Майбутнє кується в Сирії: англо-сакси відступають

А ось тепер поганий сон англосаксів збувся. Росіяни з турками і персами визначають долю регіону

Весь 19 століття вся Велика Гра з боку Британії будувалася на декількох пунктах, повідомляє ТГ-канал “Андрій Медведєв”.

Серед них такі :

– Витіснити Росію з Середньої Азії і Кавказу.
– Не дати Росії закріпитися на Балканах і на Чорному морі.
– Не дати росіянам закріпитися в Східному Середземномор’ї.
– Не допустити союзу Росії з Туреччиною та Іраном.

Навіть тактичний союз Росії і Туреччини – це був страшний сон Лондона. Британські дипломати розуміли, що в цьому випадку геополітичний баланс сил назавжди буде не на їх користь.

Порушаться економічні зв’язки Британії. Навіть політичний проект “молодотурків”, або як писали тоді російські посли “младоосманов”, був підтримки Лондоном в тому числі для запобігання проникнення російського впливу.

Стамбул довгі десятиліття був базою британської розвідки. Втім, теж саме розуміли і американці. Саме тому Анкару так опікали в НАТО, і спокійно відреагували на Північний Кіпр. Лише б Туреччина залишалася вірогідним бар’єром на шляху росіян. На економічному у тому числі.

А ось тепер поганий сон англосаксів збувся. Росіяни з турками і персами визначають долю регіону. Нехай це тактичний союз. Але раніше такого не бувало, хіба що коли російські війська рятували Османську імперію від розпаду в 1833 році. До речі, французи тоді ж, скористалися слабкістю Порти і відітнули собі Алжир.

Так що майбутнє кується в Сирії. Не лише геополітичне. Економічний. Шовковий шлях колись приходив на сирійський берег Середземного моря. Китай сьогодні розглядає схожий маршрут.

Так що справа не в Манбижде. Тобто точніше так. Не просто з Манбиджа пішли американці. Це відступ трохи серйозніше.

Я скажу з позицій геоекономіки (тобто складно), повідомляє “Авторський Анонімний канал Дмитра Євстаф’єва”.

Зараз на Близькому і Середньому Сході вирішується, чи залишиться Росія в геоекономічній напівпериферії світу з великим шансом на те, щоб у випадку кризи та розпаду системи глобалізації створити (відтворити, причому в кращих умовах, ніж раніше) власне індустріально-інвестиційна ядро.

Або наша країна буде відтіснена в геоэкономически малозначуще простір між Арктикою (Північний морський шлях у нас при цьому сценарії відіжмуть “на раз”) і степами на північний схід від Каспію. І перетвориться навіть не в третій, четвертий, чисто ресурсний світ.

Ось, як-то так…

Зараз на Близькому і Середньому Сході куються зовнішні, зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні умови для рішучого розвороту на перший варіант.

Але не будемо забувати і про умови внутрішньополітичні і внутрішньоекономічні. Вони теж самі не виникнуть.