Лукашенко зіграв свою гру: підсумки виборів у Білорусі

Після голосування на виборах президента Білорусі народ вийшов на нічні проотесты, але чи повстання?

У неділю в Білорусі пройшли президентські вибори, які ще задовго до дня голосування встигли охрестити найскладнішими для чинного глави держави Олександра Лукашенка і “історичними” – для опозиції. Національний екзит-пол за підсумками опитування оголосив впевнену перемогу Олександра Лукашенка. За даними екзитполу президент Білорусі отримав підтримку 79,7%, за головного опонента Лукашенка – Світлану Тихановскую проголосували 6,8% виборців. Очевидно, найближчим часом ЦВК підтвердить схожі результати офіційно. Але насправді, підводити остаточні підсумки виборів рано: головні події в Білорусі тільки починаються.

Голосування. Порушення. Результати

Реклама

Сенсацій на президентських виборах не сталося: напередодні і в день голосування влада використала всі наявні в арсеналі авторитарних режимів методи для самозбереження:

• зафіксовані численні затримання незалежних спостерігачів і людей, причетних до роботи штабу головного опонента Олександра Лукашенка – Світлани Тихановской
• в країні в цілому і в столиці зокрема весь день спостерігали перебої в роботі інтернету, соцмереж і меседжерів
• ще до полудня неділі ЦВК Білорусі оголосив про рекордно великій кількості (41,7%) попередньо проголосували громадян

Останнє дозволяло, по-перше, визнати вибори такими, що відбулися вже до полудня. За інформацією ЦВК Білорусі, в деяких регіонах явка до цього часу (з урахуванням проголосували попередньо) склала близько 60%. По-друге, істотно ускладнювало можливості для опозиції контролювати підсумкові результати виборів.

Тим часом, на протязі дня незалежні спостерігачі і представники опозиційного табору фіксували численні порушення в ході голосування і після закриття дільниць. Так, на камери потрапив член комісії однієї з дільниць, що спускається по сходах з другого поверху зі стосом документів в руках, повсюдно були зафіксовані черги на дільницях, деякі комісії роз’їхалися по домівках, так і не провівши підрахунок голосів і не оголосивши результатів голосування. Втім, навряд чи ці порушення могли мати ключове вплив на підсумки виборів: якщо влада і фальсифікувала результати, то при існуючому рівні допуску незалежних спостерігачів і представників опозиції до виборчого процесу, зафіксувати вирішальні фальсифікації вони просто не могли.

Витримавши паузу в кілька годин після закриття дільниць, опозиційно налаштовані білоруси вийшли на вулиці. У Мінську та інших містах почалися сутички. Причому у столиці правоохоронці діяли особливо жорстко. У той же час, за інформацією телеграм каналів, у невеликих містах акції протесту практично не зустрічали протидію з боку влади. “Таке враження, що вся міліція в Мінську“, – написали автори одного з каналів.

Реклама

Читайте також:
Лукашенко використовував Путіна і ПВК Вагнера: інтерв’ю з російським політологом Дмитром Орешкиным

Спостерігачі сходяться на думці, що “гарячої” була не тільки минула ніч. Протести триватимуть тиждень, а то й більше. Про їх розмах можна лише будувати припущення. Так само, як і про остаточні підсумки. Сайт “Сегодня” відразу після завершення голосування попросив наших експертів дати свою оцінку події в день виборів і свій прогноз щодо подальшого розвитку подій.

“Білоруської опозиції на виборах не було”

Ігар Тишкевич, експерт програми “Міжнародна і внутрішня політика” аналітичного центру “Український інститут майбутнього”:

Реклама

– Коротко про результати голосування: влада зіграла свою гру. Влада “загнала” значну частину виборців на дострокове голосування. Кажучи “загнала”, я маю на увазі цифру, а не реальне число людей, що проголосували достроково. І оскільки опоненти влади “прогавили” цей момент, їм важко буде оскаржити і цю цифру, і результат. Тому що якщо у влади є 40% дострокового голосування, то вона має можливість коригувати загальні результати в потрібну сторону в межах 25%. І ніякі онлайн підрахунки в режимі реального часу тут опозиції не допоможуть – справу вже зроблено.

