Відпочинок в русі. Україна має великий потенціал для активного туризму

Активний туризм стрімко набуває популярності – він не вимагає великих фінансових витрат і спеціальної підготовки.

А також дозволяє українцям отримати фізичні навантаження і випробувати позитивні емоції від спілкування з природою, пише Олена Романюк у №22 журналу Корреспондент від 5 червня 2015 року.

У 2002 році життя Вікторії Єсауленко, директора з маркетингу компанії Астерс, зазнала кардинальні зміни. Вона розлучилася з чоловіком, поміняла професію і купила велосипед. І саме велосипед зробив її життя набагато насиченішим, яскравіше і багатогранніше. У 32 роки вона відкрила для себе такі куточки України, про існування яких навіть не підозрювала.

«Виявилося, що Крим – це не тільки літо і пляжі, на яких не можна ногою ступити, але і травневі свята в горах, і цікаві дороги, по яких можна котити уздовж моря, і водоспади, заповідники, печери. Виявилося, що під час дощів у Карпатах річечки можна переїжджати на швидкості 25 км/год по коліна в крижаній воді. Що гори – це коли вгору важко, а вниз – страшно. Що в Західній Україні було багато замків і маєтків, які вже зруйновані і до яких не доберешся легко і просто на громадському транспорті, тому що він туди просто не ходить. Що Подільські Товтри – це гори, де цікаво і красиво», – ділиться враженнями Єсауленко.

Вона далеко не єдина бізнес-вумен, предпочевшая дорогі готелі активного відпочинку. Сьогодні прихильників драйвового туризму стає все більше. І справа не тільки в тому, що в українців стало менше грошей. Просто у молодого покоління цінності трохи інші – вони цінують свободу, драйв і вміння насолоджуватися життям.

По суші

Самим популярним засобом активного відпочинку в українців сьогодні, як, втім, і по всій Європі, можна назвати велосипеди. Чи не кожен десятий мешканець великих міст обзавівся двоколісним другом.

«В останні роки до нас звертаються все більше туристів, готових подорожувати по Україні на велосипедах. Причому телефонують люди з досвідом, так і новачки. Для перших ми пропонуємо, наприклад, триденні тури в Карпати, для новачків одно-дводенні покатушки по Житомирській, Тернопільській та інших областях», – розповідає Кореспонденту Юлія Гайденко, менеджер Академії активного відпочинку Мандрівник.

Велотури практично по всій Україні пропонує клієнтам та компанія Світ за очі. Наприклад, влітку, фірма пропонує відправитися на велосипедах на Шацькі озера або в Кам’янець-Подільський, подивитися на підводне місто Бакоту. Або ж можна поїхати на тиждень в поліські ліси або по таємних стежках Закарпаття.

Під час велотурів, які пропонують туристичні компанії, люди можуть як покататися по живопистным місцях, так і відвідати культурні пам’ятки. Також дуже важливо, що в групи можуть збиратися абсолютно незнайомі люди. Це звільняє велотуристів від необхідності шукати собі попутників і дає можливість познайомитися з новими цікавими людьми.

Стоимомость петешествий «від туркомпаній» коливається в межах 1.000 грн. Ще 300 грн обійдеться оренда велосипеда на три дні і «обмундирування» до нього.

Якщо ж є бажання заощадити, завжди можна стати членом якої-небудь велогруппы або спільноти. Знайти такі групи легко – через соціальні мережі. Практично в кожному місті є своя одна, а то й кілька велосообществ.

До таких хлопцям краще всього приєднуватися зі своїм велосипедом. Якщо ж його немає, завжди можна скористатися велопрокатом. Вартість оренди велосипеда в Києві – 70 грн в день, набагато менше, ніж бензину.

По горах

Другим за популярністю активним видом відпочинку серед українців стає трекінг. Правда, якщо раніше любителі «полазити по горах» рушали в Крим, то тепер вони дружно перебралися в Карпати.

Головний виклик для початківців трекерів – одноденні сходження на Говерлу, найвищу точку українських Карпат, і на сусідню гору Петрос.

