Шинка з курячих стегенець

Не знаю як у вас, а в наших широтах самим бюджетним м’ясом були і залишаються курячі стегенця. Незважаючи на демократичність ціни, вони цілком можуть стати чудовою базою для такої імітації шинки під назвою Ледачі ноженьки.

Основна принадність ноженек в тому, що незважаючи на тривалий процес їх приготування, активних дій потрібно зовсім небагато, а бюджетність заходи і доступність основного компонента стає додатковим плюсом до їх більш ніж гідного смаку.

Для лінивих ноженек я купив у найближчому магазині четвірку охолоджених курячих стегенець, які, як виявилося, важать рівно кілограм.

Мені попалися дві ліві і дві праві, але це не принципова позиція – поєднання лівих і правих може бути будь-яким, аж до крайнощів на кшталт «однією лівою». )))

Для цього кілограма стегенець я зважив і змішав 15 грам звичайної кухонної солі, 3 грама цукру і 2 г чорного перцю. Отриману суміш натер стегенця з усіх боків і відправив на ніч на нижню полицю холодильника.

Назавтра в половині літра холодної води я розчинив 15 грам 0.6% нитритной посолочной суміші і 15 мл рідкого диму (так! Кидайте в мене тапками і мінусами, але рідкий дим тут потрібен, бо якщо без неї, то стегенця доведеться коптити і вони автоматично перестануть бути такими лінивими). Отриманий розчин я вилив в кювету з м’ясом і відправив на чотири дні в холодильник під гніт вагою в кілька кілограмів. До речі, кювету з гнітом нагорі стоїть щільно обернути харчовою плівкою, а інакше запах рідкого диму з розсолу спробує заповнити собою весь холодильник і залишитися там на дуже довгий час.

Через чотири дні я дістав стегенця з розсолу, злегка ополоснул їх холодною водою, витер паперовим рушником і пару годин просушив їх підвішеними при кімнатній температурі. Вийшло якось так:

Потім стегенця я підвісив в духовці, розігрітій до несподіваних для ковбасника ста градусів. На випадок, якщо щось піде не так, на дно духовки я помістив порожній лист.

У духовці при 95-100 градусах с включеному нижнім нагрівом без всяких конвекцією, парів і м’ясних термометрів ноженьки ліниво провисіли п’ять годин.

Результат вийшов якимось таким:

По-хорошому, готовим оторочкам непогано було б охолонути, але нічого не заважає їх з’їсти і гарячими.

Гарячі – вони схожі на копчені стегенця з тонкою хрусткою шкіркою і рожевою м’якоттю. Після охолодження вони, абсолютно несподівано перетворюються на курячу шинку. Ось такі ледачі ноженьки.

P. S.

Поки автор готував «Ледачі ноженьки» він шукав в голові відповідь на питання: «Що ж, все-таки у курки – ноги чи лапи?!» З-за цих думок він міг щось пропустити, а щось зробити не так, за що він уклінно просить вибачення. Відповідь на своє запитання, до речі, автор так і не знайшов, а гуглити не став, але це вже зовсім інша історія…

Гарних вам ковбас, шинок і, звичайно, ноженек…

©