Навіщо придумувати нашестя інопланетян і любовні багатокутники, якщо життя звичайних людей деколи видає такі сюжети, що будь сценарист обзавідуются? У цьому фільми, засновані на таких історіях, що поки в титрах не прочитаєш, звідки взято сюжет, не повіриш, що це не вигадка.
«Термінал» (Стівен Спілберг, 2004)
У 1988 році іранець Мехран Карімі Нассері спробував здерти з рідної країни куди подалі – наприклад, в Париж. Резони у нього були дуже серйозні – Мехран, політичний активіст, добряче насолив уряду Ірану. ООН видало йому статус політичного біженця. Але цей папірець разом з іншими документами у нього вкрали, і неборака застряг в аеропорту Парижа, не маючи можливості ні вийти з нього, ні полетіти куди-небудь ще. З бюрократичною машиною спробуй посперечайся. Спершу його підгодовували пасажири, потім потягнулися журналісти. Потроху Мехран облаштувався, почав вести щоденник і вивчати економіку. Таким чином іранець провів в аеропорту Шарля Де Голля 18 років. Кажеш, у тебе довга 5-годинна пересадка? Ну-ну.
Коли Спілберг почав знімати свою версію цих подій, замінивши іранського біженця на громадянина якоїсь умовної східнослов’янської Кракозии, Мехран все ще сидів у залі прильоту і роздавав інтерв’ю.
«Батальонъ» (Дмитро Месхієв, 2014)
На будь-якій війні вмирають люди, але вдвічі страшніше те, що деякі вмирають просто для пропаганди. І втричі страшно, якщо ці «деякі» – юні дівчата. Наприкінці Першої світової Тимчасовий уряд формував дівочі батальйони, у яких була одна завдання – швидко і максимально трагічно загинути в м’ясорубці війни, устыдив тим самим чоловіків-дезертирів. Історія цих валькірій багатьом не дає спокою – Борис Акунін присвятив книгу «Батальйон Ангелів», а Дмитро Месхієв зняв фільм про Марії Бочкарьової, яка сама водила дівчаток в атаку – і, головне, повертала їх з передовою живими.
«У гонитві за щастям» (Габріеле Муччіно, 2006)
Історія Кріса Гарднера – натуральна казка про Попелюшку, тільки в ролі бідній, але чистій серцем дівчини тут – чорношкірий батько-одинак, замість злої мачухи – реформа американської системи охорони здоров’я, яка залишила його без роботи, а фея-хрещена – біржовий маклер на «Феррарі», який дивом розгледів у безпритульного талант продажника і покликав його на стажування в свою компанію. Перший рік Кріс фактично жебракував і жив де прийдеться, аж до громадських туалетів. Зате тепер він володіє власною маклерской фірмою, запросто зустрічається з главами держав, а в кіно його грає Уілл Сміт.
«Встигнути за 30 хвилин» (Рубен Флейшер, 2011)
Треба думати, працівники банку в містечку Ері в Пенсільванії були неабияк здивовані, коли у відділення вдерся мужик в уніформі рознощика піци з бомбою на шиї і зажадав 250 тисяч доларів. В касі банку було всього 8 штук, так що клерки випровадили смертника на вулицю і викликали поліцію. Все, що грабіжник встиг розповісти копам – це своє ім’я та дивну історію про те, як він, доставляючи піцу за вказаною адресою, потрапив в руки бандитів, снабдивших його вибуховим пристроєм. Якби пограбування вдалося, лиходії відключили бомбу, але… загалом, 46-річний Брайан Уеллс загинув. А 8 років потому Рубен Флейшер, який запевняє, що ніколи не чув про цю історію, зняв фільм з точно таким же сюжетом і Джессі Айзенбергом у головній ролі.
«Таємниця перевалу Дятлова» (Ренні Харлін, 2013)
У 1959 році дев’ять бувалих похідників вирушили в гори Північного Уралу. Всі дев’ять загинули за загадкових обставин. Слідство встановило, що вони раптово залишили намет, відправилися в ліс і замерзли, але що змусило їх в панічну втечу, так і залишилося невідомим. Серед найпоширеніших версій – спецоперація американської розвідки, інопланетяни, йєті і дрімуча уральська містика. У російсько-американському фільмі студентка Холлі вирішує перевірити одну з здогадок і йде по сліду групи Дятлова. Зрозуміло, нічим хорошим це не закінчується.
«Дівчата з календаря» (Найджел Коул, 2003)
Глибока йоркширская провінція, маленьке містечко, де всіх розваг – церква, щорічний конкурс на кращу капусту зі свого городу, та засідання комітету матрон. Але ось чоловік однієї з них, Анджели, потрапляє в лікарню з діагнозом «лейкемія». І її бойові подруги вирішують в що б то не стало зібрати грошей на новий диван для лікарняного фойє. Серйозно, вони не придумали нічого кращого, як натовпом знятися напівоголеними для щорічного календаря, де досі самими сміливими картинками були маточки і тичинки. І ідея вистрілила! Календар з грайливими домогосподарками бальзаківського віку став бестселером і головною темою новин від Йоркшира до Австралії. Його тираж вдвічі перевищив тираж знаменитого календаря «Піреллі» і приніс создательницам понад 20 мільйонів доларів. Нічого дивного. Моделей у світі хоч греблю гати, а от відважних жінок мало.
Thanks!
Our editors are notified.