Повітряний сервіс по-радянськи, або Яким був «Аерофлот» півстоліття тому

Цивільна авіація на території сучасної Росії з’явилася ще в перші роки існування Радянського Союзу. І наступні десятиріччя її розвиток було пов’язано з єдиною авіакомпанією — «Аерофлот». Тоді більшість аспектів діяльності цього підприємства складалося фактично з нуля. Саме тому сьогодні особливо цікаво: а яким був сервіс легендарної компанії і наскільки він був доступним.

Історія цивільної авіації в СРСР бере свій початок ще в 1923 році. Саме тоді для перевезення пасажирів і транспортування пошти та вантажів було засновано Російське товариство добровільного повітряного флоту «Добролет». Через дев’ять років на базі цього підприємства і з’явився легендарний «Аерофлот». На той момент його авіапарк складався лише літаків У-2, ПС-9 і До-5.

Агітаційний плакат першого авіаперевізника в СРСР. /Фото: wikipedia.org.

Новий виток розвитку «Аерофлоту» почалася тільки після закінчення Другої світової війни. Тоді компанія вже встигла обзавестися рядом нових машин. Окремої згадки заслуговують реактивні пасажирські літаки, які значно зменшували тривалість польоту: ще в 1930-х рейс Москва-Нижній Новгород тривав чотири години, то з появою реактивного Ту-104 він став займати всього дев’яносто хвилин.

Дуже скоро цивільна авіація СРСР зуміла охопити не тільки міста республіканського значення, але і обласні центри: аеропорти росли як на дріжджах тут і там, а з невеликих міст можна було полетіти в десятках напрямків. Вінцем розвитку «Аерофлоту» став 1976 рік – радянська авіакомпанія стала першою на планеті, яка перевезла більше ста мільйонів пасажирів за рік.

«Аерофлот» розвивався швидко і масштабно. /Фото: livejournal.com.

Так як авіакомпанія в Радянському Союзі була одна, а залізна завіса ніхто не скасовував, навіть незважаючи на те, що «Аерофлот» займався і міжнародними авіаперевезеннями, багато особливості процесу взаємодії пасажира з компанією, а також окремі риси обслуговування прописувалися буквально з нуля.

Так, наприклад, у першому класі дозволялося подорожувати з домашніми тваринами. Більш того, на борту деяких літаків пасажирам можна було палити, і це при тому, що подібна практика в світі була суворо заборонена аж до 2000 року.

Деякі особливості сервісу на «Аерофлоті» дивують і сьогодні. /Фото: yaplakal.com.

Різною була вартість квитків, причому вона, судячи з усього, була адаптована до загальної пільговій системі в СРСР. Практикувалося отримання знижки до 50% на квитки ветеранам Великої Вітчизняної війни та інвалідам, студентам та аспірантам, а також дітям від п’яти до дванадцяти років. Батько мав право безкоштовно провести одну дитину віком до п’яти років.

Варіювався і допустима вага багажу. Так, безкоштовно можна було провезти: пасажири салонів першого класу – до 30 кг, а на невеликі лайнери типу Ан-2 або вертольоти Мі-2 могли пронести до 10 кг. В середньому ж допустимий безкоштовний вага для багажу становив 20 кг.

У ряді аспектів були встановлені чіткі, але властиві СРСР правила і норми. /Фото: avsim.su.

Звичайно, серед інших, у громадян СРСР особливою популярністю користувалися внутрішні авіарейси на курорти, наприклад, в Сочі або Анапу. На це агітували і в самому «Аерофлоті»: варто лише подивитися на численні агітаційні плакати тих часів, які закликали, мовляв, навіщо добу трястися в автобусі чи поїзді, коли можна долетіти до моря буквально за пару годин і з комфортом.

Крім того, на прикладі «Аерофлоту» можна спостерігати і общесоветскую тенденцію до довіри по відношенню до пасажирів. Справа в тому, що квитки на літаки були не іменними і купувалися взагалі без наявності паспорта. Документ, що посвідчує особу, потрібен тільки під час безпосередньої реєстрації на рейс в аеропорту.

Польоти на курорт користувалися величезною популярністю. /Фото: back-in-ussr.com

Однак, як і особливості сервісу, «Аерофлот» торкнувся і типовий радянський дефіцит і труднощі в отриманні окремих послуг. Жадані рейси на курорти розкуповувалися практично миттєво, і їх постійно не вистачало.
Зовсім же погано було з міжнародними рейсами. Як відомо, сам по собі виїзд за кордон для радянської людини був досить проблематичним, враховуючи всі бюрократичні зволікання, які потрібно було пройти для отримання виїзної візи. В основному за кордон літали партійні чиновники та члени їх сімей, діячі культури і спортсмени.
Цікавий факт: на відміну від внутрішніх авіарейсів, обслуговування на міжнародних лініях було поділялося на класи і було максимально підігнаний під стандарти західних авіакомпаній.

Діяльність «Аерофлоту» мала ті ж проблеми, що й інші сфери життя в СРСР, Фото: ngs24.ru.

Незважаючи на те, що «Аерофлот» був своєрідною візитною карткою СРСР за кордоном, за фактом він був досить точним відображенням радянської дійсності. Адже, незважаючи на ряд пільг і непогане обслуговування, все одно існували відмінності в сервісі і привілеї «не для всіх». І все-таки, «Аерофлот», переживши і СРСР, і складні дев’яності роки, ледь не стали для нього останніми, сьогодні може похвалитися високим рівнем обслуговування, який відзначений не тільки на російському, але і на світовому рівні.

В продовження теми: Політ класу «люкс»: як виглядало комфортне авіаподорож по-радянськи.