Три роки тому, 25 грудня 2016-го, 05:25 мск з аеропорту Сочі після дозаправки вилетів літак Ту-154, який прямував за маршрутом Москва — Сочі — Латакія. На борту знаходилися 92 людини: вісім членів екіпажу і 84 пасажири, серед яких були артисти Академічного ансамблю пісні і танцю російської армії їм. А. В. Александрова, співробітники федеральних каналів, а також голова фонду «Справедлива допомога» Єлизавета Глінка. Всі вони летіли в Сирію, щоб привітати з Новим роком військовослужбовців авіагрупи ВКЗ Росії на базі Хмеймим. Через дві хвилини після початку польоту борт пропав з радарів і, не подавши сигналів лиха, впав у море. Ніхто з знаходилися на борту не вижив. Спогади колег, знайомих і близьких пасажирів потерпілого крах лайнера — в матеріалі RT.
В кінці 2006 року засновник хоспісу при Онкологічній лікарні Києва Єлизавета Глінка приїхала в НМИЦ нейрохірургії імені академіка Бурденка до матері, яка після інсульту перебувала в комі. Там вона зустріла свою майбутню колегу по фонду «Справедлива допомога» Петрову Тетяну. У жінки в автокатастрофі загинула одна з дочок, а друга перебувала в комі. Пацієнтів у реанімації дозволяли відвідувати протягом 30 хвилин в день, тому щодня в холі лікарні збиралися відвідувачі і очікували інформацію про стан своїх близьких.
«Я була в чорній хустці, і Ліза підійшла до мене і запитала, чому я в жалобі, — згадує Тетяна Іванівна. — Я відповіла, що у мене померла дочка, а інша знаходиться в комі. Так ми з нею познайомилися».
Дочка Тетяни Іванівни перебувала в комі два місяці, і Єлизавета Глінка часто відвідувала її. Дівчина прийшла до тями, але не могла ні ходити, ні говорити.
«Коли нас виписали, Ліза запитала у мене, куди ми далі. Я відповіла, що додому, але вона мені сказала: ні, не додому, ми будемо її реабілітувати. Протягом семи років вона допомагала мені поставити доньку на ноги, і у нас вийшло», — згадує жінка.
«Все, Петрова, прорвемося!»
У серпні 2007 року Єлизавета Глінка відкрила фонд «Справедлива допомога» і запросила Тетяну Іванівну працювати з нею.
За словами Петрової, у Доктора Лізи ніколи не було свого кабінету. Всі питання вона не вирішувала за столом на маленькій офісній кухні.
«Ліза ніколи не зупинялася перед поставленим завданням, — розповідає Тетяна Іванівна. — Якщо могла допомогти відразу — допомагала. Якщо не виходило самостійно — знаходила людей та все одно вирішувала питання. Коли щось не виходило, вона приходила на кухню, просила заварити міцніше чай і почитати їй вірші. Я читала:
Як добре, коли втрачаєш помилкове —
Тебе вже образити неможливо,
Ні в чиї очі ти не дивись просяще,
А хто береже несправжнє.
Під непевним щастям завмирає хтось…
Турбота трусів — не твоя турбота!
І ти живеш, їх щастя зневажаючи,
Себе знаходиш, помилкове втрачаючи!
Їй подобалося це вірш. Дослухавши, вона говорила: «Все, Петрова, прорвемося!»
Тетяна Іванівна згадує, як Єлизавета Глінка вивозила хворих і поранених дітей з дитячих будинків Донецька у Харків. На дорозі були розтяжки, автоматники на контрольно-пропускних пунктах і вона — в маленькій машині, під зав’язку набитий дітьми, перемотаними бинтами.
«Вона стільки пережила, і така безглуздість з нею сталася. Я не могла повірити. Мені не вистачає її у всьому», — зізнається жінка.
Пройшло півтора року з моменту загибелі Єлизавети Глінки, більш відомої як Доктор Ліза. Однак у Донецьку досі часто можна…
Фонд «Справедлива допомога» діє програма «Вокзал по середах». Щотижня співробітники фонду готують їжу та гарячі напої і відвозять на вокзал бездомним.
«Хлопці їдуть на вокзал, а я підходжу до її фотографії і рапортую: «Ліза, чергова середовище як при тобі — все в порядку, розігріта їжа, не хвилюйся», — говорить Тетяна Іванівна.
Про історію знайомства з Єлизаветою Глінкою RT розповіла і інший співробітник фонду «Справедлива допомога» — Олена Нікульникова. Вона тривалий час працювала особистим помічником Доктора Лізи.
«З Єлизаветою Петрівною я познайомилася випадково влітку 2007 року, — розповідає Нікульникова. — З нею дружив мій колишній чоловік, і коли у неї захворіла мама, я відвезла її на машині в лікарню. Пізніше вона покликала мене на роботу».
