«Телекомпанія ВИД представляє»: звідки взялася заставка, яка в 90-е лякала дітей

В кінці 1980-х років на вітчизняному телебаченні стали з’являтися нові креативні програми. Багато сімей тоді цілими вечорами дивилися програми телекомпанії «ВИД», заставка якої лякала всіх маленьких дітей не одне десятиліття. Напевно, навіть сьогодні багато із здриганням згадують ту загадкову, виповзають з темряви голову.

Оригінал маски. /Фото: yandex.tm.

Телекомпанія «ВИД» випускала на блакитний екран кілька своїх власних проектів. Відповідно студія з самого початку хотіла об’єднати їх так, щоб глядач відразу ж розумів, хто працював над представленим контентом. Найбільш простий, очевидний і в теж час дієвий спосіб зробити це – створити відповідну заставку, показ якої буде передувати кожному випуску телевізійного шоу.

Листя і Назимова. /Фото: youtube.com.

Заставка була придумана дружиною Владислава Миколайовича Лістьєва (перший генеральний директор телеканалу ОРТ) Альбіною Назимова, яка працювала на посаді реставратора музею Сходу. Саме вона запропонувала використовувати для створення заставки маску китайського філософа Го Сяну, який жив у Китаї в 3-4 столітті нашої ери. При цьому керівництво музею заборонило використовувати фактичне зображення маски. З цієї причини творчий колектив студії вирішив її переробити.

Цікавий факт: маска Го Сяну вважається символом благополуччя, а сидить не його голові жаба – символом багатства.

Заставка, яка лякала всіх дітей. /Фото: otvet.mail.ru.

В першу чергу з маски Го Сяну зникли його незвично великі вуха. Творчий колектив вирішив, що випускати в якості заставки «безглуздого чебурашку» буде не найкращим рішенням. Також зміни була піддана міміка зображення. В оригіналі Го Сян посміхається, в той час як на заставці «ВИД» вираз обличчя у нього виключно похмуре і навіть неприємне. Іронічно, але після все перетворень ВИДовский Сян став схожий на Бориса Єльцина.

Задум був непоганий. /Фото: newizv.ru.

У первісному варіанті заставки поява маски супроводжувалося страшним звуком фанфар. Надалі вони були доповнені музикою Рацкевича, а також жахливим стрекотінням, яке нагадує звук роботи якогось інструменту.

В продовження теми можна почитати про забуті радянські звички, які пішли б на користь сучасним дітям.