Новий початок

Називаючи себе «фондом підтримки революційних інновацій», американський X Prize проводить конкурси стартапів і технологій в галузі медицини та біології, енергетики та освіти. Але найвідоміші з премій фонду пов’язані з освоєнням космосу. У 2004 році конкурс Ansari X Prize, в якому змагалися розробники багаторазових суборбітальних кораблів, завершився успішними польотами та врученням головної премії. Проект-переможець SpaceShipOne тут же уклав великий інвестиційний контракт і вже спільно з компанією Virgin Galactic зайнявся розробкою повноцінної системи космічного туризму.

Роман Фішман

Невдалий ривок

На хвилі цього успіху в X Prize вирішили рушити далі, причому відразу до Місяця, і в 2007 році оголосили новий конкурс недержавних команд. Організований за підтримки Google, він обіцяв 25 млн дол. того, хто за п’ять років побудує і доставить на супутник зонд, здатний здійснити м’яку посадку і проїхати близько 500 м, зібравши і передавши на Землю не менше 500 Мб даних. Впевненість організаторів премії виявилася заразливою, і про участь у конкурсі заявили більше 60 команд, включаючи російський проект «Селеноход». Однак настав фінальний 2012 рік — і ніхто з них не зумів хоча б вийти на фінішну пряму.

Тому з 2013 року організатори Google Lunar X Prize стали вносити гнучкі зміни в хід конкурсу. З’явилися проміжні премії для підтримки учасників, які пройшли певні важливі етапи роботи. Але і через кілька років після грандіозного прогресу помітно не було. Команди, які кинулись конструювати місяцеходи, які так привабливо виглядають на виставках, швидко зрозуміли, що це далеко не головна технічна задача, що стоїть перед ними: створення систем навігації, гальмування і посадки на Місяці куди складніше — так і не головна задача взагалі.

Для марафонської дистанції більшості учасників не вистачило дихання — фінансів, без яких неможливо реалізувати такий великий проект. Недарма в 2015-му, коли організатори зажадали забронювати ракети для майбутніх польотів, в перегонах залишилося лише п’ять команд. Частина з них з самого початку орієнтувалися швидше на реалізацію ефективної фінансової стратегії, потім — на технічну сторону проекту. Тому з весни 2018 року, коли конкурс Google Lunar X Prize закрився, ці команди продовжили роботу.

Цікаве в мережі

Останні кроки

Японська Team Hakuto, перетворена в стартап iSpace, отримала фінансування під перспективи розміщення реклами та комерційного використання своїх технологій. Міжнародна команда Moon Express заручилася підтримкою Італійського інституту ядерної фізики. Діють і декілька команд, не дісталися до фіналу, включаючи американців з Astrobotic (вони обіцяють доставити на Місяць продукцію рекламодавця, газовану воду Pocari Sweat), а також німців з PTScientist, які отримують підтримку автоконцерну Audi. Ізраїльтяни з команди SpaceIL знайшли абсолютно оригінальний шлях: підкреслюючи некомерційну бік свого проекту, вони перетворили його в щось на зразок загальнонародної ідеї. Справді, завдяки їх роботі маленька близькосхідна країна могла б приєднатися до таким гігантам, як СРСР, США і Китай, ставши четвертим державою, досягла поверхні Місяця. Перспектива сподобалася всім — а для підтримки її в SpaceIL активно зайнялися освітою, просвітою і популяризацією космонавтики.

«Популярною механіки» вдалося поспілкуватися безпосередньо з розробниками. «Така ідея привернула достатньо уваги, а також інвесторів на чолі з Морісом Каном (ізраїльський підприємець, мільярдер південноафриканського походження — «ПМ»), — розповів нам заступник керівника проекту і керівник наземного сегмента програми SpaceIL Еран Шмідт. — Ну і людей. Люди, які приєднувалися до нас, були по‑справжньому закохані в цей проект і відмінно мотивовані на успіх».

Еран Шмідт: «На жаль, тепер робота команди SpaceIL завершена, а наші інженери вже підшуковують собі нові можливості і нові проекти. Зрозуміло, що їм буде непросто знайти що-небудь настільки ж захоплююче і складне, як створення місячного зонда».

