Київ вимагає переформатувати роботу німецько-української історичної комісії. Про це заявив посол України у ФРН Андрій Мельник. Приводом стала відмова МЗС Німеччини підтримати звернення українських активістів до бундестагу з проханням визнати голодомор 1932-1933 років актом навмисного геноциду. Раніше з аналогічним проханням Київ звертався до ряду інших країн. Так, Володимир Зеленський просив про це ізраїльського прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху. На думку експертів, у подібних закликів немає ні юридичних, ні історичних підстав, а спроби України уявити загальну для радянських республік трагедію як геноцид за етнічною ознакою пов’язані з бажанням розпалити русофобські настрої.
Посол України у ФРН Андрій Мельник розкритикував діяльність німецько-української історичної комісії і зажадав її переформатування. За словами дипломата, в посольстві розчаровані «так званої роботою» комісії протягом останніх років. Так посол прокоментував новину про реакцію МЗС ФРН на петицію про визнання голодомору в Україні геноцидом. Він зазначив, що в Києві незадоволені роботою української частини комісії.
МЗС Німеччини виступає проти прийняття бундестагом петиції про визнання голодомору на Україні на початку 1930-х років актом геноциду. Про це заявив держміністр МЗС ФРН Міхаель Рот, коментуючи петицію, розміщену на сайті бундестагу. За словами дипломата, німецький уряд не розглядає масову загибель радянських громадян в означений період як геноцид етнічних українців. Ті події є справжньою катастрофою, в якій були винні люди і яка призвела до загибелі мільйонів людей, зазначив він. Однак політична оцінка не рівнозначна міжнародно-правової, пояснив міністр.
«Федеральний уряд не вважає можливим, що події, які відбулися до 1948 року, можуть бути охарактеризовані як геноцид у відповідності з міжнародним правом», — наводяться слова Рота на сайті бундестагу.
Нагадаємо, що Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього була схвалена Генасамблеєю ООН у грудні 1948 року, а документ набув чинності 12 січня 1951 року.
Петиція із закликом визнати голод 1932-1933 років в Українській РСР актом геноциду була розміщена активістами української громади Мюнхена на сайті бундестагу у квітні 2019 року. Для розгляду німецьким парламентом документ мав набрати не менше 50 тис. підписів під петицією підписалися більше 56 тис. осіб. Із закликом підтримати петицію до українців тоді звернувся глава МЗС України Павло Клімкін.
«Закликаю українців у ФРН підтримати цей заклик — кожен може підписати петицію, а хто знає німецьку мову — долучитися до її обговорення», — написав дипломат на своїй сторінці в Facebook.
Автори петиції стверджують, що голод, який охопив Україну і ряд інших районів СРСР на початку 1930-х років, не був наслідком природних причин, а був навмисно спланований Йосипом Сталіним, який нібито хотів таким чином зламати опір українських селян радянським порядкам.
«Для того щоб остаточно зламати подібні протести, радянський режим виробив особливо одіозної, але дієву міру. За указом Сталіна був виданий «закон про п’ять колосків», який встановлював недосяжно високі квоти здачі зерна і змушував селян віддавати весь свій урожай», — йдеться в петиції.
Міністерство освіти України зобов’язав видавців і авторів відредагувати підручник з історії для 10 класу: з нього зникне…
Петиції, які набрали потрібну кількість голосів, направляються на розгляд петиционного комітету, який спочатку перевіряє їх на відповідність формальним вимогам. Потім свій відгук повинен представити профільне міністерство. Петиція про визнання голодомору геноцидом пройшла публічне розгляд, і тепер комітет повинен винести остаточне рішення по документу.
Під час засідання комітету представник уряду, який брав участь у дискусії, заявив, що, хоча ФРН засуджує голодомор, визнати його актом геноциду не можна з точки зору міжнародного права.
Спроба української сторони впливати на Берлін не через дипломатичні канали, а шляхом розміщення громадської петиції на сайті бундестагу пов’язана з побоюванням Києва отримати прямий відмову на своє прохання, вважає провідний науковий співробітник Центру німецьких досліджень Інституту Європи РАН Олександр Камкін.
«Рівень петиції не так масштабний, ці новини не наскільки помітні в медійному просторі, тому й отримати відмову теж не так прикро. Від цієї теми в Європі вже втомилися, це питання є актуальним для європейських політиків. Позиція німецького МЗС цілком з’ясовна, оскільки Берліну невигідно йти на погіршення відносин з Москвою», — пояснив експерт в бесіді з RT.
Схожої точки зору дотримується і заступник директора Інституту історії і політики МПГУ Володимир Шаповалов. На думку експерта, в Києві не розраховують, що пряме звернення до Берліну подіє.
«В європейських країнах давно йде переоцінка відносин з Україною, все частіше звучать думки про негативні наслідки «евромайдана». У Німеччині, як і взагалі в Європі, накопичилася втома від української проблематики і бажання дистанціюватися від цих питань», — зазначив експерт.
Представники кількох фракцій парламенту Німеччини виступили за поступове пом’якшення Євросоюзом антиросійських обмежувальних заходів….
Петиція схожого змісту вже з’являлася на сайті бундестагу у 2016 році — тоді петиционный комітет направив документ до Міністерства закордонних справ ФРН. Відомство дало негативний відгук, і розгляд петиції було закрито.
