Фото: Вікіпедія.
Всі, хто хоча б трохи цікавиться військовою історією, напевно чули про легендарної німецької шифрувальної машини «Енігма». Існує помилка, що в Радянському Союзі криптографія була слабо розвинена, але це далеко не так. Радянські шифрувальні апарати багато в чому були не гірше іноземних моделей і відрізнялися високою надійністю.
Початок вітчизняної криптографії
На початку 20 століття набули популярності ручні методи шифрування даних. Вони були вкрай ненадійними і неефективними. Багато секретної інформації про Червоної Армії було благополучно прочитано поляками, англійцями і шведами. Проблему треба було терміново вирішувати. З цією метою в 1921 році Ленін засновує Єдину криптографічну службу (Спецвідділ ВЧК). Перший час служба працювала дуже слабо, а її штат складався всього з кількох десятків співробітників.
Спецвідділ ВЧК| Фото: uCoz.
На початку 1930-х років стало очевидно, що ручні системи криптографії не здатні впоратися з величезним потоком шифрованих інформації. Для зашифровування тексту обсягом чотири тисячі символів потрібно кілька годин роботи, а на розкодування йшло ще більше часу. Було очевидно, що насувається нова війна, тому радянське військове керівництво чудово розуміло всю важливість у створенні власного шифрувального апарату. У багатьох країн вже були свої шифрувальні апарати; вже кілька років серійно вироблявся «Енігма».
Перші примірники
У 1931 році вченим В. П. Волоском була створена перша радянська автоматична криптографічна машина, яка так і названа — «Шифрувальна машина Волоска 1». Всього було випущено два примірники. Апарат виявився недопрацьованим до кінця і тому не був запущений у серійне виробництво. Через п’ять років на заводі № 209 було створено окремий підрозділ з виробництва особливо секретної техніки. Так почалося створення шифрувального апарату під кодовою назвою B-4. Розробка тривала протягом року. Було підключено кілька відділів і сотня фахівців в області криптографії. Відомо, що СРСР запитувала дані про конструкції та принципи роботи криптомашин у іноземних компаній, а також намагалася закупити шифрувальні апарати за кордоном.
Шифрувальна машина B-4| Фото: Cryptor.net.
Пристрій вийшло досить надійним, ефективним і простим у використанні. Трохи пізніше модель B-4 була модифікована і отримала нову назву М-100 «Спектр». Обидві машини надійшли в серійне виробництво в 1940 році. Апарат був досить громіздким і важив 116 кілограм. Тим не менш «Спектр» добре проявив себе під час радянсько-фінської війни. Пристрій могло шифрувати до 300 буквених знаків у хвилину, що в той час було досить високим показником.
М-100 «Спектр»| Фото: VIF2NE.org.
Воєнний час
Але радянські криптографи на цьому не зупинилися. До того часу в СРСР накопичилося достатньо знань про системи і служби криптографії. Вже в 1939 році світ побачила нова шифрувальна машина До-37 «Кристал». Це був абсолютно новий продукт у світі криптографії. Апарат мав вагу всього 19 кілограм і для роботи використовував роторний шифратор і систему багатоалфавітної заміни. Усього в перший рік було виготовлено 100 примірників «Кристала». Втім, в Novate.ru з’ясували, що 1941 році одна з шифрувальних машин К-37 випадково загублена і виявлена німецькими солдатами, які згодом охарактеризували її як вкрай примітивне пристрій. Через цього інциденту «Кристал» перестали виготовляти і використовувати на фронті.
К-37 «Кристал»| Фото: Вікіпедія.
У 1942 році радянськими криптографами була створена нова шифрувальна машина під кодовою назвою М-101 «Смарагд». До закінчення війни «Смарагд» вважався самим «стійким» та надійним криптографічним апаратом, який використовувався для шифрування повідомлень особливої важливості. З 1943 року М-101 став застосовуватися і у бомбардувальної авіації. «Смарагд» був модифікованою версією «Спектру». Пристрій використовував у роботі схожі принципи, але був істотно зменшений в розмірі.
Шифрування даних в бойових умовах| Фото: habr.com.
Німці розуміли, що радянська шифрувальна техніка вразлива, але для цього треба дістати самі апарати або ключі до нього. Зазвичай радянським шифровальщикам припадала працювати безпосередньо на полі бою: у вогні, під кулями, в окопах і т. д. Тому такі фахівці високо цінувалися, і до них виставлялася додаткова охорона. За заявами фахівця в області криптографії Дмитра Ларіна за роки ВВВ Радянським Союзом у загальній складності було передано понад 1,5 мільйонів зашифрованих повідомлень і телеграм. Іноді канали зв’язку були настільки перевантажені, що відправлення повідомлення доводилося чекати кілька годин. За шість років були навчені і відправлені на фронт близько п’яти тисяч спеціалістів-шифрувальників.
Післявоєнний період
Після закінчення війни шифрувальна діяльність в СРСР пішла на спад. Багато примірники криптомашин були розібрані або продані в приватні колекція за кордон. Втім, у 1962 році в Радянському Союзі все ж була створена нова серійна шифрувальна машина на базі К-37 «Кристал» — M-125 «Фіалка».
M-125 «Фіалка»| Фото: Історія криптології та спецзв’язку.
Апарат використовувався як для потреб країни, так і активно поставлявся союзникам. 10-роторну «Фіалку» часто називають послідовною «Енігми». Тим не менш «Фіалка» була набагато досконалішою німецького апарату. Радянська машина з романтичною назвою так і не була жодного разу зламана.
Сподобалася стаття? Тоді прочитай про велосипедних військах у військовій історії.
Thanks!
Our editors are notified.