До Москви прибула делегація Архієпископії західноєвропейських парафій руської традиції. Колишня раніше частиною Константинопольського патріархату церковна структура прийняла рішення про перехід до РПЦ. Ця подія буде закріплено 3 листопада під час передачі чолі Архієпископії грамоти Патріарха Московського і всієї Русі Кирила. Таким чином завершиться возз’єднання частин Російської Церкви, які опинилися відокремлені один від одного на початку XX століття. На думку експертів, ця подія має історичне значення як для російського, так і для світового православ’я.
У Москві проходять урочисті заходи з нагоди приєднання до Російської православної церкви Архієпископії західноєвропейських парафій руської традиції, раніше входила до складу Константинопольського патріархату. Напередодні в російську столицю прибула делегація Архієпископії на чолі з її предстоятелем архієпископом Дубнинским Іоанном (Реннето). Його супроводжували більше ста чоловік — як представників духовенства, так і мирян.
«Я дуже радий бути сьогодні з вами тут, щоб відсвяткувати єдність, яке відновилося між Архієпіскопією західноєвропейських парафій і Московським патріархатом», — заявив після прибуття до Москви архієпископ Іоанн.
2 листопада делегація Архієпископії західноєвропейських парафій відвідала Донського ставропігійного чоловічого монастиря в Москві і Троїце-Сергієву лавру.
Найважливіша подія в рамках цього візиту має відбутися 3 листопада — у неділю під час богослужіння в храмі Христа Спасителя Патріарх Московський і всієї Русі Кирил повинен вручити архієпископу Іоанну патриаршью і синодальну грамоти про приєднання. Її патріарх підписав ще 1 листопада. Таким чином, перехід Архієпископії західноєвропейських парафій під омофор предстоятеля Руської православної церкви буде формально завершено.
«Те, що відбувається без перебільшення можна назвати історичною подією», — зазначив у бесіді з RT заступник голови синодального відділу із взаємин Церкви з суспільством та ЗМІ Вахтанг Кипшидзе.
За його словами, Архієпископія західноєвропейських парафій з’явилася в результаті революції 1918 року.
«Національне поділ змусило ряд наших співвітчизників шукати духовного окормлення під юрисдикцією інших церков. При цьому наші співвітчизники, які перебували в еміграції, змогли не тільки зберегти свої духовні традиції, але і розповісти про них, показати їх красу і духовну глибину багатьом європейцям. Дуже важливо, що це багатонаціональне об’єднання за рішенням священноначалія і по добрій волі вірних стає частиною Російської православної церкви», — заявив Кипшидзе.
Подолання розриву
Архиєпископія західноєвропейських парафій як окрему церковну освіту веде свою історію від виник у 1930-х роках тимчасового екзархату Константинопольського патріархату в Західній Європі на чолі з митрополитом Євлогієм (Георгієвським).
Духовенство екзархату православних російських церков у Західній Європі, у якого Константинопольський патріархат відібрав виданий 20…
Жовтнева революція, Громадянська війна і більшовицькі гоніння на церкву призвели до розмежування російського православ’я. Частина єпископів, які опинилися в еміграції, утворила Російську православну церкву за кордоном (РПЦЗ), яка увійшла в конфлікт з Московським патріархатом. Митрополит Євлогій, в свою чергу, з вірними йому парафіями в західноєвропейських країнах перейшов у підпорядкування патріарха Константинопольського.
У 1944 році митрополит Євлогій зробив спробу подолати розкол і висловив бажання повернутися під омофор Московського патріарха разом зі своїми приходами. Однак це бажання так і не було реалізовано — після смерті митрополита в 1946 році більша частина парафій вирішила залишитися в підпорядкуванні Константинополя.
Отримавши в 1965-му статус Архієпископії, в юрисдикції Константинопольського патріархату ці парафії і перебували до останнього часу. Проте 27 листопада 2018 року Константинопольський патріарх Варфоломій прийняв рішення про розпуск Архієпископії. Парафіям було наказано влитися в грецькі митрополії тих країн, в яких вони розташовані.