Другий момент: незважаючи на те, що протестні настрої в державі істотні, але все ж вони не критичні для влади. Як ілюстрація – людей, які в тому ж Мінську “позначали” себе білими стрічками (відмітний знак опозиції, – авт.), то це навіть не 50% на превеликий жаль. Тому, я думаю, якщо би вибори проходили чесно, результати підраховувалися реально, скоріше за все був би другий тур. Але не було б перемоги опонентів Лукашенка в першому турі. Тому що вони, на жаль, не відпрацювали невеликі населені пункти, зосередивши сили у столиці і великих містах.

Якщо говорити про почалися після закриття дільниць протестах, то варто відзначити, що вони проходять без централізованого керівництва. Станом на неділю дружина Валерія Цепкало – Вероніка – виїхала в Москву. Керівник штабу Віктора Бабарико Марія Колесникова веде де-факто власну кампанію. Світлана Тихановская таким чином, по суті залишилася сама. При цьому, якщо аналізувати одне з останніх звернень, ряд онлайн платформ, які могли бути використані для мобілізації прихильників опозиції вже не перебувають під її контролем, вона не має до них доступу.

Після перших жорстких сутичок влада постарається купірувати протести і зробити все, щоб ще більше децентралізувати їх. Тобто перетворити у множинні дрібні, слабоорганизованные, розсіяні акції, які легко усунути. У такому вигляді протести протриматися кілька тижнів і на цьому все закінчиться.

Потрібно розуміти ключовий момент, що білоруська політична опозиція не брала активної участі у цій грі. Тут мали місце три високотехнологічних проекту, які в підсумку об’єдналися. Це проект Тихановских, підтримуваний одним з російських олігархів і медіамагнатів. Це окремий проект колишнього керівника “Белгазпромбанка”, що належить “Газпрому” Віктора Бабарико. І це проект Валерія Цепкало, який сьогодні також підтримується тим же медіамагнатом. Ніякого відношення до старої білоруської опозиції ці проекти не мають. Це дуже розумні, технологічні, наповнені грошима проекти. Але це не білоруська опозиція.

Реклама

Захід вибори не визнає, як не визнавав двадцять років поспіль. Але тут питання не у визнанні, а в тому, наскільки жорстко Захід поставиться до того, що відбувається. Санкції будуть, якщо будуть сильні тривалі зіткнення правоохоронців і протестуючих і багато крові.

“Захід і Україна не визнають ці вибори”

Володимир Фесенко, політолог:

– Те, що відбулося в день виборів і одразу після голосування – це не показник. Те, як пройдуть вибори, те, що Лукашенко назвуть переможцем і те, що об’єктивно більшість голосуючих громадян реально голосували за нього – це програмованої і очікувано. Ніхто з серйозних незалежних спостерігачів не сумнівався в цьому. Як і в тому, що опозиція не визнає результати виборів. Вона не визнавав їх і раніше, але зараз активність опозиції і протестні настрої в державі набагато вище, ніж раніше.

Але найбільша проблема опозиції – відсутність яскравих лідерів. Світлана Тихановская – скоріше символ протесту, ніж лідер. Я не поділяю думки деяких спостерігачів, що за нею стоять якісь люди з Кремля. За великим рахунком, як відомо, вона стала кандидатом випадково – після арешту чоловіка, який мав намір скласти конкуренцію Лукашенко. У моєму уявленні подружжя Тихановские – це щось середнє між самим Лукашенко зразка 1994 року (нагадаю, тоді він був в опозиції до чинної влади) і нашим Володимиром Зеленським. Такі собі люди “з народу” не пов’язані з політикою, не були раніше політиками. Звідси і успіх Тихановской, що стала свого роду “прапором” протестних настроїв. Але її не потрібно розглядати як реального претендента на владу. І плани опозиції полягають не в тому, щоб вона виграла вибори. Це нереально. Реальні плани опозиції – спровокувати політичну кризу, розхитати режим Лукашенка, в ідеалі, змусити його піти з посади.

