Рівно 33 роки тому, 20 лютого 1986 року на орбіту був виведений перший базовий модуль радянської пілотованої орбітальної станції «Мир». Згодом вона стала вершиною космічних досягнень СРСР, і «Популярна механіка» згадує самі захоплюючі події з її життя.
Олександр Плеханов
Відправити в космос сім модулів сукупною масою 124 тонни і створити космічний «дім» площею 376 квадратних метрів — це вже є подвигом для будь-якої країни. В 1986 році на «Світ» будували великі плани. Станція стала орбітальної лабораторії, де згодом було проведено більше 23 тисяч дослідів. До неї проявляли інтерес і військові. Крім того, виведений на орбіту 10 червня 1990 року модуль «Кристал» мав стикувальний вузол для космічних човників «Буран», що зробило «Світ» унікальним космічним апаратом. Жодна країна в світі не мала багатомодульним орбітальною станцією, рейси до якої повинні були здійснювати багаторазові космічні кораблі. Правда, потім обслуговувати її довелося не «Бурані», а кораблів «Прогрес» і «Союз», і не завжди все проходило успішно.
У березні 1990 року вантажний корабель «Прогрес» ледь не зіткнувся зі станцією, і лише дивом вдалося уникнути катастрофи. Наслідки такої аварії могли б негативно вплинути на всю радянську космонавтику, фінансування якої і так скоротилося до кінця 1980-х. Втім, аварій «Світу» уникнути не вдалося: у березні 1994 року зі станцією зіткнувся корабель «Союз ТМ-17», а в червні 1997 року в один з модулів все-таки врізався «космічний вантажівка», з-за чого була порушена герметичність першого.
Будівництво станції було повністю закінчено в 1996 році з приєднанням останнього сьомого модуля «Природа». Однак у завершеному вигляді «Світ» пропрацював лише три роки. У 1999 році станцію знищили — не аварії або надзвичайні події, а банальне недофінансування. Її експлуатація коштувала Росії в 200 мільйонів доларів США щорічно, і ці гроші кожен раз доводилося випрошувати у тодішнього уряду.
У серпні 1999-го «Світ» був законсервований і переведений в безпілотний режим управління. Кошти скінчилися гроші на проект доводилося добувати в тому числі за допомогою збору добровільних пожертвувань від громадян Росії. Втім, ця затія передбачувано провалилася, і 23 березня 2001 року станція «Мир» була затоплена в Тихому океані.
Розробка і створення станції «Мир» є найвищим досягненням радянської космонавтики, науки і промисловості. На космічну галузь СРСР тоді працювало понад 100 тисяч осіб і сотні підприємств, завдяки чому Радянський Союз був одним із світових лідерів у космічній гонці, здатним розробляти і випускати унікальні космічні апарати. За роки існування станції на ній побували 104 космонавта з 12 країн світу, 29 космонавтів здійснили 70 виходів у відкритий космос, провівши поза стінами «Миру» в цілому 330 годин. На орбіті модулі перебували 5 511 днів, з яких 4 554 — в жилому режимі.
Саме на станції «Мир» у грудні 1993 року в рамках проекту «Прапор» був проведений унікальний досвід: з допомогою розгорнутих світловідбивних панелей планувалося висвітлювати сонячним світлом окремі ділянки Землі. Вчені хотіли створити зони на Землі, де день тривав 24 години на добу. Це повинно було привести до значної економії енергії без серйозних витрат. Не менш цікавими були й інші досліди, що проводяться на борту станції, наприклад, досліди з вирощування рослин.
Зараз власну космічну станцію хоче мати Китай, і можна не сумніватися, що досвід створення «Світу» китайськими інженерами врахований і осмислений. Росія ж тепер бере участь у міжнародних проектах, таких як будівництво Міжнародної космічної станції (МКС). Ряд вчених і експертів висловлюють думку, що час орбітальних населених станцій давно минуло і будувати їх не має сенсу. Тим не менш, це не скасовує вкладу радянської станції у розвиток світової космонавтики, яка багато в чому завдяки «Світу» знаходиться зараз на високому рівні.
Thanks!
Our editors are notified.