За словами Олени, Єлизавета Глінка була дуже суворим керівником, але добрим і веселим людиною, чуйною до чужої біди.
«Єлизавета Петрівна навчила нас бачити людину, яка знаходиться в біді, любити і розуміти його. Ми продовжуємо її справа», — говорить Нікульникова.
Вона була як мама
Після початку бойових дій на південно-сході України Єлизавета Глінка зайнялася наданням допомоги жителям Донбасу, зокрема вивезла з-під обстрілу кілька сотень дітей, організувала для них і їх сімей медичну допомогу та реабілітацію в московських центрах. Серед дітей, врятованих Доктором Лізою, була 14-річна мешканка Макіївки Оксана Войнаровська.
25 грудня 2016 року над Чорним морем зазнав катастрофи літак Ту-154. Всі 92 людини, що знаходилися на борту, загинули. Серед них —…
У 2015 році при артилерійському обстрілі загинув її батько, а саму дівчинку поранило осколком снаряда в передпліччя і розтрощило тазостегнову кістку. Оксана перебувала в реанімації, коли з її матір’ю Кручений Войнаровської зв’язалися з Міністерства охорони здоров’я Донецька і попросили дати згоду на транспортування дитини до Москви на лікування.
«Будинок був зруйнований, чоловіка я поховала, робити було нічого, — згадує Войнаровська. — На машинах швидкої допомоги нас привезли в аеропорт, де чекала Єлизавета Петрівна. Коли дочка на навантажувачі піднімали в літак, я вже плакати не могла, вона обняла мене і сказала: «Тримайся, все буде добре». І я їй повірила. Відчула її тепло, турботу, впевненість і зрозуміла, що ця людина допоможе мені в житті».
За словами Войнаровської, Єлизавета Глінка приїжджала кожні вихідні відвідати біженців, які перебувають у будинку милосердя фонду «Справедлива допомога».
«Вона завжди цікавилася, як нам живеться, в чому ми потребуємо, — пояснює жінка. — Брала активну участь у наших справах, щоб повернути нас до життя. Не тільки фізично, але і морально. У мене не було сил боротися з емоціями, але вона змусила повірити, що життя продовжується, що треба жити заради дитини. Вона була як мама».
24 грудня 2016 року Оксани Войнаровської виповнилося 16 років. Доктор Ліза пообіцяла після повернення з відрядження в Сирії разом відсвяткувати її день народження. 25 грудня вона загинула.
Два абсолютно різних людини
Серед пасажирів літака, що летів на базу в Хмеймим, були і три співробітника телекомпанії НТВ: кореспондент Михайло Лужецький, звукорежисер Євген Толстов та оператор Олег Пестов. RT поговорив з їх колегами.
Оператор НТВ Ігор Корчагін працював з Олегом Пестовым і Євгеном Толстовим більше десяти років. Вони були не тільки близькими колегами, але й друзями — подорожували сім’ями, гостювали один в одного на дачі. Їздили у військові відрядження до Чечні, де разом ходили в розвідку, літали на бойові завдання.
«З Олегом я познайомився ще в 2000 році, коли тільки влаштувався на роботу в телекомпанію, — згадує Ігор. — За цей час ми пройшли багато гарячих точок. Коли відлітали у відрядження, не казали рідним, куди летимо, щоб не турбувати їх. Всі хвилювалися і говорили: «Зателефонуйте, як долетите». А ми жартували, що, якщо що-небудь трапиться, вони дізнаються про це в новинах. Так і сталося. Мені з ранку подзвонили з координації і попросили телефон дружини Олега. Стало зрозуміло, що літак не долетів».
За словами Корчагіна, у відрядження до Сирії Олегу і Євгену запропонували полетіти на два дні. Вони погодилися, хотіли заробити гроші перед Новим роком. 25 грудня у молодшого сина Олега був день народження. Батько так і не зміг його привітати.
«Олег дуже любив свою роботу, сім’ю і дітей, — розповідає Ігор. — Женя грав на фортепіано, любив фотографувати. У всі відрядження брав з собою фотоапарат. У нього був рак крові, але він зміг перемогти хворобу. Ніколи не втрачав віру в життя. Це були два абсолютно різних людини. Я навіть не розумію, як вони працювали один з одним, але це не заважало разом проводити час».
«Мріяв працювати в кадрі»
Михайло Лужецький прийшов працювати на НТВ з Слідчого комітету. Спочатку його взяли на посаду продюсера, але мрією Михайла була робота в кадрі.
