До 75-ї річниці визволення Києва від німецько-фашистських загарбників Міністерство оборони РФ оприлюднило низку раніше засекречених документів. На сайті відомства опубліковані фотокопії донесень і доповідних записок, схема бойових дій, витримки з газет тих років і накази про нагородження відзначилися воїнів. Оприлюднені матеріали також свідчать про звірства нацистів на окупованій території: в них наводяться факти винищення місцевого населення і радянських військовополонених.
До 75-ї річниці визволення Києва від німецько-фашистських загарбників Міністерство оборони Росії опублікувало ряд раніше засекречених документів з фондів Центрального архіву відомства. У них входять фотокопії журналів бойових дій, политдонесений, газетні публікації та нагородні листи, які найбільш відзначилися в ході Ризької операції бійців.
Роки окупації
З самого початку Великої Вітчизняної війни Латвія перетворилася на арену запеклих боїв радянських військ з німецько-фашистськими окупантами. В кінці червня 1941 року гітлерівці вдерлися на територію республіки, а 1 липня захопили Ригу.
«У Латвії в цей час жили різні люди. Одні були готові до останнього боротися з нацизмом, вступаючи в добровольчі полки Червоної армії. Інші — чекали, що буде далі, і намагалися просто вижити. А треті були представниками агресивної меншості, налаштованого на співпрацю з окупантами. Вони нападали на відступаючі частини Червоної армії, а потім відразу ж приступали до масових вбивств і тортур людей, неугодних фашистам», — розповів в інтерв’ю RT військовий історик Юрій Кнутов.
8 липня 1941 року Латвія була повністю окупована німецькими військами і включена до складу рейхскомісаріату «Остланд» в якості генерального округу з центром у Ризі. Латвійські промислові підприємства і земля були оголошені власністю німецької.
Біля витоків коллаборационистского руху Латвії стояв Віктор Арайс, який до входження республіки до складу СРСР працював у поліції, а в радянські роки отримав диплом юриста. 1 липня 1941 року він особисто вітав у Ризі начальника айнзацгрупи «А» Вальтера Шталекера. Гітлерівські спецслужби доручили йому створити каральне поліцейське формування. Всього за кілька днів Арайс набрав у свою зондеркоманду близько ста осіб — переважно колишніх силовиків, студентів і старшокласників. З часом чисельність колабораціоністів зросла приблизно до 1200.
75 років тому Червона армія почала Бєлградську стратегічну наступальну операцію проти військ гітлерівської Німеччини. Радянські і…
Після створення Ризького гетто бойовики Арайса перейшли до систематичного знищення євреїв, а також інакомислячих латишів, росіян та представників інших народів, які проживали в республіці. Близько 46 тис. жителів вони вбили в Бикерниекском лісі. У Румбульском лісі в кінці 1941 року вони страти близько 28 тис. євреїв. За свідченнями очевидців, дорослих вони розстрілювали, а дітей забивали прикладами.
На базі команди Арайса нацисти почали розгортати батальйони допоміжної поліції — всього близько 40 підрозділів, які залишили кривавий слід не тільки в Прибалтиці, а й у Росії, Білорусії, на Україні. Тільки члени одного з них — 18-го батальйону шуцманшафта — взяли участь у страті близько 10 тис. євреїв в ході ліквідації Слонімського гетто.
У 1942 році на базі кількох латиських батальйонів була сформована бригада, а в 1943 році — дивізія СС (15-я ваффен-гренадерська). На початку 1944 року на основі інших каральних батальйонів розгорнули 19-ю ваффен-гренадерську дивізію СС.
Свідоцтва конкретних злочинів, вчинених нацистами і колабораціоністами в Латвії, можна знайти в документах, розсекречених Міністерством оборони РФ.
«Військовополонені в таборі фізично винищувалися встановленим німцями режимом голоду, умисним поширенням заразних захворювань: тифу, дизентерії, туберкульозу, а також шляхом залишення поранених військовополонених без медичної допомоги… Добовий пайок становив від 80 до 100 грам хліба, наполовину з тирси, і один-два літри трав’яного супу, так званої баланди…», — йдеться у доповідній записці в Головну військову прокуратуру Червоної Армії.
У ній наводяться такі дані: «6 січня 1943 року німці-охоронці змусили євреїв вішати один одного. Ув’язнених жінок роздягали догола і ганяли палицями по табору… Тут же ґвалтували їх. Від матерів маленьких дітей забирали… Більше їх ніхто не бачив». І це далеко не повний перелік скоєних на території республіки злочинів.
Всього за час гітлерівської окупації на території Латвійської РСР було вбито близько 300 тис. радянських військовополонених і приблизно стільки ж мирних жителів, включаючи 40 тис. дітей.
Бої за Латвію
Влітку 1944 року в ході реалізації операції «Багратіон» радянські війська увійшли на територію Латвії і звільнили 27 липня від нацистів другий за чисельністю місто республіки — Даугавпілс. Однак після виходу радянських військ в центральну частину республіки їх просування сповільнилося. Командування Червоної армії стало готувати новий масштабний удар по нацистам.
14 вересня 1944 року почалася Прибалтійська стратегічна наступальна операція радянських військ. Її першими складовими частинами стали Талліннська та Ризька операції.
