Ст. Медвечук: це не зростання – це стагнація

Останнім часом у провладних ЗМІ все більше оптимістичних трактувань даних Держстату про динаміку показників української економіки. При цьому такі горе-аналітики весь час “забувають” про те, наскільки велике було падіння української економіки в 2014-2015 роках і наскільки невеликі “успіхи” останніх двох-трьох місяців. Про це у своєму блозі написав лідер громадського руху “Український вибір” Віктор Медведчук, передає .

“Оцінимо, приміром, ситуацію, що склалася в будівництві. Держстат повідомляє, що зростання в галузі за січень ― квітень 2016-го склав 8,5% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Однак необхідно врахувати, що падіння в січні ― квітні 2015 року по відношенню до показників 2014-го склало 30,3%. Відповідно, при нинішніх темпах зростання, щоб досягти більш ніж скромного рівня 2014-го, будівельної галузі буде потрібно ще як мінімум три з половиною роки”, ― повідомив В. Медведчук.

“Успіхи в промисловому «розвитку» України виглядають ще більш скромно. У квітні 2016 року порівняно з березнем (всього за місяць) промислове виробництво в країні скоротилося на 3,4%. І така негативна динаміка промвиробництва в принципі була передбачувана. Адже в країні не змінилися умови ведення бізнесу, не сформовані необхідні умови для його розширеного кредитування. Відповідно, позитивний тренд не є стабільним. Держстат декларує зростання промвиробництва в січні ― квітні 2016 року на рівні 3,7% по відношенню до січня ― квітня 2015-го. Однак у 2015-му падіння за ці 4 місяці склало, якщо порівнювати з аналогічним періодом 2014 року, 20,6%. Таким чином, промисловості, як і будівництва, потрібні роки, щоб повернутися до рівня 2014-го. Втім, якщо враховувати останні дані за квітень 2016 року, можливо, для цього буде потрібно більш тривалий період. Промислове виробництво буде незначно рости, потім знову падати, а реального загального зростання так і не буде…”, ― підкреслив він.

“Ситуація не може кардинально змінитися на краще, поки принципово не зміняться умови фінансування української економіки, в першу чергу умови її кредитування. Власне
5709
, необхідного фінансового ресурсу для відновлення колишніх обсягів кредитування в Україні немає. Після вкрай “успішної” реструктуризації зовнішньої заборгованості України у вересні 2015 року кредитні можливості для українських банків на світовому фінансовому ринку перекриті. Суєта навколо кредитів МВФ в цьому плані взагалі позбавлена всякого сенсу, оскільки ці кошти йдуть не на кредитування реальної економіки, а на поповнення валютних резервів НБУ. Фактично ситуація носить характер довготривалого фінансово-економічного тупика, з якого країна може виходити (або не виходити) десятиліттями, як показує приклад ряду латиноамериканських і африканських країн”, ― підкреслив лідер громадського руху.

“При цьому уряд навіть не пропонує якої-небудь програми виходу з цього глухого кута, ніби його і не існує зовсім. Не тільки експертів, але й у більшої частини громадян України складається (і цілком обгрунтовано) враження, що Кабмін і не ставить перед собою таких завдань. Прагнення вищих чиновників цілком очевидні ― розпродаж (не без особистого інтересу) останньої держвласності земель сільгосппризначення. Стратегічне завдання ― вивести Україну з системної економічної кризи ― нинішня влада не тільки не вирішує, але і, судячи з усього, не відносить до пріоритетів своєї діяльності”, ― підсумував політик.