Головні події, вважаю почнуться після оголошення офіційних результатів. Можливо, вже сьогодні. Що стосується екзитполів, то треба розуміти, що в Білорусі, на відміну від України, є певні проблеми з практикою опитувань на дільницях. Там, на відміну від нас, дуже невелика практика. Тому я б до результатів ставився дуже обережно. Те, що Лукашенко швидше за все перемагає – це так, швидше за все. Але щоб так переконливо… При цьому, як ми бачимо, результати екзитполу ніяк не вплинули на рішучість опозиційно налаштованих білорусів. Вони цим даним просто не вірять.

У будь-якому випадку, виборчий процес Лукашенко контролює і його назвуть переможцем. Офіційна цифра, думаю, буде близько 80%, тобто близькою до тієї, що показав екзит-пол. І ось після цього почнеться найбільш активна фаза боротьба опозиції з владою. Опозиція буде виводити людей на мітинги і протести повсюдно. Скільки триватиме ця фаза – сказати складно. Але, думаю, все буде тривалішим і складнішим, ніж раніше. Якщо в минулі рази поліція буквально за день-два лікувала протести, то зараз є сумніви в тому, що все закінчиться так швидко. Вважаю, ризик дуже серйозної політичної кризи після виборів у Білорусі досить високий.

При цьому, Лукашенко опинився у вкрай неприємною для нього ситуації. З одного боку, у нього конфлікт з Росією. З іншого, очевидно, Захід не визнає ці вибори. А жорстке придушення протестів загрожує і більш жорсткою реакцією Заходу. Це, повторюся, дуже неприємна “вилка” для президента Білорусі.

Україна, вважаю, у питанні визнання виборів, буде йти в фарватері Заходу. Прямого визнання не буде. Особливо, якщо будуть фіксуватися жорсткі методи придушення акцій. Але де-факто Україна визнає Лукашенко, як і Захід. Співпраця буде продовжуватись. До речі, тут є проблема. У вересні планується проведення чергового українсько-білоруського форуму. Тобто він пройде “за гарячими слідами” після виборів. І тут питання – чи не варто нам спробувати перенести його, щоб все заспокоїлося. Так само як і питання, чи варто президенту Зеленському їхати на інавгурацію. За логікою, не потрібно. Але на форум Зеленський повинен поїхати – це традиційне і вкрай важливе для співробітництва двох держав захід. Але знову-таки, багато що залежить від того, як будуть розвиватися події. Якщо вони протистояння влади і опозиції візьме вкрай жорсткий характер, то Україна опиниться “на розтяжці”. З одного боку, нам не вигідна дестабілізація в Білорусі. З іншого – надавати якусь моральну підтримку Лукашенка, тим більше зустрічатися з ним для Володимира Зеленського значить моментально нарватися на критику. Так що тут проблема може бути. З іншого боку, якщо ситуація зайде в патову ситуацію, коли ні влада, ні опозиція не зможуть здобути перемогу, Україна цілком може виступити в ролі посередника у врегулюванні.

“Лукашенко намагався убезпечити себе від підтримки протестів Росією”

Олексій Кошель, голова Комітету виборців України:

– Ми не можемо давати повну оцінку виборчої кампанія і голосування, оскільки процес традиційно проходив у досить специфічних умовах. Ні ОБСЄ, ні інші авторитетні міжнародні організації не проводили спостереження за виборами. Але за тими даними, які ми черпаємо з різних відкритих джерел, є підстави говорити, що результати виборів не будуть вселяти довіри.

Є дані, що на деяких дільницях проголосували 100% виборців, є інформація про інші порушення. Прикладів досить багато і всі вони будуть посилювати недовіру як до результатів екзитполів так і до офіційних результатів голосування. До речі, за моєю інформацією, у Білорусі, крім Національного екзитполу проводився і незалежний – силами кількох авторитетних структур. Чому його результати так і не були оприлюднені, для мене питання. Недовіри до результатів голосування будуть посилювати кардинально відрізняються від результатів у Білорусі результати на зарубіжних округах.

Нарешті, питання викликає великий відсоток виборців, що проголосували достроково. Практика дострокового голосування дійсно поширена в демократичних державах. Але у випадку з Білоруссю, яка не є таким, очевидно, що факт такого активного голосування викликає підозри. Що таке дострокове голосування? Це голосування, яке вкрай складно проконтролювати з точки зору дотримання всіх процедур, складно проконтролювати з точки зору недопущення фальсифікацій.

