Дональд Трамп применшує «загрозу, витікаючу від Росії». Про це йдеться в доповіді інституту Брукінгса США, з текстом якого ознайомився RT. Розбіжності президента Сполучених Штатів і конгресу щодо стратегії відносно Москви «підривають трансатлантичний консенсус», стверджують аналітики. Автори доповіді також закликають Брюссель відмовитися від ініціативи «стратегічної автономії» і називають співробітництво західних держав незамінним. На думку опитаних RT експертів, таким чином Вашингтон прагне налагодити відносини з Євросоюзом на тлі нещодавніх заяв низки європейських політиків про необхідність відновлювати стратегічне взаємодія з Росією і розмов про створення єдиної європейської армії. Крім того, критика американського лідера може бути пов’язана з майбутніми виборами, наголошують політологи.
Політика американського лідера Дональда Трампа призвела до помітного погіршення відносин між США і Євросоюзом. До такого висновку прийшли аналітики Брукінгського інституту.
Згідно з доповіддю, за два з половиною роки президентства Трампа в трансатлантичних відносинах встановилося «дивне затишшя». Однак таке становище скоро зміниться, переконані аналітики.
Так, критика президента США до його позиції у зовнішній політиці, яка, на думку авторів доповіді, кардинально відрізняється від положень Стратегії національної безпеки США 2017 року. Нагадаємо, в цьому документі Росія і Китай позначені як головні «загрози» для Сполучених Штатів.
«Китай і Росія кидають виклик американському могутності, впливу та інтересам, намагаючись підірвати безпеку і процвітання США. Вони мають намір… збільшити свою військову силу і контролювати інформацію і дані», — підкреслюють автори стратегії.
Європа в цілому, як наголошується в доповіді, вітала рух США від боротьби з тероризмом до викликів і загроз з боку Росії і Китаю. Проте, як вважають аналітики, Трамп вирішив змінити вектор зовнішньої політики.
«Як наслідок, президент (США. — RT) здебільшого взяв зовнішню політику і політику безпеки під свій контроль і дотримується стратегії «Америка насамперед», основні пункти якої в корені суперечать положенням його ж власної стратегії національної безпеки — не в останню чергу це стосується постійного приниження загрози безпеки, що виходить від Росії, і готовність президента пропонувати угоди лідерам таких недружніх країн, як Китай, Північна Корея і навіть Іран», — йдеться в тексті документа.
Нагадаємо, в кінці серпня Дональд Трамп заявив про намір запросити Володимира Путіна на наступний саміт G7.
Раніше американський лідер підкреслив, що присутність Росії на саміті, який відбудеться в 2020 році, було б корисним.
Однак у конгресі США висловили рішучу незгоду з ініціативою американського президента про повернення Володимира Путіна і Російської Федерації до «групи семи», вказавши в офіційному листі, що Росія «не має ні демократичними інститутами, ні економічним потенціалом» для повернення до G7.
«Дві стратегії щодо Росії»
Разом з тим претензії аналітиків Брукінгського інституту стосуються і санкційної порядку. Так, на їхню думку, у Вашингтоні сьогодні існують дві лінії політики щодо Росії — лінія конгресу і лінія президента.
«На сьогоднішній день у Вашингтоні існують дві стратегії щодо Росії: стратегія конгресу і стратегія президента. Остання, здається, зводиться до спроб налагодити відносини з Москвою при кожному зручному випадку, чому конгрес має намір протистояти з небувалою рішучістю», — підкреслюється в документі.
Це, в свою чергу, підриває трансатлантичний консенсус, який вкрай важливий для того, щоб антиросійські санкції спрацювали, оскільки Росія набагато більше залежить від європейського, ніж від американського ринку, наголошується в документі.
Професор факультету права Вищої школи економіки Олександр Домрин в бесіді з RT зазначив, що сама Європа поступово починає відчувати на собі наслідки антиросійських санкцій.
«Відбувається «протверезіння» Європи щодо того, що санкції проти Росії, виявляється, б’ють не лише по ньому, але і по самій Європі. І в цьому сенсі не варто звинувачувати в погіршенні відносин між США і Європою виключно Трампа. Європа сама багато для цього робить», — переконаний експерт.
Два депутата бундестагу звернулися до парламенту Німеччини і до Євросоюзу з вимогою ввести нові санкції проти Росії з-за дій…
Раніше в Європарламенті вказували на мільярдні збитки Євросоюзу через введення антиросійських санкцій. З такою заявою виступила французька євродепутат Надін Морано. На її думку, введені санкції проти Росії не мали жодного політичного впливу, тоді як відповідні заходи з боку Москви завдали «реальний шкоду європейським виробникам».
Разом з тим президент Франції Еммануель Макрон на зустрічі з послами П’ятої республіки наприкінці серпня 2019 року оголосив, що епоха гегемонії Заходу підходить до кінця. Французький президент заявив про посилення ролі Росії і Китаю і закликав переглянути відносини з Москвою.
