60 років тому в структурі радянської армії був створений новий вид збройних сил — ракетні війська стратегічного призначення (РВСН). Величезні ресурси, вкладені в їх формування, дозволили СРСР досягти стратегічного паритету зі Сполученими Штатами, який зберігається до сьогоднішнього дня. РВСН складаються з трьох армій і 12 дивізій, в арсенал яких входять близько 400 міжконтинентальних балістичних ракет шахтного і мобільного базування. Очікується, що до 2024 року з’єднання РВСН будуть на 100% укомплектовані сучасними комплексами російського виробництва. Як відзначають експерти, підтримання високої боєготовності цього роду військ — головний гарант національної безпеки РФ.
17 грудня 1959 року Рада міністрів СРСР прийняла постанову №1384-615, яке давало зелене світло формування нового виду збройних сил — ракетних військ стратегічного призначення (РВСН). Його основу склали бригади особливого призначення резерву Верховного Головного Командування.
Вважається, що ключову роль у становленні РВСН як окремої структури в радянській армії зіграв маршал артилерії Митрофан Недєлін, що став першим головнокомандувачем РВСН. Однак його життя трагічно обірвалося в жовтні 1960 року під час невдалого випробування балістичної ракети Р-16 на Байконурі.
На шляху до стратегічного паритету
Як наголошується в матеріалах Міноборони РФ, створення РВСН було обумовлено загостренням військово-політичної обстановки і інтенсивним розвитком наступальних озброєнь у Сполучених Штатах та інших країнах — членах НАТО. Станом на кінець 1950-х років ядерний арсенал США мав якісним і кількісним перевагу над радянським.
Керівництво СРСР поставило перед вітчизняною промисловістю і Міноборони країни завдання щодо забезпечення стратегічного паритету зі Сполученими Штатами. Ривок у гонці озброєнь зажадав залучення талановитих вчених, а також значної частки науково-технічного і виробничого потенціалу СРСР.
Перші радянські міжконтинентальні балістичні ракети (МБР), що з’явилися в 1950-ті роки, страждали від недостатньої функціональності. Транспортування, складання та підготовка до пуску були дуже трудомістким процесом, який до того ж не залишався непоміченим для розвідки потенційного супротивника.
Наприклад, на розгортання дітища Сергія Корольова МБР Р-7 дальністю близько 8 тис. км потрібно близько доби. Щоб запустити ракету в космос, її потрібно було зібрати з різних елементів, заправити паливом, ретельно перевірити справність усіх систем, вузлів і агрегатів.
Однак більшість перерахованих вище недоліків було усунуто до кінця 1960-х років. В першу чергу радянські інженери відпрацювали технологію будівництва шахтних пускових установок (ШПУ). Даний тип стартового комплексу забезпечував (і продовжує забезпечувати) можливість застосування МБР навіть після непрямого ядерного удару.
У 1970-ті роки в арсеналі РВСН з’явилися комплекси мобільного (ґрунтового) базування. Вони представляли собою МБР, розміщені на шасі великого тягача. Як правило, використовувалася колісні формули 6 х 6 і 8 х 8 (рідше — гусенична платформа). Новий вид стратегічного озброєння поступався шахтному зразком по потужності. Його основне достоїнство полягало в здатності оперативно наносити удари з різних географічних районів.
Росія не є для НАТО ворогом. Про це заявив генеральний секретар організації Йенс Столтенберг. У той же час він зазначив, що в…
Найчастіше ґрунтовими комплексами озброювалися полиці, дислоковані в рівнинних регіонах з лісистій місцевістю. Таким чином, засоби спостереження західних країн не могли з допомогою супутників і авіації відстежувати пересування машин. Розробці цієї зброї країна зобов’язана фахівців Московського інституту теплотехніки (МІТ).
Також значиму роль у появі та вдосконаленні можливостей мобільних комплексів зіграв Алтайський НДІ хімічної технології (НДІ-9), який створив тверде ракетне паливо. Цей вид пального є більш простим і безпечним в експлуатації, ніж рідкий аналог.
У 1975 році на озброєння РВСН був прийнятий грунтовий комплекс «Темп-2С», в 1976-му — «Піонер», в 1988-му — «Тополя». У 1990-ті роки фахівці МІТ розробили універсальну МБР «Тополь-М», яка може встановлюватися як на шасі Мінського заводу колісних тягачів (МЗКТ), так і в ШПУ, де також розміщуються рідинні ракети УР-100Н («Стилет») і Р-36М/М2 «Воєвода» (за класифікацією НАТО — «Сатана»).
