Радянський союз був великою державою на планеті, і вже в 1930-ті роки активно претендував на звання наддержави. Але в рамках гонки між країнами владі СРСР було потрібно постійно підтримувати цей імідж з допомогою реалізації таких ідей, які б показували капіталістичного табору спроможність і потужність соціалізму. Радянські інженери і розробники щосили намагалися відповідати масштабним амбіціям партійної верхівки, створюючи по-справжньому грандіозні проекти, хоча деякі з них так і не вдалося втілити в життя. Саме таким і був трансконтинентальний літак К-7 – величезна літаюча фортеця.
1930-ті роки в СРСР цілком справедливо стали іменувати «час прожекторів» – саме в цей період створено найбільшу кількість грандіозних проектів-гігантів, які повинні були уособлювати собою всю силу і міць величезної країни. Авіаконструктори в цій справі не відставали від своїх колег з інших сфер. Одним з них був Костянтин Калінін, який в якості глави КБ вже до початку 30-х років 20 століття створив цілий ряд нових, успішно випробуваних літаків.
Авіаконструктор Костянтин Калінін. /Фото: ruspekh.ru
Але однією з найбільш перспективних задумів конструктора була концепція так званого «літаючого крила». Суть ідеї полягала в тому, що роль фюзеляжу тут виконувало порожній зсередини крило. У нього розміщувалися і вантаж, і екіпаж. Така незвичайна конструкція дозволяла не тільки зменшити вагу самого літака, але і підвищити при цьому його корисну навантаження. За інформацією Novate.ru сам Калінін вважав концепцію «літаючого крила» ідеальної саме для машин великих розмірів.
Літак конструкції «літаюче крило». /Фото: wikipedia.org
Захопившись цією ідеєю, в 1928 році КБ Калінін представив проект трансконтинентального літака-гіганта, один розмах крил якого повинен був стати не менше 50 метрів. Грандіозна задумка припала до душі амбітному партійному керівництву, і вже через два роки почалося будівництво першого дослідного зразка.
До-7 повинен був вразити західний світ. /Фото: festivalnauki.ru
У 1932 році проект вже мав повним пакетом технічної документації і макет в натуральну величину. Після цього знадобилося ще дев’ять місяців, щоб побудувати першу модель літака-фортеці До-7. І ось на цій стадії почалися перші труднощі. З’ясувалося, що військово-промисловий комплекс СРСР ще не був у змозі забезпечити такий величезний лайнер двигунами потрібної потужності. І навіть збільшення їх кількості в кінцевому варіанті до 7 не вирішив головної проблеми – літак-гігант виявився дуже важким.
Багатообіцяючий проект «літаючої фортеці». /Фото: livejournal.com
Незважаючи на це, була випущена ще одна, військова модифікація До-7. Вона мала практично ідеальне для величезного літака озброєння – шістнадцять кулеметів і гармат, встановлених по периметру. Така передбачливість розробників дозволяла в разі необхідності прострілювати весь навколишній простір відразу з декількох точок. Також літак міг нести більше 6 тонн вантажу – наприклад, бомбове навантаження або бронетехніку для подальшого її скидання з парашутами.
Підготовка до випробувань До-7 тривала більше чотирьох років. /Фото: pikabu.ru
Перші випробування трансконтинентального гіганта дали дуже обнадійливі результати – льотні характеристики літака були задовільними для такої величезної машини. Збереглися навіть спогади одного з перших льотчиків-випробувачів До-7 М. Снєгірьова: «Машина в повітрі добре слухалася керма. Керувати нею було легко. Навіть не вірилося. Злегка потягнеш штурвал – і машина відразу відповідає!»
Літак-гігант в небі. /Фото: livejournal.com
Однак після першого успішного випробування удача амбітного проекту закінчилася. В один з таких польотів сталася трагедія: під час заходу на посадку літак перестав слухатися і зазнав аварії. Жертвами катастрофи стали 15 членів екіпажу До-7.
Причиною катастрофи стало згубну дію вібрацій на хвостову частину літака, які виникали з-за так званого рискання (нестійкості) машини в польоті, особливо на низьких швидкостях. А в той час ні технологій, ні матеріалів для компенсації цих процесів попросту не існувало.
Цікавий факт: проблема вібрації через рыскливости літака була присутня практично на кожному літаку конструкції літаючого крила.
Перспективна розробка виявилася конструктивною невдачею. /Фото: pikabu.ru
Майбутнє амбітного трансконтинентального гіганта До-7 виявилося незавидним: рішення уряду СРСР піддати якісної трансформації радянських літакобудування поставили хрест на проекті літаючої фортеці, і його заморозили, а потім остаточно закрили.
А доля його автора була і зовсім трагічною: у 1938 році, коли хвиля «великого терору» добралася і до військово-промислового комплексу, Костянтин Калінін був заарештований за звинуваченням в антирадянській діяльності і шпигунстві і розстріляний. Реабілітували радянського авіаконструктора лише в 1955 році.
Тяга до гігантизму була притаманна не лише двом наддержавам, але і в Німеччині знайшлися свої умільці зі створення грандіозних проектів: 7 дивних проектів конструкторів Третього Рейху, у яких, схоже, розвивалася гігантоманія
Thanks!
Our editors are notified.