
На сьогоднішній день автомат ОЦ-14 залишається одним з найбільш незвичайних зразків зброї, створених в Росії. Бойове хрещення «Грози» відбулося в ході першої чеченської війни. Зброя з самого початку зайняв вельми специфічну нішу, користувалися ОЦ переважно бійці внутрішніх військ, співробітники ФСБ, а також вітчизняні снайпери, які працювали в парах.

ОЦ-14 у всій красі. /Фото: postila.ru.
Створена ОЦ-14 «Гроза» була тульскими зброярами Ст. Н. Телешем і Ю. В. Лебедєвим на базі Центрального конструкторсько-дослідного бюро спортивної та мисливської зброї (ЦКИБ СЗГ) на початку 1990-х років. Перед розробниками стояло завдання створення зброї нового типу, потужного і компактного, з відмінною пробивною здатністю і модульною конструкцією. За основу був узятий вже добре показав себе у ВДВ АКС-74У. Для того, щоб зменшити нову зброю, ще більше не складаючи при цьому приклад, конструкторами було вирішено застосувати схему булл-пап: розташувати магазин за рукоятку, а не передній ній.

Створений на базі АК. /Фото: zen.yandex.ru.
Використання АКС в якості основи було ще добре і в тому плані, що новий автомат запозичив від 60 до 70% всіх запчастин. Це в свою чергу істотно спрощувало ремонт і технічне обслуговування, у тому числі і в польових умовах. Особливу увагу було приділено інтеграції в стрілецький комплекс гранатомета. Однак, штатний гранатомет ГП-25 від АК не підходив, він був надто важким. Довелося робити його полегшену версію, позбавивши ДП звичної спусковий скоби. Таким чином ОЦ-14 всього один єдиний спусковий гачок для всього. Для переходу з гвинтівкового вогню на гранатометный стрілець повинен використовувати маленький перемикач АВ/ГР.

Зброя для спецвійськ. /Фото: taynyplanet.ru.
З самого початку проект ОЦ-14 позиціонувався, як проект гнучкого зброї з широким потенціалом до модифікації. Модульна конструкція дозволяє встановлювати на «Грозу» численні аксесуари. Як підсумок, зброя може бути приставлено у величезній кількості варіантів: з оптичним прицілом, глушником, тактичної рукояткою і багатьох інших. Все це пишність разом з автоматом вміщувалося в компактній валізці.

У розібраному вигляді. /Фото: ohrana.ru.
Не обійшлося і без недоліків. Особливості конструкції та погоня за модульність обмежили ОЦ-14 в можливості використовувати зброю з лівого плеча: в такому випадку гільзи летять прямо в обличчя стрілку. Також, коротка прицільна лінія робить вельми незручним процес прицілювання, втім, в умовах міського бою даний недолік фактично нічого не значить.

Для міського бою. /Фото: joker.ykt.ru.
Не можна не згадати і про те, що для «Грози» був створений свій власний боєприпас. Зброя може використовувати потужні проміжні патрони СП-5, СП-6 і ПАБ9 калібру 9х39 мм Вони ж використовуються в інших зразках вітчизняного спеціального зброї, наприклад, в АС «Вал» і СР-3 «Вихор», а також у ВСС «Винторез». Патрони 9х39 мм мають дозвукову швидкість вильоту зі ствола. Це робить їх максимально ефективними з зброєю для безшумної стрільби. Крім того, дані боєприпаси дуже потужні. Наприклад, СП-6 пробиває сталеві пластини товщиною до 8 мм і бронежилети 3-го класу. Для кращого розуміння, варто відзначити, що 3 клас броні захищає від кулі АК калібру 7.62 мм.
В продовження теми читайте про те, для чого на деяких патронах АК-74 роблять поздовжні вм’ятини.
Thanks!
Our editors are notified.