У Німеччині, в свою чергу, підрахували збиток від відповідних обмежувальних заходів з боку Москви. Німецький політик Майк Морінг заявив, що санкції Росії проти Німеччини «завдають найбільшої шкоди, особливо в сільському господарстві».
На думку Олександра Домрина, критика позиції Трампа може бути пов’язана і з майбутніми президентськими виборами, які пройдуть в Сполучених Штатах в листопаді 2020 року.
Недобросовісна конкуренція
Аналітики дослідного інституту Брукінгса, наводять перелік пропозицій для Європи щодо перегляду трансатлантичних відносин.
Автори, зокрема, акцентують увагу на взаємну залежність і вразливість європейських держав, яка породжує відповідальність країн — членів ЄС. На думку американських фахівців, це є досить поважною причиною, щоб «пожертвувати короткозорим і вузьким особистим інтересом заради побудови довірчих відносин».
«Це безумовно стосується американської наддержави, однак застосовується і до Німеччини. Німецьку економічну політику і проект трубопроводу «Північний потік — 2» необхідно переглянути в даному контексті», — підкреслюють в Брукінгському інституті США.
Однак опитані RT експерти сходяться на думці, що, чинячи тиск на Німеччину, США прагнуть усунути конкурентів на міжнародному енергетичному ринку.
Як пояснив в бесіді з RT політичний аналітик міжнародної моніторингової організації CIS-EMO Станіслав Бишок, американські експортери зрідженого природного газу побоюються конкуренції з боку російських енергетичних проектів.
«Північний потік — 2» — це, з одного боку, історія дуже політизована, а з іншого боку, серед цієї політизації є чіткі інтереси експортерів американського СПГ на європейський ринок, які побоюються, що європейські країни будуть зацікавлені в покупці російського газу, ніж американського», — зазначив експерт.
У Німеччині неодноразово говорили про важливість «Північного потоку — 2» для ФРН.
«Ми не робимо себе залежними від Росії. Мова йде про скорочення маршрутів постачання і створення нових структур поставки, оскільки в наступні роки наша потреба в газі істотно зросте», — сказав міністр економіки і енергетики Німеччини Петер Альтмайер.
Крім того, в бундестазі також назвали нерозумним саботування «Північного потоку — 2».
На думку Олександра Домрина, Росія пропонує набагато більш вигідні умови постачання природного газу.
«Звичайно, це (постачання СПГ з США. — RT) анітрохи не збігається з інтересами Росії, ні з інтересами Європи, оскільки російський газ дешевший. Але використовувати свою «м’язову масу», щоб продавити суто свої інтереси, в порядку речей для Америки», — зазначив Домрин в бесіді з RT.
Введені західними країнами санкції проти Росії не досягли результату і лише шкодять багатьом державам, включаючи Німеччину. На цьому…
Що стосується європейської ініціативи «стратегічної автономії», то, на думку аналітиків інституту Брукінгса це «небезпечна омана», який надасть ще більше можливостей Росії і Китаю.
«Необхідно утриматися від подібних ідей, оскільки це лише дасть Росії і Китаю додатковий важіль тиску на Європу. Співробітництво західних держав незамінне, хіба що в самому вузькому, суто діловому сенсі», — йдеться в тексті документа.
Варто зазначити, що заяви про необхідність створення європейського військового альянсу активно звучать від держав — членів ЄС, починаючи з осені 2018 року.
Так, Макрон в листопаді минулого року закликав європейські країни об’єднати зусилля в галузі оборони. На саміті ЄС у грудні того ж року відзначили, що подібна ініціатива буде сприяти «зміцненню стратегічної автономії Євросоюзу».
У серпні 2019 року міністр оборони Швеції Петер Хультквист також заявив про намір його країни приєднатися до програми інтеграції збройних сил Євросоюзу.
При цьому, згідно з даними, викладеними в стратегічній порядку ЄС до 2024 року, Євросоюз має намір тісно співпрацювати з НАТО з питань оборони при дотриманні автономії у прийнятті рішень.
Держави Євросоюзу прагнуть зміцнити свій суверенітет з-за того, що дружба з США приносить прямий економічний збиток Європі, вважає політолог Олександр Асафів.
«Це і спроба нав’язати Європі американський СПГ, і заборона роботи з Іраном, і мита, і санкції і т. д. Це все і завдає очевидної шкоди економіці. А ще Трамп часто згадує, що членство в НАТО теж коштує грошей. Це гроші, які країни Європи давно не перераховували, і Трамп їх цим неодноразово шантажував», — зазначив експерт в бесіді з RT.
На його думку, Європу це не дуже влаштовує, тому і йдуть розмови про створення загальноєвропейської армії. Крім того, Європа усвідомлює, що в таких «васальних» відносинах немає майбутнього, додав Асафів.
«Тому в Європі починають розуміти, що вони стають розмінною картою», — уклав експерт.
Thanks!
Our editors are notified.