Біометрія на марші: як оформляють европаспортСюжет

Ми поставили досвід на собі в одному з невеликих українських міст, далеко від Києва. Черги виявилися і там.

Євросоюз підписав угоду про безвізовий режим з Україною і можна спокійно йти за біометричним паспортом. Наш кореспондент Тетяна Коваленко спробувала оформити цей документ на своїй малій батьківщині – у Кривому Розі – і ось, що з цього вийшло.

Дорожче – значить швидше

У Кривому Розі сім відділень міграційної служби, але не у всіх є фотоапарат і сканер, тому деяким бажаючим отримати паспорт доводиться пройти через чотири черги, одна з яких в іншому районі.

Сумнівів у тому, що потрібно йти в державний паспортний сервіс Документ, де вартість послуг майже в два рази дорожче, але і людей менше, не виникло.

Робота сервісу починається о 9 ранку і вже до цього часу вибудовується черга. Як виявилося пізніше, обіймати її настільки рано особливо не було сенсу.

Чергу жива, не електронна, закінчується вже на вулиці, але коли потрапляєш всередину тебе беруть на контроль співробітники центру, які прийдуть на допомогу в суперечці “хто за ким обіймав”, а цього не уникнути.

Перша черга

Подача документів паспортистці та заповнення анкети. Як тільки підійшла моя черга, а це було в 13.45, при тому, що біля дверей центру я була до 10, стався збій в комп’ютерній системі.

За словами співробітників сервісу, система лягла по всій Україні і “вчора теж таке було”.

Після підписання угоди про безвизе України з ЄС черзі за біометричними паспортами зросли на кілометри. В день підписання 17 травня було оформлено рекордна кількість загранов – майже 19 тисяч. Не дивно, що система не витримує.

Дві співробітниці з головних у центрі почали заспокоювати взволновавшуюся чергу, що приймуть всіх, як тільки буде контакт з центральною системою.

Чергу змінює людину, робить будь-якого озлобленим егоїстом, а тут ще й задуха, і класичні бабусі “куди без черги?!”, покликані приборкати, як їм здається, зухвальців.

І ремарка співробітників “якщо сьогодні запрацює”, невідомо навіщо сказана, схвилювала останніх мирних очікують.

Мені пощастило опинитися біля стійки паспортистки в момент збою – можна було знайти хоч якусь опору в цій виснажливої невідомості. До того ж привітна дівчина намагалася мене відволікти – кілька разів перевірила документи, розповіла, що мені належить робити далі, коли чекати паспорт і т. д.

Через півгодини система запрацювала. За цей час я кілька разів подивилася на вимкнений кондиціонер в двох метрах від мене, намагаючись зрозуміти, чому ж вони його не включають.

Як виявилося, роботу кондиціонера контролює якийсь комп’ютер в їх центрі, а жарко йому стало тільки в 15.50.

Оформлення документів зайняло не більше 15 хвилин. Однак сусідня паспортистка щось намагалася пояснити сімейній парі весь технічний збій і ще деякий час після поновлення роботи. В середньому на людину йде 20 хвилин.

Але дбайливі співробітниці “ободрительно” нагадають, що провести тут потрібно ще близько двох годин.

Друга з половиною чергу

Далі потрібно сфотографуватися і сканувати відбитки пальців, але перш підійти до терміналу для оплати, де всю операцію проводить спеціальна працівниця центру.

З деяким полегшенням підходжу до терміналу, чергу до якого складається всього з однієї людини. Але не може бути так просто.

Переді мною виникає співробітниця відділення міграційної служби з документами приблизно десяти осіб. Бабусям з черги вирішити ситуацію на мою користь не вдалося.

Поки я сумно дивилася на чужі купюри, а їх було багато, повільно поїдається терміналом, до мене двічі підійшов тато двометрового хлопця, що вимагає пропустити і його, адже йому скоро йти на фото.

Обложила його співробітниця центру, не давши мені стати частиною озлоблених.

Після оплати мої документи забрала інша співробітниця центру, щоб остаточно все оформити і розкласти в правильному порядку.

До цього часу біля стійки паспортистки не було ніякої черги, хоча прийом документів ще був можливий. Це якраз співпало з включенням кондиціонера.

Між першою і другою чергою розриву в дві години стався із-за того, що паспортистки дві, а фотограф один.

Можна було відійти за морозивом і свіжим повітрям, не переживаючи про втрату черзі – дівчата з центру знають, хто за ким іде.

При вході до співробітниці з камерою і сканером є дзеркало, а якщо знімок не сподобається, ніхто тебе не буде підганяти і спокійно зробить інший.

Роздратування також не викликало те, що процедуру сканування довелося повторити шість разів – мої вказівні і середні пальці виявилися невідповідного розміру. Довелося знімати відбитки великих пальців. Коли вдалося, дівчина без іронії сказала “Молодець!”.

Тепер залишається чекати смс з повідомленням, яке має прийти протягом 20 днів. Паспорт в центрі може знаходиться місяць, потім його відправляють у сховище.

Біометричний закордонний в Документі обійдеться в 957 гривень, а при собі потрібно мати лише паспорт громадянина України та ідентифікаційний номер.

Якщо документ оформляється на дитину віком до 13 років, тоді потрібна фотографія 10 на 15 і, звичайно, свідоцтво про народження для дітей будь-якого віку.