Ринок землі: місцеві бюджети ризикують залишитися без грошей

Український ринок сільгоспземель підходить до моменту відкриття вже перегрітим і з завищеними очікуваннями. У свідомості багатьох власників паїв, завдяки гучним і яскравим пропаганді самої ідеї комерційного обороту земель, вона безцінна. Але це не так, пояснює економічний експерт Павло Мороз у своєму блозі, передає .

“Державна пропаганда створила занадто завищені очікування, за якими підуть жорстокі розчарування”, — говорить він.

Експерт пояснює, що високу ліквідність будуть мати тільки “жирні” чорноземи центральної України, в той час як Житомирська, Сумська область і тим більш Карпати залишаться не при справах.

Знімаючи мораторій, держава повинна мати прорахунки мультиплікаційного ефекту для національної економіки, продовжує він.

“Проста продаж землі — це „гроші тут і зараз“, які не стануть імпульсом для принципового оновлення і зростання економіки. Колишні власники земельних паїв не понесуть гроші, виручені від продажу землі, у банк, щоб ті перетворилися в інвестиційний ресурс. У кращому випадку вони придбають нерухомість”, — каже Мороз.

При цьому серйозною проблемою стане питання надходження податків до місцевих бюджетів. Адже, якщо влада таки поставить обмеження на земельний банк в “одні руки” для українських агровиробників, регіони залишаться без попередніх фінансових надходжень.

“Насамперед, це податок на доходи фізосіб (ПДФО) — бюджетоутворюючий податок для місцевих бюджетів. Села і маленькі міста ризикують знову залишитися без фінансових ресурсів на соціальну сферу, не кажучи вже про інфраструктуру: дороги, благоустрій.

Для розуміння: на макроекономічному рівні ПДФО — це приблизно 11-12% у зведеному бюджеті України, в той час як частка податку на прибуток підприємств — орієнтовно всього лише 9%”, — попереджає експерт.

Можна по-різному ставиться до агрохолдингам, але саме вони стабільно підтримували приплив податків у державну скарбницю, підкреслює Мороз.

“За даними Державної фіскальної служби, в 2018 році українські аграрії заплатили 47,4 млрд грн податків, що на 4,3% більше, ніж у 2017 році).

І хто б як не ставився до великих агровиробників, але саме вони принесли бюджету значні доходи. І з цифрами сперечатися безглуздо: десять агрохолдингів увійшли в ТОП-200 найбільших українських платників податків, сплативши більше 10,5 млрд грн бюджетам всіх рівнів в 2018 році.

Це наслідок їх прозорості та публічності як перед державою, так і перед міжнародними партнерами, кредиторами, інвесторами, споживачами, аудиторами. Акції основної маси найбільших агровиробників котируються на міжнародних біржових майданчиках, серед їх кредиторів — провідні світові та європейські фінансові інститути.

Світовий фінансовий ринок та інвестори пред’являють вимоги до фінансової прозорості компаній навіть жорсткіше, ніж українське законодавство. Репутація таких компаній в прямому сенсі слова коштує мільйони доларів, і ніхто не стане ризикувати нею заради “сірих” схем”, — пояснює Мороз.

Експерт застерігає владу від поспішних дій і пропонує свою формулу відкриття ринку землі.

“Дозволяючи вільний продаж сільськогосподарської землі, державі варто піти іншим, більш складним, але стратегічно вірним шляхом.

Наприклад, підтримуючи виробництво продукції з високою доданою вартістю, стимулюючи залучення інвестицій саме в такі галузі, розвиваючи і використовуючи при цьому можливості вітчизняних фінансово-кредитних інститутів.

Удосконалюючи законодавство таким чином, щоб наповнювати бюджет за рахунок розвитку і підвищення технологічності українського бізнесу, а не боротися з окремими його представниками на догоду популістським настроям суспільства, при цьому подпиливая сук на якому сидить. Адже запровадження ринку землі є стратегічним системним рішенням, яке в результаті має дати значний стимул українській економіці на тривалий період часу”, — резюмує Мороз.