75 років тому радянські війська вибили німецько-фашистських загарбників з Севастополя. Військові історики відзначають, що тривала оборона міста зіграла значну роль у Великій Вітчизняній: у 1941-1942 роках його захисники скували значні сили противника і брали участь у зриві регулярних поставок до Німеччини румунської нафти. Після звільнення Севастополя в 1944-му радянське командування отримало повний контроль над Чорним морем. Місто, який був практично стертий з лиця землі, відбудували заново за кілька років.
В 1941 році Севастополь — головну базу Чорноморського флоту — гітлерівці атакували одним з перших, ще до початку загального наступу вермахту.
«22 червня в 3 години 13 хвилин фашисти завдали по місту авіаційний удар. У Москві саме з Севастополя фактично дізналися про початок війни», — розповів в інтерв’ю RT Валерій Володін, директор Музейного історико-меморіального комплексу «35-а берегова батарея» Севастополя.
Довгі 250 днів
Незабаром після нападу на СРСР Гітлер визначив захоплення Криму і Севастополя як одну з пріоритетних завдань.
«У Третьому рейху робили ставку на бліцкриг, але він не вдався. А нові бойові дії сильно відрізнялися від тих, які велися під час Першої світової: почали в масовому порядку використовувати техніку, тож невдовзі гостро постало питання про «крові війни» — нафти.
Нацистам належало вирішити відразу дві найважливіші завдання — убезпечити сполучення між нафтоносної Румунією і Німеччиною, яким погрожували з Севастополя радянські авіація і флот, а також увірватися через Крим на Кавказ і захопити радянські родовища “чорного золота”.
27 квітня виповнюється 110 років з дня народження Валентини Гризодубової — першої жінки, яка стала Героєм Радянського Союзу. За словами…
І якби Гітлер зміг швидко втілити в життя свої наміри, то, швидше за все, ні Сталінградської, ні Курської битв вже не сталося б», — підкреслив Валерій Володін.
У вересні 1941 року нацисти змогли увірватися на Кримський півострів, розбивши радянські війська в районі Севастополя і Керчі на дві частини. У середині листопада гітлерівці витіснили Червону армію зі сходу Криму, повністю зосередившись на головній базі Чорноморського флоту.
Хоча будівництво укріплень Севастополя восени 1941 року ще не було завершено, підступитися до нього все одно було непросто. Значну частину зовнішнього периметра міста захищали гори. З моря його прикривали артилерійські батареї. Уздовж доріг були встановлені доти і дзоти, по залізничному полотну курсували бронепоїзди. Гарнізон міста становив близько 21 тис. чоловік. Однак у подальшому він був посилений за рахунок евакуйованої з Одеси Приморської армії і народного ополчення. Жінки і діти на оборонних підприємствах зайняли місця тих, що пішли на фронт чоловіків.
30 жовтня почалися бої на далеких підступах до міста, а через три дні нацисти атакували зовнішні рубежі Севастополя. Паралельно в місто стягувалися всі радянські війська з прилеглих районів Криму. 10 листопада Севастополь опинився в повному оточенні, але, незважаючи на це, у нього з боєм проривалися окремі радянські частини, наприклад 184-я дивізія, сформована з військ НКВС і прикривала відхід Червоної армії з Керчі. У листопаді чисельність радянських сил у Севастополі досягла приблизно 50-55 тис. осіб. Їм протистояла німецько-румунське угруповання під командуванням Еріха Манштейна, включає близько 200 тис. осіб, 450 танків, 2 тис. гармат і 600 літаків. 11-21 листопада гітлерівці атакували Севастополь по всьому периметру, але їх спроби прорватися в місто не увінчалися успіхом. Більша частина кораблів Чорноморського флоту були виведені на Кавказ.
75 років тому Червона армія звільнила від гітлерівських військ Одесу. Два з половиною року місто було окуповане і вважався…
28-29 грудня 1941 року радянські війська провели масову висадку десанту в Керчі та Феодосії, а 5 січня 1942-го батальйон морської піхоти, посилений співробітниками НКВС і бійцями розвідки флоту, висадився в Євпаторії, піднявши в місті повстання. Однак сил допомогти Севастополю у червоноармійців і червонофлотців не вистачило. Євпаторійський десант практично повністю загинув за чотири дні боїв, тільки кілька людей змогли пробитися до партизанів. А наступ на сході півострова в квітні 1942 року захлинувся. Основні сили Червоної армії залишили Керч у травні, і тільки невелика група героїв тримала до жовтня 1942-го оборону в Аджимушкайських каменоломнях.