Про план Ризької наступальної операції розповідає оприлюднена Міноборони РФ доповідна записка командувача Ленінградським фронтом Маршала Радянського Союзу Леоніда Говорова Верховному Головнокомандувачу Йосифу Сталіну. У документі вказуються завдання для військ 2-го і 3-го Прибалтійських фронтів, а також пропонується зосередити масовану вогневу підтримку на напрямках вирішального удару.
«Німецько-фашистське командування до того часу, тобто до кінця літа 1944 року, значно розширило будівництво оборонних споруд і посилило угруповання військ. Північніше Даугави, де діяв 2-й Прибалтійський фронт, було підготовлено чотири оборонні рубежі, ешелонованих на всю глибину, включно до Риги», — згадував у своїй книзі «Хоробрі серця однополчан» Герой Радянського Союзу Іван Третяк.
Як розповів Юрій Кнутов, радянське командування планувало розсікти на частини нацистські війська в районі перетвореної у фортецю Риги, а потім добивати їх окремо в котлах.
За словами методиста наукового відділу Музею Перемоги Олексія Кузьміна, з радянської сторони в Ризькій операції були задіяні 119 стрілецьких дивізій, шість танкових дивізій, один механізований корпус і 11 окремих танкових бригад. У різних джерелах чисельність радянських військ оцінюється в 900 тис. — 1,3 млн осіб. Їм протистояли понад 700 тис. нацистів і колабораціоністів.
Як зазначив Кнутов, незважаючи на те, що чисельна перевага радянських військ був невеликим для подібної операції, що їм вдалося успішно впоратися зі своїм завданням».
25-27 вересня червоноармійці вийшли до потужного рубежу оборони «Сигулда» у 60 км від Риги. Зміцнення тут утримували частини вермахту і латиські СС. Бої за добре підготовлені позиції тривали кілька днів. Тільки 6 жовтня нацисти відступили до Ризі.
Звільнення Риги
10-11 жовтня радянські війська підійшли до передмість Риги, наступаючи відразу по обох берегах Західної Двіни. 12 жовтня почався штурм міста. На наступний день червоноармійці увірвалися в його центр. Важливу роль при цьому зіграла операцію по форсуванню озера Тиш-Эзерс на машинах-амфібіях. Дані події описані в журналі бойових дій 3-го Прибалтійського фронту.
«Кожен будинок був перетворений гітлерівцями в дот, а кожна дверна ручка мала властивість гранатной чеки, підрозділи полку вели бої в самих різних умовах: то доводилося відбивати фланговий удар, то самим нападати, попереджуючи ворожу атаку», — описує бої за Ригу в своїй книзі Іван Третяк.
У нагородних документах, оприлюднених Міноборони РФ, описані подвиги радянських військовослужбовців, вчинені в боях за Ригу. Так, старший лейтенант Леонід Крилов, начальник розвідки дивізіону 1486-го гарматного артилерійського полку, разом з розвідниками першим 13 жовтня 1944 року увірвався в столиці Латвійської РСР. Там його група зустріла запеклий опір фашистів і в результаті бою знищила 15 гітлерівських солдатів, а чотирьох взяла в полон.
Мужність і доблесть проявив капітан Михайло Лук’янов, командир дивізіону 1486-го гарматного артилерійського полку в боях на підступах і в самій Ризі, знищивши вогнем дивізіону дві мінометні, чотири артилерійські батареї і два станкових кулемети противника.
Воїнів Червоної армії жителі Риги зустрічали як визволителів. Начальник політвідділу 43-ї гвардійської латиської стрілецької дивізії у своїй доповіді зазначав, що «городяни зустрічали бійців і офіцерів з квітами і червоними прапорами».
У день 75-ї річниці повного звільнення Вільнюса від німецько-фашистських загарбників Міністерство оборони РФ оприлюднило низку раніше…
«Ризька операція в цілому була завершена 22 жовтня 1944 року блокуванням значною нацистської угруповання в так званому Курляндському котлі. Велика частина Латвії при цьому була звільнена. Були розгромлені 23 і повністю знищені три ворожі дивізії», — розповів Олексій Кузьмін.
На сайті Міноборони РФ розміщено Наказ Верховного Головнокомандуючого від 13 жовтня 1944 року № 194.
«Сьогодні, 13 жовтня, в 23 години столиця нашої Батьківщини Москва від імені Батьківщини салютує доблесним військам 3-го і 2-го Прибалтійських фронтів, у тому числі латышскому корпусу генерал-майора Бранткалн, оволодівають столицею радянської Латвії містом Рига, — двадцятьма чотирма артилерійськими залпами з трьохсот двадцяти чотирьох гармат», — йдеться в документі.
За словами Юрій Кнутова, звільнення Риги було одним з етапів виведення бойових дій за межі Радянського Союзу.
«Це був крок до остаточного вигнання нацистів і перенесення війни на територію ворога. Рига стала одним з останніх великих радянських міст, звільнених від гітлерівців. Менш ніж через три тижні фашисти були повністю вигнані з СРСР. Оприлюднення присвячених цим подіям документів надзвичайно актуально. Це кращий спосіб донести до людей правду, не дати переписати історію», — підсумував Юрій Кнутов.
Thanks!
Our editors are notified.