Четвертий шлях

SpaceIL вдалося заощадити на запуску, відправивши зонд в якості додаткового завантаження при виведенні важкого телекомунікаційного супутника. Для нього вибрана небувало довга, многовитковая траєкторія, що дозволяє знизити витрати палива. Та й конструкція міжпланетного апарату Beresheet (назва транслитерирует перші слова біблійної Книги Буття — «На початку») націлена на максимальну легкість і простоту. Безліч конструктивних деталей роздруковувалися на 3D-принтерах за підтримки компанії RUAG Space. Розробники відмовилися навіть від колісного, гусеничного або крокуючого механізму, так що модуль після посадки повинен переміститися на кілька сотень метрів, ненадовго запустивши свій основний двигун.

Міжпланетний апарат Beresheet Розміри: 2 м (діаметр) х 1,5 м (висота). Повна маса (з паливом): 585 кг Суха маса: 150 кг. Наукові інструменти: відеокамери (зйомка), магнітометр (вимірювання магнітних полів), лазерні кутові відбивачі (сверхточная локація Місяця). Додаткове навантаження: «капсула часу» (три диска цифрових даних з культурною та історичною спадщиною людства).

«Така ідея виникла ще на ранніх етапах, — пояснює Еран Шмідт. — Адже якщо вже нам все одно потрібен двигун, щоб дістатися до Місяця і сісти на її поверхню, то чому б не використати його для переміщення ще на якісь 500 м? Реалізація альтернативної рухової системи зажадала б значно більших сил і ускладнила і без того вкрай складний проект». До моменту здачі номера в друк зонд лише наближався до Місяця, а 11 квітня Beresheet завершив свою коротку і яскраву місію, розбившись об її поверхню.

Таймлайн

2011. Команда SpaceIL вступає в гонку за премією Google Lunar X Prize.

2013. Китай стає третьою державою, досягли Місяця: на супутник сідає луноход Yutu.

2015. SpaceIL бронює запуск на ракеті-носії SpaceX Falcon 9.

2018. Офіційне припинення Google Lunar X Prize. Команда SpaceIL отримує додаткове фінансування і продовжує роботу.

20/01/2019. На борту вантажного Boeing 747 апарат Beresheet доставляється для запуску в Космічний центр імені Кеннеді.

22/02 04:45 МСК. Ракета Falcon 9 B5 стартує з космодрому на мисі Канаверал. Основне навантаження — індонезійська геостаціонарний супутник зв’язку Nusantara Satu.

04:57 МСК. Перша багаторазова ступінь ракети виконала своє завдання і села на морську платформу.

05:19 МСК. Відділення другого ступеня, виведення апаратів на відлітні орбіти. Висота — близько 60 тис. км.

23/02. Перший виток навколо Землі: інженери включили і протестували бортові системи Beresheet.

28/02. Після відновлення комп’ютера проведено друге включення двигунів, орбіта піднята до 131 тис. км.

20/03. Після ще декількох витків і останнього маневру апогей орбіти досягає 400 тис. км.

02/04. Остаточний вихід апарату на місячну орбіту. Загальна пройдена дистанція — понад 6,5 млн км. Така відстань не покривала ще ні одна місячна місія, але саме довга траєкторія дозволяє обійтися мінімумом палива.

11/04. На жаль, зонд розбився об поверхню Місяця: у нього відмовив двигун.

Мала місячна

Незважаючи на зовні невдалий фінал Google Lunar X Prize, конкурс отримав продовження у безлічі нових проектів. Кілька команд-учасниць пережили всі негаразди, і хоча в SpaceIL виявилися першими, вже найближчим часом готуються до старту наступні приватні місії. Сьогодні, коли конкуренція держав і космічних агентств наростає, коли експерти все частіше говорять про початок «нової місячної гонки», одночасно йде змагання приватних проектів. Його учасники реалізують не настільки масштабні завдання, але знаходять вельми ефективні шляхи їх вирішення. Можливо, саме вони нарешті дозволять людству по‑справжньому закріпитися в навколоземному просторі.

Цікаве в мережі

Стаття «Новий початок» опублікована в журналі «Популярна механіка»
(№5, Травень 2019).