Однак розпускатися Архиєпископія не захотіла і виконувати рішення патріарха не стала. 28 вересня 2019 року більшістю голосів збори духовенства Архієпископії західноєвропейських парафій руської традиції прийняло рішення просити про приєднання до Московського патріархату.
7 жовтня Священний синод Російської православної церкви висловився за те, щоб задовольнити це прохання.
«Приєднання відповідає сподіванням митрополита Євлогія (Георгієвського) і його сподвижників, які стояли біля витоків Архієпископії західноєвропейських парафій руської традиції. Відновлений багаторічний розрив Російського церковного зарубіжжя, відновлення пройшло з частиною російської еміграції, яка стала багатонаціональною, увібрала в себе представників багатьох європейських народів — тих, хто прагнув через традицію Російської церкви відкрити для себе красу Святого Православ’я», — йдеться в заяві з цього приводу на офіційному сайті Московського патріархату.
Професор Православного Свято-Тихонівського гуманітарного університету Владислав Петрушко в бесіді з RT назвав возз’єднання Архієпископії західноєвропейських парафій з РПЦ «одним з найбільш значущих подій церковного життя останніх років», порівнянних за значенням з реалізованим у 2007 році возз’єднанням РПЦ і РПЦЗ.
«Обставини були складні, але вони призвели до цієї радісної події, повного возз’єднання всієї церковної діаспори з Церквою на батьківщині», — наголосив у розмові з RT Петрушко. — Радісно, що собор Святого Олександра Невського, який був і залишається кафедральним собором Руської архієпископії, теж повернеться в лоно російської церкви».
Як зазначив у розмові з RT глава Асоціації православних експертів Кирило Фролов, саме відділення Архієпископії від російської церкви «було найбільшою трагедією».
«Це історична подія російського національного возз’єднання — ключовий момент з’єднання російського народу, порівнянний возз’єднання Руської зарубіжної церкви і Московського патріархату, Криму з Росією. Це повернення додому, в Російську православну церкву», — заявив RT Фролов.
На особливому положенні
За довгий час існування як автономної одиниці в рамках іншого патріархату в Архієпископії західноєвропейських парафій руської традиції з’явилося багато богослужбових, мовних та інших особливостей, у тому числі в церковному управлінні, які Московська патріархія обіцяє залишити недоторканими.
Як зазначає Владислав Петрушко, там «склалася особлива канонічна ситуація, яку умовно можна назвати досить демократичною».
«Архиєпископія західноєвропейських парафій руської традиції збереже в складі московського патріархату свою автономію, свій унікальний церковно-канонічний устрій. Вдалося домовитися, що при всіх відмінностях ми можемо складати одне ціле», — підкреслив експерт.
Хоча спочатку основний кістяк парафіян Архієпископії становили російські емігранти, зараз вона багатонаціональна. Митрополит Іоанн (Реннето) — француз. У складі приїхала до Москви делегації — росіяни, білоруси, молдавани, французи, бельгійці, голландці, німці, англійці, шотландці, румуни, поляки, серби.
Ще в 1924 році митрополитом Євлогієм в Парижі було створено унікальний навчальний заклад — Православний Свято-Сергієвський богословський інститут. У різний час у ньому працювали такі видатні російські мислителі та богослови, як протоієрей Сергій Булгаков, Георгій Федотов, протоієрей Василь Зеньковський, протоієрей Георгій Флоровський, архімандрит Кипріан (Керн), протоієрей Олександр Шмеман і протопресвітер Іван Меєндорф.
Однак в останні роки цей навчальний заклад перебував у жалюгідному стані.
Константинополь прийняв рішення розпустити парафії руської традиції в Західній Європі. Метою такого кроку Священний синод назвав…
«Якщо паризький Свято-Сергієвський інститут повернеться в лоно Російської церкви, можливо, почнеться його відновлення», — заявив 5 жовтня 2019 року в ефірі телеканалу «Росія» голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріархату митрополит Волоколамський Іларіон.
Як зазначив Вахтанг Кипшидзе, саме рішення зберегти свої традиції змусило Архієпископію західноєвропейських парафій руської традиції повернутися до складу Російської православної церкви.
