Прихильники законопроекту сподіваються гарантувати української мови безумовний державний статус
На початку жовтня Верховна рада в першому читанні прийняла законопроект про мову, в якому одні побачили надію на зміцнення країни, а інші – проблеми для вчених, медійників і пересічних громадян, пише журнал Новий Час.
Заявлена мета законопроекту – забезпечення функціонування української мови як державної. Тепер у Ради є два тижні на поправки до ухваленого проекту, а потім його чекає на друге читання.
Документ зачіпає не тільки традиційні сфери – держсектор, суди і освіта, в яких знання українського безумовно і обов’язково, але і багато сфери неофіційної життя. Наприклад, науку. А також ЗМІ, театр і кіно. А ще книговидання. Крім того, туризм, сферу обслуговування, спорт, медицину, рекламу, транспорт і навіть пошту.
Головна проблема – регулярне використання мовної теми як політичного інструменту, що працює на розкол електорату
“У всіх європейських країнах є закони, що захищають свої мови”, – говорить про законопроект Микола Княжицький, депутат Народного фронту та один з авторів документа.
У законопроекту вже з’явилися численні критики. Вони не заперечують його необхідності, але закликають доопрацювати різні аспекти документа.
А ось політолога Володимира Фесенка у всій цій історії бентежать не стільки окремі положення народжується закону, скільки час його появи. “Головна проблема – регулярне використання мовної теми як політичного інструменту, що працює на розкол електорату”, – каже експерт, який вважає, що на питанні мови напередодні президентських і парламентських виборів 2019 року будуть спекулювати як влада, так і опозиція.
Дивіться також
Варіант, але не ідеал
Законопроект, прийнятий сьогодні в першому читанні Радою, спочатку ініціювали громадські активісти, які проводили круглі столи та зустрічі з депутатами. Після цього автори кількох законопроектів об’єднали зусилля, створили єдину робочу групу і розробили нинішній документ, розповідає Княжицький. Потім проект ще півтора роки припадав пилом у ВР, перш ніж потрапив до сесійної зали.
Там він з успіхом пройшов випробування першим читанням. Тепер документ будуть доопрацьовувати.
Зауважень до проекту з боку людей, чию діяльність потенційний закон торкнеться, досить.
Кандидат фізматнаук Ірина Єгорченко, старший науковий співробітник Інституту математики НАНУ, каже, що для вітчизняних учених дуже важливо, щоб в країні хоча б зрідка проходили якісні наукові конференції з запрошеними іноземними спікерами.
Знайти перекладача, здатного перекладати виступи іноземних астрофізиків, мікробіологів та інших вчених, в країні неможливо
Зараз їх проводять англійською – міжнародному мовою науки. Але новий закон наказує робити повноцінний або синхронний переклад англомовних спікерів. Єгорченко на власному досвіді знає: знайти перекладача, здатного працювати з спичами астрофізиків, мікробіологів та інших вчених, в країні неможливо.
“А у математиці, наприклад, навчання перекладачів не допоможе – потрібно просто дуже глибоко розуміти матеріал”, – говорить учений.
Документ, що вийшов з‑під пера Княжицького з колегами, схвилював і учасників ринку друкованих ЗМІ. Адже в разі остаточного прийняття видавці, які випускають іншомовний продукт, повинні будуть додруковувати окремий тираж українською.
“Ця норма створена людьми, які не розуміють, як працює ринок преси. І чим він відрізняється від радіо”, – говорить Олексій Погорєлов, генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси.
На думку Погорєлова, є більш м’які методи. Наприклад, зобов’язати пресу 50% контенту номери давати українською мовою.
А в головному науково-експертному управлінні парламенту бачать ще пару проблем з новим законом. У ньому, наприклад, є суперечлива вимога про транслітерації українських географічних назв з допомогою алфавіту іншої мови. Тобто російськомовні друковані ЗМІ повинні будуть передавати назви міст: Кыив, Харків, Кропывныцькый. Інакше отримають штраф.
Також експерти управління побачили в документі грунт для корупції і дискримінації. Так як відсутність передбаченого проектом госсертификата на знання мови може стати причиною відмови в прийомі на роботу.
Не карати, а популяризувати
Відомий український письменник Андрій Курков, чиї твори перекладені на три десятки мов світу, упевнений: зміцнювати статус української необхідно, і починати робити це слід було ще 20 років тому.
Але прозаїк вважає, що не варто робити це огульно. Російськомовне населення країни дуже різноманітний і не являє собою монолітну групу з однотипними політичними поглядами. “Очевидно, що не кожен російськомовний українець налаштований проросійськи”, – вважає Курков.
Закон в його нинішньому вигляді може створити напругу в регіонах, де частка російськомовних велика.
Про це говорить політолог Фесенко. “Депутати не зовсім розуміють ситуацію в регіонах ризику. Особливо мене хвилюють Харків і Одеса”, – зазначає експерт.
Напередодні виборів частина партій буде просувати мовний закон в своїх інтересах. Але ця тема як палиця о двох кінцях — свої бонуси з неї отримають і політичні опоненти. Той самий Опозиційний блок з сателітами, на думку політолога, скористається ситуацією.
Співавтор закону Ірина Подоляк, депутат фракції Самопоміч, стверджує: вона і її колеги розуміють, що для зміни мовного поля потрібен час. І це не рік, не два, навіть не три.
“Ніяких репресій, висилки в Сибір, в’язниць або “чемодан — вокзал — Росія” не буде”, — запевняє вона. Суспільство, на думку Подоляк, готове до змін, а не до “ламання через коліно”.
Проект, за її словами, точно будуть доопрацьовувати. Навіть з першої його редакції під тиском суспільства прибрали норму про так званих мовних інспекторів, які повинні допомагати Уповноваженого із захисту державної мови стежити за дотриманням закону.
Подоляк також підкреслює, що ніхто з авторів новацій не зацікавлений у створенні турбулентності в суспільстві. “Якщо для реформи потрібно буде додатковий час, ми його дамо”, – запевняє депутат.
Читайте повну версію цього матеріалу в свіжому номері журналу Новий Час – №37 від 11 жовтня 2018 року
Thanks!
Our editors are notified.