«Стратегічний паритет з США був досягнутий до середини 1970-х років. Це зажадало залучення величезних людських і матеріальних ресурсів. СРСР був втягнутий у виснажливу гонку озброєнь. Проте вкладення в РВСН були виправдані. Бурхливий розвиток цього роду ЗС дозволило забезпечити національну безпеку країни і запобігти великі збройні конфлікти в Європі з країнами НАТО», — зазначив у бесіді з RT професор Академії військових наук, старший науковий співробітник Центру політичних досліджень Росії Вадим Козюлин.
«Ефективно відповісти будь-яких викликів»
В даний час РВСН є головним компонентом стратегічної ядерної тріади Росії. В структуру цього роду військ входять три ракетні армії, що об’єднують 12 дивізій. Чотири з’єднання оснащені ракетами шахтного базування, вісім — мобільними комплексами.
Також військовослужбовці РВСН використовують інфраструктуру космодрому Міноборони «Плесецьк (Архангельська область), 4-го державного центрального міжвидового полігону Капустін Яр (Астраханська область) і деякі майданчики 10-го випробувального полігону Сари-Шаган (Казахстан).
Основу присутності Військово-морського флоту Росії у Світовому океані в майбутньому складуть новітні кораблі великого водотоннажності. Про це…
В арсеналі РВСН — близько 60% носіїв ядерної зброї і атомних боєзарядів російської армії. На бойовому чергуванні знаходяться близько 400 МБР ґрунтового і стаціонарного базування. Більше половини з них залучалися до командно-штабним навчанням «Грім-2019», що проходили в жовтні під керівництвом президента РФ Володимира Путіна.
За словами командувача РВСП генерал-полковника Сергія Каракаева, сьогодні на озброєнні стоять сім типів МБР, «дозволяють ефективно відповісти будь-яким викликам».
«Серед них чотири типи ракетних комплексів стаціонарного (шахтного) базування: «Воєвода», «Стилет», «Тополя-М» і «Ярс». В угрупування мобільного базування входять рухомі ґрунтові ракетні комплекси «Тополь», «Тополя-М» і «Ярс», — розповів Каракаев в грудневому інтерв’ю «Червоній зірці».
У 2024 році, як очікує генерал, радянські комплекси («Стилет», «Тополя», «Воєвода) будуть повністю замінені на МБР російського виробництва. Зокрема, у найближчі роки почнуться поставки у війська новітній ракети РС-28 «Сармат», яка відрізняється майже необмеженою дальністю дії. Першим лауреатом цієї зброї стане 62-я ракетна Ужурская Червонопрапорна дивізія (Красноярський край).
Продовжиться переозброєння на універсальні твердопаливні МБР «Ярс» і «Тополь-М». Вони поступаються рідинному «Сармату» по дальності (10-12 тис. км проти понад 20 тис. км) і корисної навантаженні (1-1,2 т проти 10 т), але легше і дешевше у виробництві.
Також важливою новацією в РВСН стане оснащення гиперзвуковыми блоками «Авангард», які, за інформацією Міноборони РФ, практично неможливо перехопити системами ПРО. До кінця року на бойове чергування заступить перше з’єднання, збройне цим комплексом. Мова йде про полку 13-ї ракетної дивізії РВСН (Домбаровский, Оренбурзька область). Носієм «Авангарду» стане УР-100Н УТТХ «Стилет», потім комплекси будуть встановлюватися на «Сармат».
Вадим Козюлин підкреслив, що забезпечення боєготовності РВСН завжди приділялася пріоритетну увагу держави. Ракетні війська стратегічного призначення залишаються найважливішим фактором, який зводить нанівець можливість будь великомасштабної агресії проти РФ». Крім того, бойовий потенціал РВСН мимоволі стимулює переговорний процес зі Сполученими Штатами, вважає аналітик.
«Глобальна архітектура безпеки багато в чому грунтується на договірній базі стратегічних озброєнь. Розуміння цього є не тільки в РФ, але і в США. Наприклад, з цим згодні американські експерти з «Дартмутського діалогу», який пройшов нещодавно в Дейтоні. На жаль, зараз договірна база руйнується. Однак, як не парадоксально, модернізація РВСН може піти на користь переговорного процесу з США», — міркує Козюлин.
У свою чергу, в коментарі RT завідувач кафедрою політології та соціології РЕУ ім. Плеханова Кошкін Андрій зазначив, що протягом 60 років РВСН залишаються ключовим гарантом безпеки Росії. Москва зберігає стратегічний паритет з Вашингтоном завдяки високому науково-виробничого потенціалу та професіоналізму офіцерів-ракетників, упевнений експерт.
«Цей рід військ дозволяє Росії проводити суверенну незалежну зовнішню політику. Оновлення РВСН, яке ми спостерігаємо останні роки, є фундаментом збереження поточного балансу сил і найбільш дієвим засобом запобігання військової агресії проти Росії», — резюмував Кошкін.
Thanks!
Our editors are notified.