Загалом, ключовий висновок: білоруський виборець, причому не тільки налаштований вкрай опозиційно не повірить у результати. Тобто, скоріше за все офіційно будуть озвучені результати, які не визнає цивілізований світ. І що не визнає білоруський народ. Очевидно, ми в найближчі дні станемо свідками найбільш масштабних протестних акцій з початку 2000-х, а то й за всю історію незалежної Білорусі.

При цьому, як на мене в день виборів Лукашенко зробив ключове заяву, покликане не допустити втручання Росії в ситуацію, щоб Кремль був зацікавлений у розпалюванні масштабу протестів. Він заявив, що Білорусь і Росія стратегічні партнери, фактично, що він прощає Путіна, що він забув історію з ПВК Вагнера. Цим самим він частково обеззброїв білоруську опозицію, яка частково також орієнтувалася на Путіна. З іншого боку, він спробував убезпечити себе від втручання Росії і підтримки Москвою протестних акцій у Білорусі. Однак не факт, що останнім у нього вийшло: Путін завжди собі на розумі й може змінювати позицію кілька разів в добу. Втім, все ж я оцінюю позиції Олександра Лукашенка, як досить стійкі.

Лукашенко буде змушений більше прислухатися до Путіна. Для України це небезпечно”

Максим Джигун, політолог:

– Те, що очікували і білоруси і західне співтовариство стало реальністю. Очевидно, що Лукашенко буде визнаний переможцем. Очевидно, що до офіційних результатів буде велика недовіра. Мені здається, велика помилка влади в тому, що вони вирішили зробити розрив між Лукашенко і Тихановской настільки жахливим. Було б розумніше, раз вже вони вирішили піти на маніпуляції, зробити їх не настільки видимими. Ну, показати розрив в 15-20%. Тому що ті протести, які почалися після закриття дільниць і оголошення результатів екзитполів викликані в тому числі обуренням людей. Вони розуміють, що такої тотальної підтримки у Лукашенка просто не було.

Зрозуміло, що задумка була в тому, щоб продемонструвати опозиції тотальна перевага, деморалізувати її. Очевидно, що, коли такий величезний розрив, втрачається сенс боротися за результати на якихось окремих ділянках, апелювати до якихось окремих порушень. Але, судячи з усього, був досягнутий противоположенный результат. Народ виступив в цілому проти результатів.

Незважаючи на те, що Лукашенко зараз має шанси втриматися у кріслі, рівень протестних настроїв в країні не обіцяє йому нічого доброго в майбутньому. Якщо раніше він справді мав підтримку народу, дійсно вигравав вибори, нехай з меншим результатом, ніж офіційно давав ЦВК, то сьогодні ситуація інша. Легітимність його в очах білорусів прагнути до нуля. Я не виключаю, що опозиція не зупиниться, протести будуть наростати. І навіть якщо Лукашенко з ними впоратися сьогодні, шанси протриматися в кріслі п’ять років проблематичні.

Інше питання, хто прийде замість Лукашенка. Ми бачили, що, принаймні, частина опонентів чинного президента йшла в проросійському фарватері. Дійсно прозахідних політиків, які сповідують західні стандарти демократії ми не бачили на цих виборах. Але, знову-таки, треба розуміти, що прості білоруси вступили не проти якогось вектора розвитку, не проти орієнтації на Росію чи на Захід. Вони виступили проти існуючого режиму.

У будь-якому разі, нам треба уважно спостерігати за подіями. Для України те, що відбувається в сусідній країні вкрай важливо. В останні роки нехай політику Лукашенка не можна було назвати абсолютно лояльною до України, але все ж це була політика, яка не вплинула нам очікувати “ножа в спину”. Як буде в майбутньому – невідомо. Не можна виключати, що після всіх цих подій Лукашенко буде змушений більше прислухатися до Путіна. І це небезпечно для України.

Як відбувалися вибори у Білорусі дивіться в сюжеті:

Всі подробиці у спецтемі Вибори в Білорусі

Підпишись на наш telegram

Тільки найважливіше та цікаве

Підписатися