Фінансова міцність: чому Moody’s позитивно оцінило стійкість Росії до зовнішніх шоків

Російська економіка залишається менш сприйнятливою до різкого обвалу світових цін на нафту, ніж більшість країн — експортерів сировини. Про це йдеться в звіті міжнародного рейтингового агентства Moody’s. Свою оцінку фахівці пояснюють плаваючим обмінним курсом і високим обсягом грошових резервів Росії. Як очікується, до 2020 року дефіцит бюджету країни складе менше 1%, а в 2021-му доходи скарбниці можуть знову перевищити витрати. У той же час Саудівська Аравія та інші нафтовидобувні країни Близького Сходу ризикують зіткнутися з різким збільшенням держборгу і скорочення бюджетних витрат.

Росія менш уразлива для зовнішніх економічних шоків, ніж більшість експортерів нафти. До такого висновку дійшли експерти міжнародного рейтингового агентства Moody’s.

Ключовою запорукою стабільності російської економіки фахівці вважають високий обсяг накопичених резервів. За останніми даними Центробанку, на сьогоднішній день сума золотовалютних запасів країни досягла максимальної позначки з середини 2008 року і перевищив $581 млрд.

«Ще на кінець 2019 року резерви покривали 90% загального зовнішнього боргу країни, в той час як в попередній криза 2014 року показник не перевищував 55%», — підкреслюють експерти Moody’s.

Більше того, аналітики також відзначають позитивний вплив бюджетного правила, яке дозволило знизити вплив нафтових цін на економіку. В результаті навіть на тлі обвалу сировинних котирувань дефіцит бюджету Росії за підсумками 2020 року не перевищить 1%, вважають економісти.

«Бюджетне правило, яке допомагає Росії зменшити економічну нестабільність із-за коливань цін на нафту, дозволило зберегти фінансові резерви. При цьому зараз коштів Фонду національного добробуту (ФНБ)… вистачить на те, щоб покрити будь-який дефіцит доходів від нафтової галузі і зберегти фінансову міцність Росії», — йдеться у дослідженні агентства.

У 2020 році федеральний бюджет Росії може бути виконаний з дефіцитом. За словами глави Мінфіну Антона Сілуанова, витрати…

Схожої позиції дотримуються і в Міністерстві фінансів країни. За даними відомства, на початок березня обсяг ліквідних коштів ФНБ перевищив 10,1 трлн рублів (9,2% ВВП). Згідно з оцінкою Мінфіну, наявних коштів достатньо для покриття випадаючих доходів бюджету від зниження цін на нафту до $25-30 за барель протягом наступних 6-10 років.

«Масштабні обсяги резервів створюють базис, який дозволяє зберегти економічну стабільність навіть при низьких цінах на нафту. На цьому тлі в 2020 році російський бюджет чекає незначний дефіцит, але вже в 2021-му доходи державної скарбниці можуть знову перевищити витрати», — розповів у бесіді з RT головний аналітик «БКС Прем’єр» Антон Покатович.

Крім накопичених резервів, від зовнішніх шоків на економіку захищає грошова політика Центробанку, вважають експерти. Нагадаємо, в 2014 році регулятор перейшов до плаваючого валютного курсу. Таким чином, на сьогоднішній день динаміка курсу рубля визначається співвідношенням попиту на іноземну валюту та її пропозиції на ринку.

«Плаваючий курс діє в якості вбудованого стабілізатора, який дозволяє згладжувати втрати від зниження нафтових котирувань. Так, курс нацвалюти зараз відчуває на собі тиск з-за нестабільності цін на енергосировину, але все одно курс став менш схильний до зовнішніх шоків. Тому ми не виключаємо, що після зниження паніки інвесторів курс долара в довгостроковій перспективі може повернутися до рівня 71-75 рублів», — додав Покатович.

Позитивним фактором для російської економіки стало і те, що бюджет країни в меншій мірі залежить від нафтових доходів, ніж у інших країн — експортерів вуглеводнів. Таку точку зору в бесіді з RT висловив аналітик ГК «ФІНАМ» Олексій Коренев.

«На відміну від багатьох інших експортерів нафти, у яких до 70-80% всіх доходів до бюджету припадає на нафту, в російському бюджеті частка енергосировини становить близько 40%. У нас серйозний внесок вносить лісова і деревообробна промисловість, а також металургія», — пояснив експерт.

Боргові петлі

Згідно з прогнозом Moody’s, за підсумками 2020 року вартість нафти марки Brent в середньому складе $40-45, а в 2021-му може зрости до $50-55. Втім, навіть можливе подорожчання енергосировини не вирішить бюджетних проблем країн ОПЕК, впевнені експерти.

«Ми очікуємо, що більшість держав, що експортують нафту і газ, не зможуть повністю компенсувати падіння доходів, що призведе до зростання суверенного боргу. Так, вже зараз ми прогнозуємо зростання держборгу Саудівської Аравії вище 30% ВВП, а Омана — більше 70%», — йдеться в звіті агентства.

В результаті падіння цін на енергосировину Саудівська Аравія вже почала скорочувати видатки бюджету на 2020 рік. Про це раніше заявляв міністр фінансів країни Мухаммед аль-Джадаан. За його словами, владі довелося скоротити фінансування частини статей бюджету приблизно на $13,3 млрд.

«Поріг бездефіцитного бюджету для Ер-Ріяда становить $83 за барель, тому при поточних цінах на нафту для країни складається несприятлива ситуація. При цьому вони в намаганні стабілізувати ситуацію почали надавати знижки покупцям для того, щоб наростити свою частку на ринку. Втім, саудити не в перший раз роблять таку спробу, але не думаю, що вона увінчається успіхом», — зазначав раніше в інтерв’ю RT економіст Saxo Bank Крістофер Дембик.

У поточних умовах вирішенням економічних проблем королівства могло б стати переукладення угоди ОПЕК+, вважає Олексій Коренев. В іншому випадку збільшення нафтовидобутку найбільшими країнами-експортерами ризикує ще більше обрушити вартість сировини.

«Зростання пропозиції призведе до падіння ціни, тому саудити все одно зіткнуться із зростанням дефіциту бюджету, який зараз становить 9,2% ВВП. В результаті при тривалій цінової війни Саудівська Аравія понесе найбільш істотні втрати. Якщо Росія завдяки грошовим резервів може набагато довше терпіти низькі ціни і не вступати в переговори, то для саудитів така ж згубна позиція», — зазначає експерт.

Більш того, нестабільна ситуація на нафтовому ринку ризикує вдарити по бюджетах більш дрібних експортерів сировини на Близькому Сході. В першу чергу мова йде про Кувейті, Іраку та Бахрейні, вважають аналітики.

«У цих країнах бюджет повністю формується з нафтових доходів. У Кувейті і Бахрейні туризм і міжнародна торгівля знаходяться в зародковому стані і не можуть, як у сусідніх ОАЕ, служити інструментом для додаткових доходів. У Іраку ж ситуація ускладнюється політичною нестабільністю», — пояснив Коренєв.