«Приєднання Архієпископії до Московського патріархату відбувається в контексті антиканонічних, віроломних дій Фанару, який без урахування всякої волі віруючих спробував скасувати їх самобутність і традиції і відмовився від раніше даних ним обіцянок», — підкреслив заступник голови синодального відділу із взаємин Церкви з суспільством та ЗМІ.
Таке, за його словами, неможливо в РПЦ. Навпаки, Московський патріархат буде прагнути зберегти духовну спадщину Архієпископії, «яке має цінність для світового православ’я, а не тільки для російського православ’я».
Сувора канонічність
Як зазначає Вахтанг Кипшидзе, процес повернення Архієпископії західноєвропейських парафій в Російську православну церкву показує, що, на відміну від Константинопольського патріархату, у Москві керуються церковними канонами у взаєминах з іншими релігійними організаціями.
«Це історична подія свідчить про те, що Російська православна церква демонструє свою гнучкість і здатність у суворій відповідності з канонічним правом і братньою любов’ю приймати церковні структури, які хотіли б з різних причин ставати частиною Московського патріархату», — зазначив Кипшидзе.
Особливо представник синодального відділу із взаємин Церкви з суспільством та ЗМІ підкреслив, що не можна порівнювати прийом в РПЦ Архієпископії західноєвропейських парафій та авантюру Константинопольського патріарха з видачею «томосу» так званої Православної церкви на Україні.
Константинопольська православна церква визнала Автокефальну помісну православну церкву України своєю «духовною донькою». Про…
«Між цими подіями суттєва різниця, і вона полягає в тому, що рішення Архієпископії сформувалося в контексті спроб Константинопольського патріархату ліквідувати це освіта всупереч раніше даним обіцянкам, — зазначив Кипшидзе. — Якщо ж говорити про ситуацію на Україні, то там є визнана усіма Українська православна церква, очолювана владикою Онуфрієм, і ця церква ні з якими проханнями до Константинопольського патріархату не зверталася».
За словами Владислава Петрушко, «паралелі між цими двома подіями проводити абсолютно недоречно».
«На Україні Константинополь фактично без покаяння прийняв у своє лоно розкольників з дуже сумнівним канонічним статусом, легалізував розкол. Існують великі сумніви в тому, чи володіють вони законної єпископською хіротонією, — заявив експерт. — Що ж стосується Архієпископії західноєвропейських парафій, то її канонічний статус ніколи не піддавався сумніву. Ніколи вона не вважалася раскольничьим освітою. Це Константинополь з незрозумілих причин сам вирішив вжити заходів, які підштовхнули російську архієпископію до повернення в лоно матері-церкви, позбавивши її статусу екзархату, позбавивши її автономії і того розмаїття, яким вона володіла».
Відкриті для всіх
Як відзначає Кирило Фролов, «приклад архієпископа Іоанна (Реннето) може надихнути тих православних, що ще залишаються в Константинопольським патріархаті, набратися мужності і піти за ним».
У США щонайменше два православних священика перейшли з Американської карпаторосской єпархії (КП) в лоно Російської православної…
На думку Владислава Петрушко, теоретично можна розмірковувати про те, що возз’єднання з Архієпіскопією західноєвропейських парафій демонструє можливість повернення під омофор Московського патріарха тих церков, що колись перебували в його юрисдикції, церков російської церковної і богослужбової традиції.
В першу чергу, за словами експерта, це може стосуватися які зараз знаходяться в підпорядкуванні у Константинополя канонічної Фінляндської православної церкви і володіє сумнівним канонічним статусом Естонської апостольської православної церкви. Історично православ’я в цих країнах з’явилося під російським впливом.
«З іншого боку, наш патріарх підкреслював, що наша церква не є церквою тільки російського народу. Це завжди засуджувалося як прояв церковного націоналізму. Наша церква відкрита для всіх. Якщо когось Константинополь образить так само, як російську Архієпископію, я думаю, що Московський патріархат завжди готовий розглянути можливість допомоги і прийняти таку церковну структуру в свою юрисдикцію», — вважає Владислав Петрушко.
Thanks!
Our editors are notified.