«Спочатку він хотів бути кореспондентом, але для цього повинна бути дикція, певна поведінка в кадрі, свій підхід до написання тексту, — пояснює ведучий програми «Сьогодні» телекомпанії НТВ Михайло Чебоненко. — У нього краще виходило бути продюсером. Ті сюжети, які ми робили з його підтримкою, вдавалися на 100%».
Співробітник НТВ поділився спогадами про свого колегу Михайла Лужецком, який у складі знімальної групи вирушив у Сирію на…
Перший досвід роботи Лужецького в кадрі був у 2015 році в Краматорську, коли місто піддався обстрілу. Кореспондент ризикував потрапити в полон до української армії, але, незважаючи на це, дзвонив колегам, просив поради щодо написання текстів.
У червні 2016 року Михайла відправили в Пушкінський район Московської області на місце аварії винищувача Су-27.
«Не було кого послати на найближчий випуск новин, і поїхав Міша, а я в той час якраз був у студії і вів новини, — згадує Чебоненко. — Він мені дзвонив за годину до початку випуску, просив допомогти, тому що це був прямий ефір. У підсумку вийшло класно, все це відзначили. І після цього він ходив і казав, що хоче працювати тільки в кадрі. Йому давали сюжети, і він справлявся. У Сирії він летів вже в якості практикуючого кореспондента».
За словами Чебоненко, за місяць до авіакатастрофи Лужецький зробив пропозицію своїй дівчині Марії, взяв квартиру в іпотеку, мріяв зняти кіно. У нього був написаний сценарій, який він встиг показати тільки друзям.
«Я знав, що в якийсь із днів наша знімальна група повинна була летіти в Сирію, і ми молилися, щоб їх не було в цьому літаку, — каже Чебоненко. — Я пам’ятаю, на ранковому ефірі, ми вже на 80% знали, що там були наші, але ще не було остаточного підтвердження. І під час випуску новин мені в прямому ефірі в навушник шеф-редактор каже: «Мишко, все підтвердилося». Я пам’ятаю ком у горлі, очі заблищали, суфлера не бачу, букви пливуть, з великим працею довів до кінця випуск. Ось так у прямому ефірі мені сказали, що мого друга більше немає».
«Такі люди — колір нашої країни»
Сьогодні на Федеральному військовому меморіальному кладовищі в Московській області з усієї Росії зберуться родичі, друзі та колеги загиблих в авіакатастрофі артистів Академічного ансамблю пісні і танцю російської армії їм. А. В. Александрова. 25 грудня 2016 року ансамбль втратив майже половину свого складу.
«Ми пам’ятаємо всіх, пам’ятаємо кожного, — розповідає RT начальник і художній керівник ансамблю Геннадій Саченюк. — Дуже боляче усвідомлювати, що їх сьогодні немає з нами поруч. Згадуємо, як вони працювали, як жили, як повністю віддавали себе сцені, як намагалися донести все найкраще до свідомості глядача, слухача, як представляли російську армію і Росію за кордоном. Хлопці, які пішли, є зразком і символом ансамблю Александрова. Такі люди — це колір нашої країни».
Саченюк зазначає, що для багатьох молодих людей зі складу ансамблю відрядження до Сирії була першою.
Так, буквально перед цією поїздкою у колектив прийшли дві молоді дівчини — Лілія Пир’єва і Вікторія Сатарова. Вони подавали великі надії.
«Дівчата пройшли перегляди у балет. Комісія оцінила їх професійні якості та прийняла в колектив. Вони працювали, повністю віддаючи себе сцені», — згадує керівник ансамблю.
За словами Саченюка, до наступної річниці авіакатастрофи ансамбль планує видати книгу пам’яті про тих колег. Про кожного артиста — його життя і творчий шлях — буде написана окрема глава.
«Зараз йде активна робота з родичами загиблих, ми збираємо інформацію по кожній людині дуже скрупульозно і докладно», — додав він.
Літак Міноборони Росії Ту-154, що прямував на авіабазу Хмеймим в Сирії, пропав з радарів незабаром після дозаправки в сочинському аеропорту Адлер 25 грудня 2016 року. Фрагменти літака були виявлені в морі в 1,5 км від берега біля міста Сочі.
На борту Ту-154 знаходилися 92 людини — вісім членів екіпажу та 84 пасажири, серед яких вісім військовослужбовців, 64 співробітника Академічного ансамблю пісні і танцю російської армії імені А. В. Александрова, дев’ять представників російських ЗМІ, голова благодійного фонду «Справедлива допомога» Єлизавета Глінка, відома як Доктор Ліза, двоє федеральних держслужбовців. Всі вони загинули.
31 травня 2017 року Міноборони Росії оприлюднило підсумки розслідування катастрофи літака Ту-154. За даними міністерства, причиною трагедії могло стати порушення просторової орієнтації командира судна.
Thanks!
Our editors are notified.