«Зможуть дати відсіч»: Іран представив нову систему ППО

Тегеран представив новітній зенітний ракетний комплекс Khordad-15. Система ППО здатна контролювати повітряний простір в радіусі 150 км і вражати цілі на відстані до 45 км. На сьогоднішній день республіка озброєна декількома типами ЗРК і радіолокаційними станціями власного виробництва. При цьому Іран продовжує експлуатувати зарубіжні зразки, включаючи російські комплекси. Як вважають експерти, Тегеран розраховує створити ешелоновану систему ППО, щоб протистояти можливим повітряним атакам США та Ізраїлю.

Міністр оборони Ірану Амір Хатамі представив увазі громадськості новий зенітний ракетний комплекс (ЗРК) власного виробництва Khordad-15. Зокрема, агентство توسط News опублікувало кадри розгортання системи ППО на місцевості і пуск ракети-перехоплювача.

Агентство Tasnim з посиланням на Хатамі повідомляє, що дітище іранської оборонної промисловості здатне виявляти авіацію противника в радіусі 150 км, а малопомітні повітряні платформи — до 85 км. Зона ураження в залежності від типу мети може досягати 45 км. В арсенал ЗРК входять зенітні ракети Sayyad-3. На місцевості Khordad-15 розгортається протягом п’яти хвилин.

У бесіді з RT директор музею ППО в Балашисі, військовий експерт Юрій Кнутов зазначив, що Міноборони Ірану показало комплекс середнього радіусу дії. За його словами, зовні Khordad-15 нагадує американську систему Patriot, але з великою часткою ймовірності Тегеран запозичив технічні рішення, реалізовані в російських і китайських ЗРК.

«На кадрах видно, що у Khordad-15 є радіолокатор подсвета і наведення, а також активна фазированная антенна решітка. Це є безперечною перевагою комплексу. Однак пуск ракети не відбувається вертикально, як у більшості сучасних ЗРК, що дозволяє зробити висновок про наявність у іранської новинки певних недоліків», — пояснив Кнутов.

На етапі оновлення

В останні роки армія Ірану активно переозброюється на ЗРК і радіолокаційні станції (РЛС) власного виробництва. Як вважає Кнутов, ключова мета Тегерана — створення ешелонованої системи ППО — ПРО, яка передбачає наявність комплексів ближнього, середнього і дальнього радіусу дії.

«Основна військова загроза для Ірану — це повітряна атака США та Ізраїлю. Ісламська Республіка прагне забезпечити поразку крилатих ракет, різних авіаційних боєприпасів, безпілотників і бойових літаків. До речі, кілька БПЛА іранці перехопили. Наприклад, в 2011 році вони змогли посадити американський безпілотник RQ-170 Sentinel за допомогою засобів радіоелектронної боротьби», — сказав експерт.

Головнокомандувач армії Ірану генерал Атаолла Салехі повідомив, що у країни з’явився зенітний ракетний комплекс, який перевершує…

В даний час на озброєнні ІРІ стоять комплекси середньої дальності Raad і Mersad. За дальні рубежі відповідають ЗРК Talash і Bavar 373. Також в експлуатації знаходяться засоби ППО зарубіжного виробництва. Самим ефективним зброєю, як вважають експерти, є російський С-300ПМУ-2 «Фаворит», поставлений в 2016 році.

Дивізіони вітчизняного ЗРК прикривають повітряний простір над Бендер-Аббасом, Буширом, Исфаханом і Тегераном, де знаходяться найважливіші науково-виробничі центри і військові об’єкти. У травні 2019 року З-300ПМУ-2 був перекинутий на узбережжі Перської затоки, де розташовувалася авіаносна група ВМС США.

З відкритих джерел відомо, що армія Ірану озброєна самохідними установками ЗСУ-23-4 «Шилка», мобільними ЗРК малої дальності «Тор-М1» і «Панцир-С1Э», системами середньої дальності С-200ВЭ «Вега-Е», переносними зенітними ракетними комплексами «Стріла». Є відомості, що іранські ВС продовжують експлуатувати застарілий радянський ЗРК «Квадрат».

Росія постачає Ірану РЛС. Зокрема, ІРІ придбала у РФ станції метрового діапазону 5Н84АЭ «Оборона-14» та 1Л119 «Небо-СВК» дальністю контролю повітряного простору до 400 км. На озброєнні військ ППО і берегової оборони Ірану варто РЛС «Каста-2Є2», здатна супроводжувати маловисотні повітряні цілі (крилаті ракети).

Крім Росії традиційним партнером Тегерана у сфері військово-технічного співробітництва вважається КНР. У різні роки ІРІ отримала з Китаю ЗРК середньої дальності HQ-2J (аналог радянського комплексу С-75М «Волхов») та трьохкоординатний радіолокаційні станції JY-14, що працюють в сантиметровому і дециметровому діапазонах. Дані РЛС можуть виявляти об’єкти на відстані до 320 км і одночасно супроводжувати до 72 цілей.

