1 березня 2000 року в Аргунській ущелині загинув майже весь особовий склад 6-ї псковської парашутно-десантної роти. З 90 військовослужбовців вижили тільки шість чоловік. «Блакитні берети» стали перепоною на шляху близько 2,5 тис. бойовиків, які мали намір здійснити прорив у селища Улус-Керт. В нерівному бою за підтримки артилерії десантники знищили до 400 бандитів. У першій половині 2000-х років федеральні війська ліквідували всіх польових командирів, які організували напад на 6-ю роту. В пам’ять про подвиг російських військових у Чечні, на місці їх загибелі, був встановлений монумент «Поклінний хрест», а в Грозному з’явилася вулиця 84 Псковських Десантників. На думку експертів, героїзм «блакитних беретів» дозволив запобігти дестабілізацію обстановки на всьому Північному Кавказі.
20 років тому поблизу чеченського населеного пункту Улус-Керт загинула майже вся псковська 6-я парашутно-десантна рота. Виконуючи бойове завдання, військовослужбовці відмовилися відступати перед натиском бандформувань. Незважаючи на більш ніж 20-кратну перевагу бойовиків, десантникам довгий час вдавалося відбивати атаки терористів. У тому нерівному бою жертвами бойовиків стали 84 з 90 десантників. Втрати противника становили близько 400 чоловік убитими.
«Півгодини перепочинку — і знову атака»
27 лютого 2000 року, в розпал Другої чеченської кампанії, 104-й парашутно-десантний полк 76-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії (Псков) отримав наказ виїхати на висоту 776,0 і гору Істи-Корд в Аргунській ущелині неподалік від Улус-Керта. Перед військовослужбовцями була поставлена задача створити там опорні пункти і не допустити прориву бандформувань.
У район Улус-Керта вирушив особовий склад 6-ї роти 3-го взводу 4-ї роти 104-го полку ВДВ. Керував діями псковських десантників командир 2-го парашутно-десантного батальйону підполковник Марк Евтюхин. 28 лютого першими на висоту 776,0 прибули розвідники і 1-й взвод 6-ї роти. Інша частина військовослужбовців рухалася позаду.
Один із учасників нападу на псковських десантників Шаміль Казбулатов засуджений до 16 років колонії суворого режиму. Про це заявили…
Густий туман завадив авангарду десантників облаштувати на висоті опорний пункт, тому було прийнято рішення почекати до ранку і знайти місце для ночівлі. На наступний день, 29 лютого, підрозділи ВДВ відновили рух. Однак разведдозор «блакитних беретів» виявив засідку бойовиків в 100-150 м від взводів 6-ї роти.
Військовослужбовці відкрили стрілянину по терористах. Їх підтримав атаку вогонь артилерії. У відповідь бандити почали підтягувати підкріплення і в короткий час змогли зосередити сили, багаторазово переважаючі число тримали оборону псковських десантників. У загальній складності проти 90 військовослужбовців виступили близько 2,5 тис. бойовиків.
Як йдеться в матеріалах Міноборони РФ, в цих умовах було прийнято «єдино вірне рішення — зробити відхід на висоту 776,0 і там організувати оборону». Відхід псковських десантників прикривали розвідники під командуванням гвардії старшого лейтенанта Олексія Воробйова. Зав’язався важкий бій, обидві сторони почали нести втрати.
Діями бандформувань керував арабський найманець Хаттаб (справжнє ім’я — Самер Салех ас-Сувейлем). У підпорядкуванні у нього знаходилися угруповання польових командирів Бауді Бакуева, Вахи Арсанова, Ідріса Хатуева і вихідця з Саудівської Аравії, терориста Абу Валіда.
В ніч на 1 березня 2000 року десантників атакував добірний загін терористів «Джамар» чисельністю понад 400 осіб. Однак військовослужбовці витримали кілька хвиль нічних атак бойовиків, які понесли великі втрати. Значну роль у стримуванні натиску терористів грала підтримка артилерії 104-го і 234-го полків ВДВ, вогонь яких коригував гвардії капітан Віктор Романів.
«Вони просто стіною йшли на нас — очі вирячені, кричать: «Аллах акбар!» Одну хвилю перестріляємо, півгодини перепочинку — і знову атака… Багато їх було», — згадував згодом учасник бою гвардії сержант Андрій Поршнєв.
1 березня о 01:50 терористи припинили вогонь і запропонували 6-й роті відійти з зайнятих рубежів. Гвардійці відмовилися виконати вимоги бандитів, вирішивши боротися до підходу підкріплення.
В 05:10 бойовики здійснили масовану атаку з усіх напрямків. До цього часу від численних ран помер Віктор Романів. Коректування вогню взяв на себе Марк Евтюхин. Десантники понесли важкі втрати, але продовжували чинити опір. Усвідомлюючи неминучість прориву ворога, Евтюхин викликав вогонь артилерії на себе. У 06:10 радіозв’язок з ним обірвався.
Крім Андрія Поршньова, в битві біля висоти 776,0 вижили гвардії старший сержант Олександр Супонинский, гвардії рядові Євген Владикін, Вадим Тимошенко, Роман Христолюбов, Олексій Комаров. Десантники і артилеристи 104-го і 234-го полків ВДВ знищили близько 400 терористів, в тому числі Ідріса Хатуева. Також була повністю розгромлена банда Абу Валіда.