17 грудня 1941 року гітлерівці здійснили другу спробу штурму Севастополя, плануючи за чотири дні заволодіти містом. Але і вона провалилася. На початку 1942-го нацисти стягнули в південну частину Криму надважку артилерію, включаючи знамените гармата «Дора» з калібром 807 мм, довжиною ствола більше 30 м і масою снаряда 7 т. До літа 1942 року гітлерівське командування сконцентрувало проти Севастополя шість німецьких і румунських корпусів, побудованих в кілька ешелонів. У розпорядженні нацистських військ перебувало 208 батарей.
Манштейн писав: «В цілому у Другій світовій війні німці ніколи не досягали такого масованого застосування артилерії». Проти семи радянських дивізій і трьох бригад гітлерівці виставили 13 дивізій, три бригади, авіаційний корпус і численні окремі полки і батальйони. Третій масштабний штурм розпочався 7 червня. 17 червня в боях відбувся перелом: нацисти захопили ряд важливих позицій.
29-30 червня впали ключові висоти, на які спиралася оборона Севастополя, — Сапун-гора і Малахов курган. 1 липня центр міста був захоплений. Бої до 4 липня йшли в західних передмістях — в районі Козачої бухти і мису Херсонес, на 35-ї батареї.
«За офіційною версією, оборона міста тривала 250 днів. Але насправді — довше. За спогадами німців, в районі мису Херсонес бої тривали ще деякий час в липні», — підкреслив Валерій Володін.
За його словами, сьогодні багато хто схильний звинувачувати командувача Чорноморським флотом і Севастопольським оборонним районом Філіпа Жовтневого в тому, що він не організував евакуацію особового складу, в результаті чого кілька десятків тисяч військовослужбовців опинилися в полоні, проте це не зовсім коректно.
«Захисникам Севастополя був даний наказ: ніякої евакуації. А умови 1941 року сильно відрізнялися від сьогоднішніх», — зазначив Володін.
У підсумку, коли німці вже входили в місто, із Севастополя на літаках і підводних човнах вивезли лише близько 1,5 тис. командирів і деяку кількість поранених. Кілька тисяч бійців змогли покинути місто на легких плавзасобах, і у відкритому морі їх підібрали радянські кораблі. Безповоротні втрати радянських військ у битві за Севастополь склали близько 150 тис. чоловік, санітарні — трохи більше 40 тис., в той час як німці і румуни втратили в ході облоги і штурми міста близько 300 тис. чоловік.
«Оборона Севастополя скувала значні сили гітлерівців і суттєво затримала наступ нацистів на південному напрямку», — зазначив у бесіді з RT Дмитро Суржик, історик-методист Музею Перемоги.
Роки окупації
«Адольф Гітлер планував повністю заселити Крим німцями, перетворивши його в «арійський курорт». На цю думку його наштовхнуло те, що в Середні століття на півострові деякий час жив німецький народ готи», — розповів Суржик.
Відразу ж після захоплення міста у ньому було встановлено жорстокий окупаційний режим. Радянських військовополонених, зокрема поранених, вантажили на баржі, виганяли в море і підпалювали. Тих, хто намагався врятуватися вплав, нацисти добивали з кулеметів. Крім того, поранених, хворих і знесилених від голоду військовополонених скидали в ями від авіабомб і закопували живцем. Після визволення міста було виявлено 190 ям, в яких нацисти заживо поховали понад 2 тис. осіб.
У місті провели тотальну реєстрацію населення і ввели комендантську годину, порушення якого каралося розстрілом. Виявлених у ході реєстрації комуністів, комсомольців, працівників правоохоронних органів, пожежників і євреїв вбивали відразу. Інших направляли на примусові роботи. Продукти харчування у жителів міста вилучили. Працюючим виділяли 300 г хліба на день, дітям — 100 р. Крім того, працюючим виплачували зарплату» в розмірі 250-300 рублів на місяць, при тому, що 1 кг сала коштував близько 1 тис. карбованців, а буханець хліба — близько 200. Іноді мешканкам Севастополя вдавалося проникнути в сусідні села і обміняти одяг, швейні приналежності і мило на овочі. За час окупації нацисти вбили в Севастополі понад 27 тис. городян і військовополонених, погнали в рабство близько 45 тис. осіб.