Також на озброєнні армії ІРІ знаходиться кілька зразків західної військової техніки, яка була закуплена до Ісламської революції 1979 року. Мова йде про швейцарських зенітних гармат Oerlikon GDF-001, американському комплексі MIM-23 Improved Hawk і британських знаряддях Rapier.

В часи шаха Мохаммеда Пехлеві Тегеран придбав у США і Великобританії кілька типів РЛС: мобільні радари AN/TPS-43, радіолокатори AN/FPS-88 і AN/FPS-100, радіовисотоміри AN/FPS-89. З введенням їх в експлуатацію Іран отримав можливість контролювати повітряний простір на відстані до 300-450 км.

У 2000-ті роки армія ІРІ почала отримувати РЛС власного виробництва. На базі китайської двокоординатної станції YLC-8 (входить в комплекс HQ-2J) інженери Ісфаханського технологічного університету розробили радар Matla ul-Fajr дальністю до 250 км. Дана РЛС неодноразово модернізувалася. Зараз війська експлуатують Matla ul-Fajr-3, здатну виявляти цілі на відстані до 400 км.

Своїм досягненням Міноборони ІРІ вважає проект загоризонтальной РЛС Ghadir з антеною ґратами довжиною близько 40 м. Станція може фіксувати об’єкти на відстані до 1100 км і висоті 300 км. Вона дозволяє Ірану отримувати інформацію про польоти балістичних ракет і рух супутників на низькій орбіті.

У жовтні 2015 року на масштабних навчаннях «Мухаррам» Міноборони ІРІ представило РЛС метрового діапазону Fath-14 дальністю до 500-600 км Особливість станції полягає в цифровій обробці сигналу та завадостійкості. Стверджується, що Fath-14 є ефективним засобом виявлення малопомітних повітряних цілей.

Оригінальні розробки

Засновник порталу Military Russia Дмитро Корнєв в бесіді з RT зазначив, що Іран досяг серйозного науково-технічного прогресу у сфері ППО. Про це свідчить широке використання цифрових технологій і нового устаткування радіолокації, вважає експерт.

«Іран змушений розвивати оборонну галузь в умовах ізоляції. В часи шаха країна повністю залежала від Заходу. Після 1979 року іранці навчилися модернізувати зарубіжні ЗРК і РЛС, а потім почали розробляти власні зразки, копіюючи при цьому елементи російських і китайських засобів ППО», — сказав Корнєв.

За словами експерта, керівництву Ірану властиво перебільшувати можливості своїх комплексів і станцій. Однак велика частина зразків, що стоять на озброєнні, є боєздатним зброєю. Одним з досягнень оборонної промисловості ІРІ Корнєв назвав розробку ЗРК Bavar 373.

«Коли Іран вперше показав на параді Bavar 373, він сильно нагадував російський С-300 і багато хто визнав його копією нашого «Фаворита». Проте пізніше був продемонстрований зразок бойової з іншими пусковими установками — і стало зрозуміло, що іранці створили щось оригінальне. Звичайно, до сучасної російської техніки Тегерану далеко і С-300 ще дуже довго буде найсучаснішою системою. Тим не менш відсіч Заходу республіка все-таки може дати», — сказав Корнєв.

Юрій Кнутов налаштований менш оптимістично з приводу рівня розвитку іранських ЗРК і РЛС. На його думку, Ісламська Республіка озброєна переважно застарілими системами. Вдосконалення засобів протиповітряної оборони ІРІ стримують міжнародна ізоляція, відсутність кваліфікованих кадрів і нестача фінансових ресурсів.

«Відкрита інформація про випробування іранських РЛС ЗРК і відсутня. В бою вони також не застосовувалися. Тому дуже складно оцінити, яких успіхів досягли іранці. Без допомоги Китаю і Росії вони напевно не обійшлися», — підкреслив експерт.

Кнутов також припустив, що військові Ісламської Республіки активно запозичують досвід організації сирійської ППО, яка регулярно відображає ракетні атаки Ізраїлю. Це дозволять Ірану вдосконалювати власну командну структуру та вишкіл особового складу.

Співрозмовник RT переконаний, що Іран в короткі терміни може збільшити можливості системи протиповітряної оборони за рахунок закупівлі російських ЗРК «Тор-М2» і ракетно-гарматних комплексів «Панцир».

«У Ірану немає міжнародних обмежень на купівлю засобів ППО. Дивізіони С-300 допомогли республіці прикрити найважливіші об’єкти. Проте будь-який комплекс далекого радіусу дії та будь-яка РЛС потребують прикриття, а «Тори» і «Панцирів» у Тегерана не так багато. Крім того, як показали події в Сирії, «Тори» і «Панцирі» ефективні при відбитті ракетних атак. Іран досяг певних успіхів у сфері ППО, але без покупки сучасної російської техніки республіці все одно не обійтися», — підсумував Кнутов.