12 березня 2000 року в. о. президента РФ Володимир Путін присвоїв 22 десантникам (21 — посмертно) звання Героя Росії, 68 (63 — посмертно) солдатів і офіцерів були нагороджені орденами Мужності. У Грозному в честь полеглих російських військовослужбовців з’явилася вулиця 84 Псковських Десантників, а в Улус-Керта, на місці їх загибелі, — монумент «Поклінний хрест».
«Борг, честь і Батьківщина стали вищими цінностями»
Загибель 6-ї роти не залишилася без відплати. Всі польові командири, які керували терористами, загинули. Бакуев було ліквідовано наприкінці 2000 року, Хаттаб — в березні 2002-го, Арсанов — в травні 2005-го, Абу Валід, який, крім іншого, був одним з організаторів вибухів житлових будинків у Москві і Волгодонську, був знищений в квітні 2004 року.
Деякі учасники нападу на псковських десантників були затримані правоохоронцями і засуджені на тривалі тюремні терміни. У 2016 році громадянин Лівії Сулейман Ухейда і житель Ставропольського краю Алаудін Меньлибаев отримали по 14 і 15 років ув’язнення відповідно. У 2018 році Арслан Валієв і Фаизбек Амангазиев були засуджені до 15,5 і 16 років колонії суворого режиму відповідно. У квітні 2019 року 16 років в’язниці отримав Шаміль Казбулатов.
До 20-річчя бою в районі висоти 776,0 в Москві, Пскові і Улус-Керта пройшли пам’ятні заходи за участю родичів загиблих героїв і офіційних осіб. Виступаючи у «Поклінного хреста», глава Чечні Рамзан Кадиров заявив, що подвиг десантників 6-ї роти та інших підрозділів дозволив перемогти тероризм в регіоні і запобігти руйнування Росії.
«У цій боротьбі загинули тисячі гідних захисників Вітчизни. Серед них були бійці героїчної 6-ї роти, які стали прикладом доблесного служіння Батьківщині. Наш обов’язок — ніколи не забувати імена героїв. Вічна слава безсмертній 6-й роті. Слава всім, хто загинув, захищаючи Росію», — сказав Кадиров.
У своїй промові у «Поклінного хреста» заступник голови Ради Федерації Андрій Турчак звернувся до родичів загиблих десантників. За його словами, «20 років тому життя десятків сімей поділилося на до і після». Сенатор назвав військовослужбовців 6-ї роти «справжніми воїнами, для яких обов’язок, честь і Батьківщина стали вищими цінностями».
Як заявив заступник командувача ВДВ генерал-майор Віктор Купчишин, псковские десантники, перегородили шлях терористам, «пішли в безсмертя», до кінця виконавши свій військовий обов’язок. Він нагадав, що у складі підрозділу нарівні з офіцерами мужньо воювали 18-річні військовослужбовці строкової служби.
«Вчорашні хлопчики, тільки що вийшли з-за шкільної парти, навряд чи спеціально готували себе до подвигу, але не були готові беззастережно захистити нашу улюблену Батьківщину. І коли настав такий час, вони не відступили перед супротивником, який більш ніж у 20 разів перевершував їх за чисельністю. Вони прийняли нерівний бій і перемогли», — підкреслив Купчишин.
У 1979 році соціалістичний уряд Афганістану було повалено змовниками, а генсек ЦК НДП ” Нур Мохаммад Таракі убитий. Країну…
У розмові з RT учасник контртерористичних операцій на Північному Кавказі Олексій Голубєв заявив, що подвиг псковських десантників дозволив запобігти просування бойовиків в рівнинні райони Чечні і інші республіки Північного Кавказу. Крім того, 6-я рота зірвала плани польових командирів по дестабілізації політичної обстановки в регіоні.
«Я, як безпосередній учасник тих подій можу сказати, що значення подвигу десантників надзвичайно велике. Бойовики мали намір розхитати ситуацію напередодні президентських виборів, які завдяки нашим бійцям благополучно пройшли 26 березня 2000 року. Наші військовослужбовці пожертвували собою, щоб не допустити прориву терористів, врятували своїх товаришів та мирних жителів», — сказав Голубєв.
У розмові з RT керівник Центру вивчення суспільних прикладних проблем національної безпеки Олександр Жилін звернув увагу на те, що Друга чеченська кампанія була складним випробуванням для федеральних сил. За його словами, перемога у війні дісталася Росії дорогою ціною.
Жилін заявив, що заради пам’яті полеглих військовослужбовців не можна ігнорувати той факт, що подвиги, які вони здійснили, на жаль, були багато в чому є наслідком існуючих в російській армії системних проблем. Як вважає експерт, 20 років тому поблизу Улус-Керта розігралася «справжня драма», так як десантники тримали оборону в надії на підкріплення. Однак підкріплення не прорвалося, і висоту довелося накрити артилерійським вогнем.
«Бій біля висоти 776,0 дійсно мав велике значення для всієї кампанії, оскільки наші солдати, опинившись у важкій ситуації, проявили неймовірну мужність і самовідданість. Вони явили світові такий подвиг, аналогів якому немає. Десантники захищали свою країну від терористів і ціною свого життя виконали це завдання», — підсумував Жилін.
Thanks!
Our editors are notified.