Думка: Підкорення стихій. Екстремальний відпочинок вимагає підготовки

Екстремальні види спорту набувають в Україні все більшої популярності.

Наприклад, якщо раніше в Києві був лише один скелелазний стенд, то за останні кілька років їх з’явилося близько шести, пише Олексій Алексєєнко, співзасновник групи шанувальників екстремального відпочинку oGGo, у колонці, опублікованій у №22 журналу Корреспондент від 5 червня 2015 року.

Те ж стосується рафтингу. Якщо раніше подолати річкові пороги можна було тільки за сприяння якого-небудь спортклубу, то зараз з’явилася велика кількість компаній, які завезли нове обладнання, спорядження і «сплавляють» туристів на комерційній основі.

Головна фішка екстриму в тому, щоб шукати себе. У всіх людей є свої стихії – комусь подобається літати, комусь плавати, комусь лазити по скелях. І тут важливо знайти і вгадати власний напрям. А ще важливо знайти підходящу компанію, адже зважитися на екстремальний вчинок самостійно дуже важко. У всякому разі у мене немає жодного знайомого, який, наприклад, сам пішов і стрибнув з банджі. Крім того що в компанії веселіше, це ще й свого роду страхувальний механізм – гарантія того, що ти не включиш «задній хід».

До речі, завжди цікаво спостерігати за емоціями людей, які пробують «экстремалить» вперше. Перед підйомом на скелі більшість новачків починають доводити, що це все «стрьомно» і що вони насправді «не по цих справах». Потім вони таки надягають систему, піднімаються на пару метрів і починають кричати: «Зніміть мене звідси!». Їм відповідають, що вихід звідси тільки один, і він вгорі. Початківці екстремали ще хвилин десять продовжують активно «спілкуватися» з колегами, а потім таки добираються до вершини. І ось тут вся буря емоцій проривається назовні. Люди переживають справжній захват, яким ще кілька днів діляться з друзями внизу.

Що стосується досвідчених екстремалів, то часто вони намагаються або розширити поле своїх захоплень, або урізноманітнити відчуття. Наприклад, ідея нашого проекту – дати можливість і собі, і друзям спробувати якомога більше активностей. При цьому, як я вже говорив, ми намагаємося вдосконалити навички або пізнавати нові відчуття. Тому що в будь-якому екстримі є якась межа, яку ми не дозволяємо собі переступати на певному етапі. Але поступово наші можливості розширюються. Наприклад, банджі-джампінг: перший стрибок, який ти робиш, здається нереальним. Але потім дізнаєшся, що можна стрибати з зануренням, з колодою. І продовжуєш експериментувати.

Але, як і у випадку з водінням автомобіля, в екстримі важливо пам’ятати: не упевнений – не обганяй. Якщо ж ви все-таки ризикнули, перше, що потрібно навчитися робити – це прийняти ситуацію і зберігати спокій. Адже якщо скелелаз під час підйому відпустить руки, нічого не трапиться. Але якщо він запанікує, то може вдаритися головою. Тому потрібно бути впевненим у тому, що робиш.

А ризики – вони є завжди. У житті взагалі ніхто ні від чого не застрахований. Наприклад, за всю нашу практику у нас не було жодного неприємного інциденту, пов’язаного безпосередньо з активностями. Але в одній з поїздок кількох хлопців на пішохідній зоні збив мікроавтобус, і вони дивом залишилися живі. При цьому в той же день вони були на скелях, де ймовірність того, що з ними могло щось трапитися, була в рази вище. Тому до екстриму потрібно ставитися по – філософськи-розуміти, що в таких захоплення є зони підвищеного ризику і ми ні від чого не застраховані.

Але готуватися до екстремальних розваг в будь-якому випадку варто ретельно. По-перше, дізнатися все про організатора активності. Потрібно знаходити та читати про нього інформацію, питати поради у людей, які вже користувалися його послугами. Адже зараз багато «зелених» компаній, у яких перша мета – заробити, а потім вже безпеку та інше. Ми особисто вже два рази стикалися на роуп-джампінгу з тим, що організатори забували якусь запчастину. Добре, що встигли помітити. Але є багато історій, які із-за таких помилок закінчувалися невдало.

Ви також повинні дізнатися все про найбільш активності: які конкретно можуть бути травми, чого варто побоюватися і чого не можна робити. Крім того, важливо перевірити все обладнання. Необхідно також врахувати моменти зі швидкою допомогою. Коли, наприклад, перед весняним рафтингом ми перевіряли постачальника, то уточнювали і той момент, за скільки до місця нашого рафта зможе дістатися швидка. Те ж стосується і спасслужб в горах і печерах. Плюс потрібно завжди возити з собою аптечку, а ще краще долучити до своїх розваг медика. Особистий медик в групі екстремалам не завадить.

Взагалі той, хто спробував екстремальний відпочинок хоча б раз, хоче переживати ці відчуття знову і знову. Адже це відчуття перемоги, подолання страху, адреналіновий кайф. А їх мало що здатне дати.

***

Цей матеріал опубліковано в №22 журналу Корреспондент від 5 червня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися .