Сорочка для богатиря: клепали-пришивная луска – унікальний російський обладунок

Луската броня є одним з найбільш відомих і характерних предметів екіпіровки воїнів-русичів XIII століття. З’явилася ще до нашої ери дана різновид захисного спорядження пройшла великий шлях, поки не опинилася на Русі, де зазнала одні з найбільш цікавих і значущих змін. Конструкція виявилася настільки вдалою, що відгомони технологічних рішень, придуманих на Русі, зустрічаються (судячи з усього) навіть в Північній Європі.

Ще перси носили луску. |Фото: yandex.ru.

Одне з найважливіших правил війни зводиться до того, що всі ефективне і краще слід запозичити у своїх більш успішних (в якихось питаннях) сусідів. Поки вітчизняні ліберали намагаються вразити «патріотів», що російська людина взагалі нічого свого не придумав, а всі «вкрав» у сусідів, варто нагадати про те, що подібним займалися і протягом всієї історії. Досить поглянути на комплекс римського спорядження, навіть такі фундаментальні речі, як кольчуга і меч, були запозичені римлянами у своїх північних сусідів – кельтів. І як ми знаємо в результаті, не кельтські племена побудували найбільшу імперію в історії людства.

Ця броня прийшла зі сходу. |Фото: reactor.cc.

При цьому запозичені речі завжди знаходять «місцевим колоритом», так як заимствующим доводиться адаптувати їх до своєї реальності, в першу чергу – економічної. Іноді, це призводить до спрощення. А часом, навпаки, до доопрацювання і поліпшення існуючої технології. Справедливості заради варто підкреслити, що спрощення – це далеко не завжди погано. На Русі найяскравішим прикладом запозичення з подальшим поліпшенням є лускатий обладунок, який був в ходу до кінця XV століття.

Приблизно ось так. |Фото: samlib.ru.

Як така, луската броня є одним з найбільш древніх засобів захисту, придуманих людиною. З’явилася вона як спроба повторити луску тварин. У лускатої броні хизувалися ще перська війни царя Ксеркса, ті самі, яким довелося зіткнутися зі спартанцями при Фермопілах. Надалі лускатої бронею екіпірувалися воїни пізньої Римської Імперії, а слідом і Візантії. Швидше за все саме з останньою вони і потрапили на Русь.

На Русі цей вид захисного спорядження дуже добре прижився і користувався великою популярністю. Найбільш широке поширення лускатого обладунку припало на XIII-XIV століття. Більш того, на рідних теренах застосовувалася досить специфічний різновид даного обладунку, яка характерна в першу чергу для російських воїнів, а саме – клепали-пришивная луска.

Не варто плутати лускатий і ламилярный обладунок. |Фото: pinterest.com.

Клепали-пришивная луска – це обладунок на тканій або шкіряній основі, до якої пришиті металеві пластини через 5-6 отворів, що знаходяться у верхній частині. При цьому кожна пластинка кріпиться на основі ще і заклепкою, убитої посередині. Розміри пластинок становлять близько 6х4 див. Таким чином для покриття повного обладунку було потрібно створити і закріпити кілька сотень таких елементів.

Навіть в Європі лицарі виглядали скромніше. |Фото: pinterest.ru.

Даний вид бронювання був дуже ефективним і користувався великою популярністю, так як забезпечував дуже високий рівень захисту. Особливо в порівнянні з захисним спорядженням західноєвропейських лицарів XIII століття. Примітно, що вже тоді луската броня на Русі застосовувалась разом зі сталевими наручами, чого майже не було на Заході, де лицарі в основному носили лише сталеві кольчуги і шоломи.

Виглядає красиво. ¦Фото: blogspot.com.

В ході луската броня на Русі залишалася і в XV столітті, проте вона поступово почала поступатися своїм місцем іншим видам захисного спорядження, у тому числі неметалевим. Причина тому була в першу чергу економічна: військового стану ставало все більше, а землі «доброю і угожей», що дає більший прибуток, фактично не додавалося. Все це в підсумку призведе до зміни всього комплексу спорядження російських воїнів, однак це вже інша історія.

Якщо хочеться дізнатися ще більше цікавого, то варто почитати про дворучний меч: чому це зброя викликає чимало запитань у любителів історії.