ТИМОЩУК: «Рекорд Шовковського, можливо, не поб’ють ніколи»

Півзахисник збірної України згадав виступ команди Олега Блохіна на ЧС-2006

Літо 2006 року – найкращий час в історії збірної України. Команда на своєму першому Чемпіонаті світу FIFA піднялася відразу в чвертьфінал. Тренував Україну легендарний нападник київського «Динамо» і збірної СРСР Олег Блохін, капітаном був кращий форвард в історії України, володар «Золотого м’яча-2004», Андрій Шевченко, а одним з лідерів – опорний півзахисник Анатолій Тимощук. У переддень десятиліття історичного успіху українського футболу з ним поговорив кореспондент FIFA.com.

Україна пробилася на мундіаль з третьої спроби. Кілька разів команда зупинялася за крок від участі в Чемпіонатах світу і Європи, тому успіх у кваліфікації, де українці випередили бронзового призера ЧС-2002 Туреччину і залишили ні з чим діючих чемпіонів Європи греків і екс-чемпіонів континенту данців, був особливо важливий для країни. Однак у стартовому матчі з тоді ще нетитулованной збірної Іспанії Україну чекав розгром – 0:4!

«Це був удар, – згадує Тимощук. – Дебютувати завжди хочеться найкращим чином, але нам у суперники дісталася Іспанія. Програли по ділу, але довго убитими не ходили після матчу, тому що кістяк збірної складався з досвідчених гравців. Всі розуміли, що для подальшої підготовки не так багато часу. Забули про поразку, і це дозволило нам плідно попрацювати. Гра з іспанцями поставила нас в таку ситуацію, що в наступних матчах у нас не було вибору».

Ліміт на ураження виявився обраний відразу, і це допомогло. Через п’ять днів Україна сама відчула себе Іспанією, знищивши Саудівську Аравію з таким же рахунком, а потім домоглася перемоги 1:0 над Тунісом, яка вивела українців у плей-офф з другого місця в групі H.

«Позначилося прагнення реабілітуватися, – вважає Тимощук. – Суперники були не так вже слабкі, але бажання показати, що матч з іспанцями – непорозуміння, нам допомогло. Заслужено перемогли. Завдання стояло виходити з групи, і кожен розумів, який потрібний результат».

«Вічний» рекорд Олександра Шовковського

Друге місце в групі не обіцяло Україні легкого життя в 1/8 фіналу. По сітці змагань воно виводило на переможця групи G, де фаворитом була Франція, але французи несподівано пропустили вперед Швейцарію, тому шанси виглядали рівними, такою ж виявилася гра. По разу суперники потрапили у поперечину, але у воротах м’яч за 120 хвилин так і не побував. Серія пенальті розпочалася для України погано: капітан Андрій Шевченко, який опинявся в подібній ситуації у фіналах Ліги чемпіонів, не зміг пробити Паскаля Цубербюлера.

«Зазвичай тренери запитують у футболістів: «Хто буде бити?», «Хто бере на себе відповідальність?», «Хто і як себе почуває?». Певного списку пенальтистів у нас не було, та й самі пенальті ми перед грою не відпрацьовували. Промах Шевченка переживали всі, але я був упевнений в хлопцях, які підходили до точки», – розповідає Тимощук, який спостерігав з центрального кола, як Артем Мілевський, Сергій Ребров та Олег Гусєв успішно впоралися зі своєю місією, а воротар збірної України Олександр Шовковський увійшов в історію Чемпіонату світу. Донині він залишається єдиним, кому вдалося в післяматчевій серії пенальті на Чемпіонаті світу не пропустити жодного разу. Два удари відбив, ще один прийшовся в поперечину.

«Рекорд Шовковського, можливо, не поб’ють ніколи, – говорить Тимощук. – Роль воротаря дуже важлива в психологічному стані всієї команди. Впевненість воротаря передається захисту. Ті пенальті, той накал емоцій залишили найяскравіші враження. Ще запам’яталися підтримка рідних уболівальників далеко від дому, і організація турніру – все працювало, як годинник».

На жаль, на цьому українська казка підійшла до кінця. У чвертьфіналі збірна Італії не залишила команді Тимощука шансів (0:3), хоча досада відчувається досі.

«Пропустили швидкий гол, але потім зібралися і створювали моменти. Плюс італійці забили два м’ячі з порушенням правил, я вважаю. В таких іграх майстерність суперника відчувається. Ми добре грали, але поступилися майбутнім чемпіонам світу. Це не втіха, але на той момент ми, можливо, не готові були зіграти з Італією на рівних».

«У нас максимально високі завдання»

Другим великим турніром для збірної України став домашній Євро UEFA в 2012 році. Господарям незважаючи на запеклу боротьбу не вдалося випередити в групі Францію і Англію. У цьому році Україна зробить третю спробу заявити про себе – знову на Євро.

Анатолію Тимощуку, який став капітаном збірної України після завершення кар’єри Андрія Шевченка, 37 років. Він грає за «Кайрат» з Казахстану і раніше викликається в національну команду. Рекорд Тимощука – 142 матчі за збірну України – вражає уяву. Будуть потрібні десятиліття, щоб комусь із співвітчизників Анатолія вдалося перевершити його.

«Для мене честь захищати кольори національної збірної, я не думав про досягнення. У мене була задача отримувати задоволення від футболу і допомагати збірній. Коли за тебе вболіває вся країна – це особливі відчуття.

У мене все добре в Алма-Аті, багато часу проводжу в місті і на базі. Матчі йдуть досить часто, ніяких незручностей не відчуваю. У планах – чемпіонський титул (в кар’єрі Тимощука їх поки сім – він триразовий чемпіон України і по два рази ставав чемпіоном Росії і Німеччини, – прим. ред.), груповий етап єврокубка, який може стати першим в історії «Кайрата», і, звичайно, Чемпіонат Європи. У нас максимально високі завдання».

Источник