Проте українська сторона не залишає надій домогтися визнання голодомору актом геноциду від влади ФРН. На сайті посольства України в ФРН є цілий розділ, присвячений цій темі. З точки зору Києва, офіційне зарахування голодомору геноциду стало б актом історичної справедливості».
Нагадаємо, що голод, який охопив у 1932-1933 роках ряд зернових районів СРСР, включаючи Україну, Нижнє і Середнє Поволжя, Казахстан, частину Центрально-Чорноземної області, забрав життя мільйонів людей. Оцінки точної кількості загиблих різняться: за даними істориків, число жертв становило від 7 млн до 8 млн чоловік різних національностей, з них близько 3-3,5 млн — українці. Історики висловлюють різні думки про причини трагедії, але частіше всього називається комплекс факторів: незадовільний стан сільського господарства та неврожаї укупі з діями влади, такими як конфіскація продовольства у селян та насильницька колективізація.
У 2006 році уряд України прийняли закон, згідно з яким голодомор визнано актом геноциду українського народу. Документ був внесений до парламенту Віктором Ющенком, який тоді займав президентський пост.
Зайняв крісло президента України в 2010 році Віктор Янукович називав голод 1930-х років «небаченою трагедією світового масштабу», але відмовлявся вважати ці події цілеспрямованим актом геноциду.
«Визнавати голодомор як факт геноциду щодо того чи іншого народу буде несправедливо. Це була спільна трагедія держав, що входили до складу СРСР. Тоді від голоду постраждала не тільки Україна, але і Росія, Білорусія і Казахстан», — заявляв Янукович у 2011 році.
Цей підхід поділяють і експерти. За словами Олександра Камкіна, в питанні голодомору немає тієї історичної підоснови, на якій наполягає Київ.
«Насправді ця трагічна політика проводилася не вибірково проти українців, а проти всього населення СРСР», — зазначив експерт.
Петро Порошенко, виступаючи на заходах з нагоди Дня пам’яті жертв голодомору, закликав Росію «покаятися» і визнати голод 1930-х…
Після «евромайдана» нові влади України активізували дискусію про голодомор. У 2016 році Київ звернувся до «демократичним країнам світу» із закликом визнати трагічні події 1932-1933 років на Україні геноцидом українського народу, відповідний законопроект був прийнятий Верховною радою. На заклик Києва в 2017 році відгукнулися влади Португалії, парламент країни прийняв рішення прирівняти голодомор до акту геноциду. Цей приклад також пішли парламенти Естонії, Канади, Литви, Грузії, Латвії та ще кількох країн. У грудні 2018 року українські власті повідомили, що палата представників конгресу США визнала голодомор геноцидом.
При цьому Київ активно намагається використати тему голодомору в політичних цілях. Виступаючи в 2017 році на заходах з нагоди Дня пам’яті жертв голодомору, Петро Порошенко закликав Росію «покаятися» за голодомор на Україні і визнати його геноцидом.
«Російська Федерація сама себе записала в правонаследницы Радянського Союзу, а значить, взяла на себе не тільки активи Радянського Союзу, але й відповідальність за злочини радянського режиму», — наводить слова Порошенка агентство РИА Новости.
«Стандартна русофобська тема»
Володимир Зеленський, змінив Порошенко на посаді президента України, продовжує розпочату його попередниками лінію. Під час візиту прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху, який відбувся у серпні поточного року, Зеленський закликав ізраїльську сторону визнати голодомор геноцидом.
«Вшановуючи вічну пам’ять жертв голокосту, в якому загинули понад 2 млн українських євреїв, Україна звертається до Ізраїлю із закликом визнати голодомор актом геноциду українського народу», — заявив Зеленський.
Як раніше відзначали в російському МЗС, спроби викривити історичні факти про голод в СРСР в період 1932-1933 років мають на меті розпалювання антиросійських настроїв, причому останнім часом ця тема штучно роздувається не тільки на Україні, але і в інформаційному просторі «ряду держав Центральної Азії».
«Історичні документи свідчать про те, що в результаті голоду, що вразив великі райони країни, загинули близько 7 млн осіб, у тому числі понад 2,5 млн російської її частини. Голод 1930-х років мав масовий і неизбирательный характер», — говорилося в заяві МЗС.
Президент України Володимир Зеленський закликав Ізраїль визнати голодомор 1930-х років геноцидом українського народу. Таку заяву він…
У відомстві підкреслили, що трактування спільної для народів трагедії як цілеспрямованого «винищення окремих груп є «навмисною провокацією».
На думку Олександра Камкіна, спроби українського керівництва приватизувати голодомор і схилити іноземних партнерів до того, щоб назвати ці трагічні події геноцидом, є частиною загальних зусиль Києва з переписування історії.
«Заявляючи про «геноцид» українського народу у 1930-ті роки, Київ проявляє етнічний нарцисизм, знову звертаючись до історичних вигадок. Київ переписує історію із заснування в 1991 році України як держави, і навіть сама історія української нації є вигаданою», — вважає експерт.
Схожої точки зору дотримується і Володимир Шаповалов.
«Розмови про геноцид — стандартна русофобська тема, адже саме русофобія лежить в основі сучасної ідентичності України. Київська влада просто використовують загальну для всіх трагедію, щоб ще більше посилити антиросійську спрямованість своєї зовнішньої політики», — уклав експерт.
Thanks!
Our editors are notified.