район став декорацією для десятка декількох серіалів і фільмів. Зокрема, у Північному Чертаново знімався фантастичний фільм Федора Бондарчука «Тяжіння». Але найголовніше, він залишається своєрідним пам’ятником радянської архітектури, яка могла бути не тільки дуже сміливою, але і багато в чому випереджає час. Творці без всяких застережень розробили унікальний проект, гідний архітекторів зі світовим ім’ям.

Источник