Незважаючи на величезну концентрацію гітлерівських військ і спецслужб, в Севастополі діяло радянське підпілля. У найчисленнішу Комуністичної підпільну організацію в тилу у німців (КПОВТН), якою керував втік з полону військовослужбовець Василь Ревякін, входили близько 120 антифашистів. Підпільники рятували військовополонених та жертв нацистських переслідувань, організовували диверсії, поширювали листівки і передавали інформацію для розвідки Чорноморського флоту. Навесні 1944 року, перед самим звільненням міста, Ревякін і ряд його сподвижників були арештовані і страчені гітлерівцями.
Стрімке звільнення
Восени 1943 року радянські війська прорвалися до Перекопу і висадили десант в районі Керчі, захопив плацдарм на сході Криму, але далі просунутися не змогли. 8 квітня 1944-го почалася Кримська наступальна операція. Ударами з півночі і сходу півострова Червона армія за кілька днів визволила Керч, Феодосію, Сімферополь, Євпаторію, Саки, Судак, Ялту і Алушту. 15-16 квітня радянські війська вийшли до Севастополя, але з ходу взяти місто не змогли.
«Можна легко побачити різницю між радянськими і німецько-румунськими військами. Якщо наші солдати, отримавши наказ триматися до кінця, билися до останнього, то німці і румуни були, незважаючи на всі команди свого керівництва, налаштовані тільки на евакуацію», — розповів Володін.
Радянські війська почали перегрупування і розвідку боєм. Обчислювалася кожна вогнева точка противника. Командувачі арміями ставили завдання підлеглим не на картах, а прямо на місцевості. Основний удар вирішили завдати між Сапун-горою і висотою Гірська. Ця ділянка німці найкраще зміцнили, але тут могли пройти танки, і в разі прориву звідси можна було найшвидше дістатися як до центру Севастополя, так і до приміських мисів Фіолент і Херсонес, звідки гітлерівці планували евакуюватися.
До 75-річчя початку Кримської наступальної операції Міноборони РФ опублікувало матеріали про хід бойових дій і подвиги радянських…
Найскладніша ділянка німецької оборони — Сапун-гору — атакувала Приморська армія. Штурмові групи йшли в бій парами — свіжа змінювала ту, що вичерпала свій ресурс. 5 травня почався наступ 2-ї гвардійської армії на Мекензієві гори, а 7 травня — генеральний штурм укріпленого району. Увечері Сапун-гора була взята. Німці намагалися контратакувати, але безуспішно. На наступний день 2-я гвардійська армія вийшла до Північній бухті Севастополя. Німецький гарнізон виявився затиснутий в кліщі. 9 травня радянські війська синхронно форсували Північну бухту і атакували по всьому фронту. Місто було звільнено від нацистів. Залишки гітлерівців бігли в західні передмістя, де 12 травня здалися в полон. Багато нацистів і колабораціоністів кидалися в море. Пізніше вони зізнавалися, що були охоплені сильним страхом — гітлерівці боялися навіть не радянських солдатів, а відплати з боку севастопольців.
В результаті боїв 1941-1944 років Севастополь був практично стертий з лиця землі. У ньому залишалося лише близько 3 тис. жителів. Для відновлення міста були прийняті безпрецедентні заходи — при Радміні РРФСР створили окреме Управління з відновлення Севастополя. У роботах брали участь люди з усієї країни, і вже до 1957 році місто було повністю відбудовано заново. У 1947-му в Будинку офіцерів Чорноморського флоту пройшов відкритий суд над гітлерівськими злочинцями, винними у звірствах проти населення Севастополя, Криму й Кубані, включаючи колишнього командувача нацистськими військами на півострові генерал-полковника Ервіна Йенеке. Вони були вироки до 20-25 років у Воркутлаге, але після смерті Сталіна випущені на свободу.
«Оборона Севастополя радянськими військами тривала значно довше, ніж звільнення. Адже наші воїни билися за свою землю, а гітлерівці не хотіли залишатися в чужій», — сказав Володін.
Thanks!
Our editors are notified.