Більш досвідчені туристи воліють маршрути довше і складніше, наприклад по верхах найвищого в Україні хребта – Чорногорського. Проходячи по цьому маршруту, при бажанні можна піднятися на Говерлу і ще п’ять двохтисячників. Протяжність подорожі – 35 км

Цікавий також маршрут в серці хребта Чорногора. Він веде до центральної, найбільш піднесеній частині хребта, де зосереджено більше половини його найвищих вершин. Переночувати тут можна на озері Бребенескул – найвисокогірнішому в Україні.

Досить довгий (82 км), але дуже цікавий маршрут – по Чивчинскому високогір’я. Перша його частина проходить по вододілу Чивчинського хребта вздовж українсько-румунського кордону по висотах 1.400-1.700 м, друга – по долині Чорного Черемоша.

До речі, тим, хто зібрався підкоряти складніші маршрути, Василь Кобилюк, голова ради засновників і виконавчий директор ТІЦ Верховина, радить ретельно підготуватися.

«Карпати не тільки мальовничі, але і приховують в собі потенційну небезпеку для неорганізованих, занадто завзятих і самовпевнених туристів», – підкреслює він.

Особливо багато несподіванок, за словами Кобилюка, підстерігає мандрівників на Чорногорі.

«Шквальні вітри з мокрим снігом серед літа в супроводі нечуваної гірської грози з градом на двотисячних висотах не зовсім приємне явище для рядового і недосвідченого туриста», – попереджає фахівець.

Вартість трекінгу «під ключ» обходиться туристу в середньому в 1.200-1.500 грн за вихідні. У вартість послуг входить: гід на маршруті, проживання на турбазах, харчування, прокат наметів і спорядження, похідна аптечка і медична страховка. Але можна скористатися і окремим супроводом провідником групи. Вартість такої послуги – від 50 грн в день.

Серед любителів активного відпочинку в горах популярність набуває скелелазіння. Більш того, в деяких українських семьяхтакого роду екстремальний відпочинок став майже звичним дозвіллям. Але, на відміну від трекінгу, скелелазіння вимагає деякої підготовки.

«Щоб отримати максимальне задоволення від виїзду на скелі, я б радив взяти кілька попередніх уроків на штучних стендах (скелелазний центр Zillertal, скеледром UP, центр активного відпочинку Гіперіон, спорткомплекс НАУ), – говорить Андрій Ляшенко, співзасновник групи шанувальників екстремального відпочинку oGGo.

Що стосується безпосередньо виїздів, то для початківців ідеальним вважається скельний район Денеші на березі річки Тетерів в 20 км від Житомира або занедбаний гранітний кар’єр в Коростишеві тієї ж Житомирської області. Коли цей об’єкт добувної промисловості затопило, і сьогодні кар’єр (або каньйон, як називають його місцеві жителі) – дивно красиве місце.

Альтернатива Денешам – мальовничий каньйон в селі Буки на річці Гірський Тікич (Черкаська обл.). Це місце ще називають «українською Швейцарією». Гранітні скелі висотою 15-20 м дають простір для тренувань як початківцям, так і досвідченим скелелазам.

Вартість безпосередньо скелелазіння коливається в межах 300-600 грн в залежності від кількості часу, проведеного на скелях. При цьому обладнанням в таких поїздках туристів забезпечує організатор. Якщо ж його купувати самому, то суму можна витратити значну.

«Набір спорядження для початківця скелелаза буде коштувати від 7.500 грн. До нього увійдуть: страхувальна система, скельні туфлі, мішок для магнезії, каска, страхувальний пристрій, статична мотузка і набір з десяти відтяжок. Багато намагаються економити, купуючи спорядження низької якості і виключаючи з комплекту каски, але я не рекомендую так робити. Спорядження, від якого залежить твоє життя, повинно бути якісне, сертифіковане та перевірена», – зазначає Ляшенко.

По воді

Ще одне захоплення активних українців – сплави на байдарках. Відпочинок цей доступний і не вимагає особливих навичок.

«По більшості річок України в інтернеті є описи маршрутів (іноді, на жаль, древні, часів СРСР) і щоденники, часом безглузді, за типом «ми сьогодні їли кашу», «Ваня прокинувся пізніше за всіх, і ми затрималися», зате з фотографіями, за якими можна скласти уявлення про річку», – пояснює досвідчений журналіст і мандрівник Олександр Данковський.

Також важливо оцінити протяжність маршруту і точки входу-виходу.

«У колишні часи з цієї точки зору були актуальні місця підходу залізниці до річки, йшли від однієї залізничної гілки до іншого. Зараз популярний варіант «колесами у воду» – наймається мікроавтобус, який в обумовлений термін привозить на річку і забирає з річки. При колишніх цінах на бензин (позаминулим літом) закидання, наприклад, з Києва до Новограда-Волинського нам обійшлася в 1.200 грн на шість чоловік», – говорить Данковський.

Більшість річок України – так звані некатегорійні, тобто з усіх перешкод там – мости та впали у воду дерева. Це Ворскла, Снів, Десна, Сула, до недавнього часу – Сіверський Донець (тепер він прифронтовій). По таких річках ходять без будь-якої підготовки. Правда, хоча б з одним досвідченим людиною на всю групу. Відстань 20 км в день – цілком під силу навіть новачкам.

Є річки (насамперед у Карпатах), по яких ходять тільки в весняне повіддя: там пороги і шивери. Такий, наприклад, Чорний Черемош, куди «чайники» намагаються не потикатися. Є проміжні варіанти – трошки камінців, але в принципі все цілком проходимо. Така Случ від Старокостянтинова до Соснового.

Оптимальна група для сплаву, за словами Данківського, – три байдарки, максимум п’ять. Потім втрачається керованість.

«Дуже добре, коли дотримується вимога «один човен – один мужик». Бо човни доводиться тягати кожен день (на ніч – на берег), а вони важкі, 30-40 кілограмів», – підкреслює він.

Якщо ж туристи боятиметься брати на себе тягар планування маршруту, завжди можна звернутися у фірми, які за невисоку плату (близько 200 грн в день з людини з харчуванням) можуть взяти на себе організаційні моменти. Туристам не доведеться турбуватися, як продумати маршрут, як добратися, де дістати байдарку, намет, спорядження, харчування.

Крім того, можна купити готовий тур. Ціна питання – від 940 грн за два дні. За них туриста «сплавят», проведуть екскурсії, нагодують і поселять в наметах на ночівлю.

Ті ж, хто віддає перевагу більш екстремальний відпочинок на воді, відправляються на рафтинг. Цей вид відпочинку особливо популярний на річках Південний Буг, Чорний і Білий Черемоши. Початківці часто вирушають на рафтинг з порогами на території природного парку Гранітно-степове Побужжя в районі села Мигія (Первомайський р-н Миколаївської обл.).

«Сплави на Південному Бузі Миколаївської області, можна сказати, не припиняються цілий рік, поки річка не покривається льодом. На льоду можна пошкодити плавзасоби», – розповідає Володимир Войтенко, інструктор з рафтингу з Первомайська.

За його словами, останнім часом в Мигею приїздять навіть іноземці – з Польщі, Західної Європи, Америки і навіть Африки.

«Ясна річ, що їх привозять українські друзі. Але все одно дуже приємно», – не приховує Войтенко.

Більш складні, але й більш емоційні сплави на карпатському Черемоші. Вони передбачають швидкісний (15-20 км/год) спуск по складним порогах, коли екстремалів може з головою накривати висока хвиля.

Починається рафтинг найчастіше по Чорному Черемошу. Тут туристи долають цілий ряд порогів – Дземброню, Гучок, Гук, Білу Кобилу, Красниковскую Шиверу. Там, де зливаються Білий і Чорний Черемоши, пороги доходять до третьої категорії складності. На Білому Черемоші сплавлятися ще складніше – тут маса перекатів і пороги вже четвертої категорії складності.

Вартість рафтинг-турів в Україні різна – від 130 до 1.400 грн, в залежності від довжини маршруту та умов проживання під час туру.

***

Цей матеріал опубліковано в №22 журналу Корреспондент від 5 червня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися .