Три роки тому в Києві був убитий журналіст Павло Шеремет. Однак досі українське слідство не назвав замовників і виконавців злочину. Раніше правоохоронні органи України повідомляли, що розглядають кілька версій, хоча ніяких результатів своєї роботи громадськості не представили. У травні генпрокурор країни Юрій Луценко заявив про «серйозний прогрес» у справі, але також не розповів нічого конкретного. Між тим екс-глава прокуратури України Віктор Шокін вважає, що замовник вбивства Шеремета займає високу посаду в держструктурах. На думку експертів, якщо в цій справі присутня велика політика, розслідування може розтягнутися на невизначений термін. Як відзначають аналітики, гучні вбивства журналістів на Україні не розслідуються належним чином, що дозволяє говорити про системну безкарності злочинців.
20 липня 2016 року в Києві загинув відомий журналіст Павло Шеремет. Під днище машини його цивільної дружини Олени Притули (глави видання «Українська правда») заклали вибуховий пристрій, який потім привели в дію дистанційно.
«Замішана велика політика»
Павло Шеремет народився в Білорусії, де і почав свою журналістську кар’єру. В кінці 1990-х він перебрався в Росію, працював на федеральних телеканалах — вів авторські аналітичні програми. Згодом Шеремет звільнився з телебачення і очолив відділ політики і суспільства журналу «Огонек». Він критикував як білоруські, так і російські влади і згодом переїхав до Києва. На Україні журналіст співпрацював із виданням «Українська правда», а також вів різні програми на телебаченні.
У перші дні після загибелі Шеремета українські слідчі розглядали три можливих мотиву його вбивства: професійну діяльність, особисті відносини і «російський слід».
Як заявив на початку 2017 року радник глави МВС і народний депутат Антон Геращенко, вбивство Шеремета було сплановано таким собі «диверсійно-терористичним центром, створеним на території Російської Федерації її спецслужбами». Однак через кілька місяців в МВС України визнали: жодних доказів, що підтверджують цю гіпотезу, виявлено не було.
Ще одна версія стосувалася зв’язків Шеремета з українськими неонацистами. Як відзначали експерти, журналіст свого часу щільно працював з Андрієм Билецким — командиром батальйону «Азов».
Але, як повідомило згодом видання «СТРАНА.иа» з посиланням на джерело в правоохоронних органах, перевірка телефонів бійців і волонтерів «Азова» не дала результатів. Правда, при цьому слідство не виключало причетності до вбивства представників інших нацбатальонов.
Втім, ця лінія розслідування також не отримала розвитку.
У 2017 році співробітники проекту «Слідство.Інфо» спільно з міжнародною організацією «Проект з розслідування корупції та організованої злочинності» (OCCRP) випустили фільм про загибель Шеремета.
Київ не може вплинути на діяльність скандально відомого сайту «Миротворець», так як це нібито стане утиском свободи слова….
Журналістам вдалося отримати запис з камер спостереження, з яких стало ясно, що в ніч перед вбивством у будинку Шеремета чергували екс-співробітник СБУ Ігор Устименко з напарником. Але Устименко стверджує, що об’єктом його спостереження був зовсім не Шеремет.
Так чи інакше, за три роки правоохоронцям не вдалося навіть наблизитися до того, щоб вийти на слід злочинців. Як заявив у квітні минулого року заступник голови Служби безпеки України Віктор Кононенко, розслідування заважають обставини.
Тим не менш у травні генеральний прокурор України Юрій Луценко повідомив про «серйозний прогрес» у справі вбивства Павла Шеремета.
«У нас є серйозний прогрес. Ми бачимо певних осіб. Коли відбудуться певні процесуальні дії, я скажу про це. Але я дуже задоволений результатом, отриманим Нацполицией і прокурорами», — сказав Луценко в інтерв’ю українському виданню «ЛIГА.net».
Попередник Луценко на посаді генпрокурора Віктор Шокін також нещодавно оприлюднив дані, що мають відношення до загибелі Шеремета. За його словами, вбивство журналіста міг організувати якийсь високопоставлений чиновник, який займає свій пост досі. Шокін також пов’язав загибель Шеремета з вбивством першого головного редактора «Української правди» Георгія Гонгадзе. До справи Шеремета необхідно підключити групу, яка займалася розслідуванням загибелі Гонгадзе, вважає екс-генпрокурор.
«Прізвище публічно називати я не буду. Але я припускаю і, як говорив раніше, практично впевнений… щоб сказати з гарантією, необхідно провести слідчі дії певного характеру. Причому там зовсім небагато треба зробити», — заявив Шокін в інтерв’ю виданню «СТРАНА.иа».
Втім, з точки зору експертів, шансів на те, що вбивство Шеремета буде розслідувана в осяжному майбутньому, вкрай мало.
«Слова Луценка про «прогрес» нічого не значать. Не думаю, що найближчим часом будуть якісь зрушення у справі. Єдине, на що ще можна сподіватися, так це на те, що після виборів парламент затвердить нового генпрокурора і в країні нарешті запрацює правоохоронна система. Але якщо у справі Шеремета замішана велика політика, то розслідування може затягнутися на 20 років, якщо не більше», — пояснив у коментарі RT український політолог, директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.
Схожої точки зору дотримується і заступник директора Інституту країн СНД Володимир Жарихін.
«Судячи з того, як просуваються розслідування таких справ на Україні, є якісь серйозні сили, які явно не зацікавлені в тому, щоб справедливість восторжествувала, а суспільство дізналося правду», — зазначив експерт в бесіді з RT.
«Системна безкарність»
Українського журналіста і письменника Олеся Бузину застрелили біля його будинку в Києві 16 квітня 2015 року. Як і у випадку з Шереметом, наслідок виявився не в змозі розшукати виконавців і замовників. Майже ніхто не сумнівається, що Бузина був убитий за політичними мотивами: незадовго до загибелі журналіст говорив про надходили на його адресу погрози. Бузина відкрито виступав проти тих, хто прийшов до влади на Україні у результаті «евромайдана». Він звинувачував київський режим в розв’язуванні війни в Донбасі і не боявся сперечатися з націоналістами-радикалами.
Загибель Бузини викликала резонанс у всьому світі. Із закликом ретельно розслідувати вбивство тоді виступили Генсек ООН Пан Гі Мун, а також Москва, Вашингтон і ОБСЄ.
Побитий невідомими український журналіст Вадим Комаров був введений в штучну кому. 4 травня у важкому стані він був доставлений в…
Замахи на журналістів відбуваються не тільки в українській столиці, але і в регіонах. У червні нинішнього року в Черкасах помер раніше невідомими побитий журналіст Вадим Комаров. За словами голови Національної спілки журналістів України (НСЖУ) Сергія Томіленка, єдиним мотивом замаху могла стати професійна діяльність Комарова.
«Він був дуже незручним для багатьох місцевих політиків. Він ставив незручні запитання про корупцію в Черкасах, зачіпав резонансні теми», — написав у своєму Facebook Томіленко.
За оцінками НСЖУ, на Україні склалася «надзвичайно трагічна» ситуація з безпекою журналістів: щорічно в україні фіксується близько 80 випадків нападів на співробітників ЗМІ.
«На жаль, в противагу немає успішних розслідувань таких злочинів, що дає нам право говорити про системну безкарності», — написав Сергій Томіленко.
Незадовго до загибелі Комарів розслідував справу про конфлікт між представниками місцевої мерії і керівництвом дитячо-юнацької спортивної школи з-за великого штрафу, виплату якого чиновники хотіли перекласти на спортивне установа.
«Не звертає уваги на проблеми»
Представники ЗМІ на Україні сьогодні не застраховані й від незаконного кримінального переслідування. Такою жертвою «правосуддя» став, приміром, український журналіст Василь Муравицький, який провів у слідчому ізоляторі близько року за звинуваченням у державній зраді. У результаті суд змінив Муравицкому запобіжний захід на домашній арешт. Хоча кримінальне провадження було розпочато в 2017 році, слідство досі не змогло зібрати докази «провини» журналіста.
Херсонський міський суд прийняв рішення продовжити арешт керівника порталу «РИА Новости Украина» Кирила Вишинського до 27 січня 2019…
Ще один приклад порушення принципу свободи слова, переслідування головного редактора РІА Новини Україна Кирила Вишинського. Він був заарештований СБУ більше року тому за звинуваченням у підтримці самопроголошених республік Донбасу, в державній зраді і незаконному обороті зброї. Однак слідство поки так і не пред’явило які-небудь докази проти журналіста.
Раніше із закликом припинити переслідування Вишинського виступив представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір.
«Журналістів не повинні саджати у в’язницю за їх професійну діяльність. Він працював і чесно виконував свої обов’язки», — заявив представник ОБСЄ.
Той факт, що на Україні змінилося вище керівництво, поки ніяк не вплинула на становище ЗМІ в країні, зазначають політологи. У ніч на 13 липня невідомі обстріляли з гранатомета будинок телеканалу «112 Україна» в Києві.
14 липня в ефір телеканалу повинен був вийти фільм Олівера Стоуна «Нерозказана історія України», в якому демонструються дії українських націоналістів. Але керівництво ЗМІ вирішило скасувати показ з міркувань безпеки. Раніше у зв’язку з погрозами фізичної розправи над журналістами був зірваний телеміст між Росією і Україною, який планували організувати телеканали NEWSONE і «Росія 1».
«Володимир Зеленський не звертає уваги на ці проблеми. Він не дав відповідної оцінки нагоди стрільби по будівлі каналу «112 Україна» і практично підтримав тих, хто погрожував співробітникам каналу NEWSONE. Поки надій на поліпшення ситуації зі свободою преси в Україні немає», — підсумував Володимир Жарихін.
Thanks!
Our editors are notified.