«Людей катували до смерті»: американський письменник Стівен Кинцер — про секретної програми ЦРУ по контролю над свідомістю

ЦРУ витратив роки на те, щоб навчитися контролювати людську свідомість. Американські спецслужби застосовували методи, що використовувалися в нацистських концтаборах, а також цілий арсенал отрут. Однак секретна програма провалилася — експериментатори лише зруйнували розум піддослідних, але підпорядкувати його собі не змогли. При цьому багато з отриманих напрацювань застосовувалися згодом у в’язниці Гуантанамо, а також військових кампаніях у В’єтнамі і на Близькому Сході. Про це в інтерв’ю ведучому RT America Крісу Хеджесу розповів американський журналіст і письменник Стівен Кинцер, присвятив розслідування таємної діяльності спецслужб свою книгу «Головний отруйник. Сідні Готліб і ЦРУ в пошуках засоби контролю над розумом».

— У США є два типи влади. Перший, видимий, — це Білий дім, конгрес, суди, законодавчі органи штатів, губернатори. Другий тип — це так зване глибинне держава, яка продовжує працювати незалежно від того, яка партія перемогла на виборах. Його найбільш могутні органи — розвідслужби. Вони контролюють величезний тіньовий світ, завдання якого — підтримувати функціонування «невидимого» уряду. Можете розповісти про це докладніше?

— По суті, вся моя кар’єра присвячена тому, про що ви зараз говорили — спробі зрозуміти, що ховається за фасадом зовнішньої і внутрішньої політики. І я виявив безліч дивовижних речей. Не можу повірити, що таке було і ця людина дійсно існував.

Але давайте по порядку. Ще до того, як Готліб (Сідні Готліб — американський хімік, який брав участь у таємних програмах ЦРУ. — RT) з’явився на сцені, пропагандисти з ЦРУ придумали термін «промивання мізків». Його вперше вжив чоловік, який працював на цю службу, який намагався переконати американців, що СРСР хоче «промити їм мізки». І цэрэушники повірили у власну вигадку. На те було кілька причин. В першу чергу відбулися події, які розвідуправлінні зовсім невірно витлумачили.

— Про які події йдеться?

— Одне з них — суд над католицьким кардиналом в Угорщині в 1949 році. Під час процесу інколи могло здатися, що його мова занадто монотонне, а погляд «остекленел», і взагалі він зізнається в тому, чого насправді не скоював. І тоді в США вирішили: йому «промили мізки».

Пізніше з’ясувалося, що кардинала змусили визнати провину методами, які слідчі використовували протягом століть.

Але ЦРУ надто хотів вірити у свої вигадки, тому там вирішили, що в СРСР винайшли якусь «таблетку», яка дозволяє контролювати розум. До таких же думок підштовхувала і ситуація з американськими військовополоненими, відпущеними після війни в Кореї, оскільки вони підписували США засуджують заяви.

Плюс деякі з них зізнавалися у використанні зброї, яке, за заявами Вашингтона, США не застосовували.Знову ж, єдине пояснення, яке ЦРУ хотіло бачити: «Їм промили мізки». І тоді директор управління Аллену Даллесу прийшла в голову думка: ключ до світового панування — в контролі над розумом. І якщо знайти спосіб керувати чужим свідомістю, можна буде керувати світом! Він справді вірив, що таке можливо. Частково із-за подій, про яких я згадував. Але була й інша обставина.

Я кажу про масову культуру — всі ці фільми, книги та історії про гипнотизерах-маніпуляторах, або про тих, хто капав що в чужій келих, і людина, що випила напій, здійснював вбивство, але це згодом безслідно зникало з його пам’яті. І в ЦРУ вирішили: «Те, що можуть придумати беллетристы, вчені напевно здатні втілити в життя».

Їм потрібен був хімік, мислить перспективно і при цьому готовий ігнорувати етичні норми, які більшості здаються обов’язковими. І так вони вийшли на дивного чоловіка на ім’я Сідні Готліб, який займає в моїй книзі центральне місце.

— Повернемося до післявоєнного періоду. Операція під назвою «Скрепка»: США вербують і обеляют військових злочинців, які керували медичними дослідами на людей у концтаборах і на окупованій японцями Маньчжурії. Розкажіть про вчених, яких включили в цю програму.

— Готліб міркував так: перш ніж вкласти в чийсь мозок новий розум, потрібно як-то «знести» попередній, зруйнувати психіку людини, його душу і тіло, якщо вийде. З чого почати? Є експерти в таких справах? Звичайно — лікарі нацистських концтаборів! І ті, хто займався вівісекцією Маньчжурії (в роки Другої світової війни японські військові створили на окупованій території Китаю «Загін 731», який проводив досліди над людьми. — RT). Замість того, щоб повісити цих людей, США вирішили прийняти їх на роботу. Саме вони і стали фундаментом американської програми з контролю над свідомістю.

— Ви пишете, що американцям стали доступні їх дослідження, в тому числі зразки тканин, які в Японії часто брали з ще живих людей…

— У США були невимовно раді можливості дізнатися результати дослідів зі смертельним результатом. А проводили їх люди стали цінними колегами лікарів з ЦРУ. Вивчаючи матеріали для книги, я знайшов, схоже, першу секретну в’язницю ЦРУ — миле шале в Німеччині. З першого погляду можна подумати, що це готель. Власник, молодий німецький підприємець, був дуже люб’язний: пустив мене всередину і провів у підвал. Там він сказав: «Тут були камери, де медики ЦРУ разом з колегами-нацистами ставили досліди, які були просто продовженням дослідів в концтаборах». За його словами, всі живуть в околицях старі люди прекрасно знають, що саме відбувалося в цьому будинку. Вони розповіли мені про поховання. Раніше там, де лежать тіла, був ліс, а тепер вони під багатоповерхівками.

Американські активісти вимагають від ЦРУ розкрити всі матеріали за програмою MK-Ultra, в ході якої агентство проводив експерименти…

— Цих людей навіть описували терміном: «видатковий матеріал»…

— Так називали тих, кого можна було катувати до смерті або використовувати в експериментах, які призводили до загибелі жертви. Це були люди з Європи і Східної Азії: передбачувані ворожі агенти, біженці без відомих зв’язків з ким-небудь, хто міг би подати скаргу. На такому ось «матеріалі» Сідні Готліб і його команда ставили самі позамежні досліди.

— Чого вони домагалися?

— Хотіли зрозуміти, як знищити людину психічно. Проекти Готліба проводилися як в США, так і за кордоном. В Америці він вважав за краще ставити досліди над ув’язненими.

— Афроамериканцями?

—В основному. Саме над ними, до речі, був поставлений один з самих неймовірних експериментів. Медик з команди Готліба відібрав серед ув’язнених федеральної в’язниці штату Кентуккі сімох афроамериканців і протягом сімдесяти семи днів щодня згодовував їм потрійні дози ЛСД, про що вони, звичайно ж, не знали. Завданням цього було з’ясувати, чи може таке знущання над людиною знищити його психіку. Виявилося, що може. Доля тих сімох нам не відома, імен їх ми теж не знаємо — всі документи були знищені.

А в Європі та Східній Азії команда Готліба проводила ще більш жахливі досліди, в ході яких людей катували до смерті. В рамках одного з них «видатковий матеріал» з допомогою барбітуратів спочатку занурювали в глибоку кому, а потім вводили колосальні дози стимуляторів. І при переході від коми до гіперактивності били струмом і влаштовували різкі перепади температури від дуже низької до дуже високої. Руйнувало чи психіку таке випробування? Звичайно!

— Відомо, що Готліб обладнав так звані «притулку» в Нью-Йорку, Сан-Франциско і окрузі Марін. Як це працювало?

— Він організував цілу серію експериментів — 149 так званих «підпроектів». Метою одного з них було з’ясувати, чи можна людину «розколоти», використовуючи разом секс і наркотики, але і в різних поєднаннях. Для цього він відкрив у Сан-Франциско бордель — в районі Телеграф-Хілл.

— Тут треба згадати Уайта, який завідував борделем…

— Так. За рішенням Готліба керуючим борделя в Сан-Франциско став агент Федерального бюро по боротьбі з наркотиками Джордж Хантер Уайт. Весь цей експеримент мав назву «Операція «Нічна кульмінація».

Уайт був охоронцем закону, але сам йому не дотримувався. Його посада не заважала йому вживати наркотики і алкоголь у величезних кількостях.

— До речі, раніше він зламав життя зірки джазу Біллі Холідей…

— Так, у Нью-Йорку він переслідував джазменів, а потім перебрався в Сан-Франциско. На роботу в бордель взяли групу повій, яким платили, щоб вони заманювали туди чоловіків. А Джордж Хантер Уайт — чоловік, не мав ні освіти психолога, ні відповідного досвіду, — спостерігав за подіями через дзеркало, попиваючи мартіні.

За десять років експериментів Готліб прийшов до висновку про те, що існує безліч способів фізичного і психічного знищення людини. Але способу вкласти новий розум в утворену порожнечу він так і не знайшов. По суті, він прийшов до висновку, що управління свідомістю — це міф. Десять років він знущався над людьми даремно.

Але пізніше виявилося, що він залишив помітний слід в роботі ЦРУ. Він навіть написав кілька матеріалів про методи допиту. Зазначу також, що Готліб розбирався в отрутах, мабуть, краще за всіх в Америці, а може бути, і в світі.

— Так, люди Готліба працювали з біологічними засобами, з зарином, у них був цілий арсенал таких видів зброї. Думаю, тут варто згадати вченого ЦРУ Олсона…

— Так, у групі Готліба був хімік Френк Олсон, який працював у лабораторії на базі Форт Детрік в штаті Меріленд, і він відчував великі сумніви з приводу всієї цієї діяльності.

Американські сенатори уважно вивчать біографію кандидата на пост директора ЦРУ Джини Хэспел, про це заявив республіканець Джон…

Влітку 1953 р. Олсон вирушив до Європи, де побачив, як людей катують, можливо, до смерті, отрутами його власної розробки. Його настільки вразила ця картина, що він намірився піти з ЦРУ, сказавши про це колегам. Інформація швидко дійшла до Готліба. З усієї групи Олсон був єдиним, кого мучила совість. І через кілька тижнів після того, як він став розповідати про свої сумніви, Олсон загинув, випавши з вікна тринадцятого поверху.

— Але Готліб таємно давав ЛСД навіть своїм підлеглим, в тому числі Олсону, щоб оцінити ефект…

— Від ЛСД Готліб був у захваті. Лише через двадцять два роки сім’ї Олсона повідомили, що це було не просто самогубство із-за депресії: «Ми повинні зізнатися, що таємно давали йому ЛСД. У нього був наркотичний психоз, яким ми посприяли». Президент США Джеральд Форд тоді запросив до себе його родичів, щоб принести вибачення, — такого раніше не бувало! Однак зараз сім’я вважає, що навіть обставина з ЛСД — лише чергова спроба приховати інформацію і що Олсон не скоїв суїцид — його виштовхнули з вікна.

— Провели ексгумацію. І що з’ясувалося?

— У нього на лобі виявили величезну гематому…

— А він приземлився на спину…

— Пізніше ми знайшли «інструкцію» щодо вбивства, написану Готлібом в той час. У ній зазначено, що найбільш ефективний спосіб скинути людину з великої висоти. Але спочатку його потрібно «відключити» ударом у лоб. Так що все сходиться.

— Тепер — про Університеті Макгілла, в якому вивчали, як зламати людину. Згодом це знайшло застосування при так званій «надзвичайної передачі людей» — в Гуантанамо і так далі.

— Так. Всі методи, які використовував і описував Готліб, стали основою методичок, які використовувалися у В’єтнамі, Латинській Америці і на Близькому Сході.

— Застосовувалася крайня ступінь ізоляції, сенсорна перевантаження, депривація. І з’ясувалося, що з їх допомогою можна дуже швидко зробити так, щоб людина практично впав у дитинство і став повністю залежним від того, хто його допитує…

— Залежність відіграє ключову роль. Готліб першим в ЦРУ розвинув таку ідею: щоб людина виконала твою волю, треба відрізати його від всіх сенсорних подразників і змусити повірити, що ти — його єдиний спосіб повернутися в реальний світ. Саме так діяли у В’єтнамі і Латинській Америці, а потім — вельми витончено — в таких місцях, як Гуантанамо.

— Тобто це, по суті, оновлена версія тієї ж методички?

— Це лише один з прикладів того, як робота Готліба досі дає про себе знати.

На початку холодної війни влади говорили, що в разі надзвичайної ситуації перед лицем неймовірної загрози США американцям треба буде поступитися деякими правовими, етичними і моральними принципами, які ми зазвичай дотримуємося. Зараз нам говорять те ж саме.

Постійно виникають якісь надзвичайні ситуації, за яких ми стаємо вразливими перед заявами на кшталт: «Нам потрібно посилити стеження, збільшити контроль, обмежити громадянські свободи. Коли загроза зникне, все повернеться на свої місця». Але цього, звичайно, не відбувається.