Стратегія Путіна по Донбасу влаштовує Захід: навіщо Кремлю потрібно нове перемир’я

fallback Політика

У другій частині інтерв’ю з російським політологом Дмитром Орешкиным – про стратегії “замороженого конфлікту”, зміні кураторів від Кремля і ролі заходу

Перемир’я на сході України – нехай не всеосяжне, як припускають мінські домовленості і як наказується досягнутих 22 липня домовленостями, – але все ж дотримується. Це дає поки примарну, але все ж надію на те, що переговори про мирне врегулювання на Донбасі – включаючи виведення з окупованих територій підрозділів та озброєння агресора, встановлення Україною контролю над власною кордоном, вільні вибори на звільнених територіях і т. д. – починають нехай повільно, але просуватися.

Реклама

З іншого боку, демарш заступника голови адміністрації Володимира Путіна – Дмитра Козака, – в офіційному листі назвав переговори на рівні радників “нескінченно триваючим “виставою” з відвертою імітацією бурхливої діяльності”, наполегливі спроби Москви нав’язати Україні виконання політичної частини мінських угод до того, як будуть вирішені питання безпеки, викликають сумніви в тому, що сторони зможуть знайти спільну мову.

Сайт “Сьогодні” вже писав про те, як оцінюють те, що відбувається на переговорах і навколо них українські експерти. А як ситуація виглядає з Росії? Чи довго протримається нинішнє перемир’я? Як демарш Козака позначиться на ефективності переговорів, і триватимуть вони взагалі на тому рівні інтенсивності, що спостерігалося останнім часом? Відповіді на ці та інші запитання читайте у другій частині інтерв’ю з російським політологом Дмитром Орешкиным.

Стратегия Путина по Донбассу устраивает Запад: зачем Кремлю нужно новое перемирие

Дмитро Орєшкін. Фото: udf.by

“Напередодні голосування по Конституції в Кремлі “продавлювали” ідею ескалації на Донбасі”

Реклама

– Дмитро Борисович, на вашу думку, чому Кремль пішов на припинення вогню на Донбасі? І головне, чому воно поки що дотримується? Справа в тому, що за шість років війни аналогічні перемир’я – “хлібні”, “новорічні” і так далі – полягали не раз. І, як правило, довго вони не тривали. Чому зараз на фронті нехай відносно, але все ж тихо вже два тижні?

– Відповідаючи на це питання, як мені здається, треба зробити невеликий відступ. Перед голосуванням про зміни до Конституції Російської Федерації все – у тому числі в Росії – очікували загострення на Донбасі. Якщо пам’ятаєте, там оголошували мобілізацію, повну бойову готовність (керівники т. н. “ДНР” і “ЛНР”, – авт.). Чому чекали, сподіваюся, зрозуміло: ескалація на Донбасі – один з варіантів мобілізації російських виборців. Всі ці страшилки щодо того, що ображають росіян скрізь, де можуть, і тому треба згуртуватися навколо Володимира Володимировича Путіна, щоб дати відсіч і захистити братів по культурі. “Росіян б’ють” – відповідно, тільки Путін може їх захистити. І якась частина людей, які пропонують Путіну сценарії, цей варіант дійсно продавлювали.

Читайте также:
Яценюк прокоментував ситуацію з виборами в Чернігові

Була проведена попередня підготовка: жорсткі заяви пролунали, оголосили мобілізацію, підвищувати градус почали. Але військові дії всерйоз не эскалировали – Путін вирішив, що йому це не потрібно для того, щоб отримати мандат на подальше перебування у владі. Відповідно, всі ці донецькі лідери швидко згорнули прапори і почали говорити про світ.

– А хто продавлював, можна припустити?

– Ну, гадаю, одна з башт Кремля, замкнута, мабуть, на силовиків. Тобто пропонували використовувати варіант вже не маленької переможної війни, як це уявлялося по Криму, а віртуальною. Путін пропозицією не скористався. І таким чином група товаришів – “вежа”, просувала цю ідею, – можна сказати, зазнала апаратне поразку. У всякому разі не посилила свої позиції.

Реклама

Їм ясно дали зрозуміти, що посилювати свої позиції, посилювати милитарную риторику на Донецькому напрямку не слід. Не час. Не зараз. Путіну це не треба. Він отримав мандат за допомогою електоральної фальсифікації, вирішив завдання більш простими способами, без опори на силовиків, з опорою на бюрократичні структури. Функціональної необхідності в загостренні не було. Обійшлися без нього. Це той загальний фон, на якому і стали можливими угоди про перемир’я.

Тепер, власне, про мирному процесі. Чому не тільки не пішли на загострення, але й пішли на припинення вогню. Відповідь проста: грошей немає, нові санкції отримувати не хочеться…

“Путіну зараз не до Донбасу”

– А санкції тим часом регулярно надходять “оптом і вроздріб”. Наприклад, не так давно Німеччина запропонувала ЄС ввести загальні санкції за хакерську атаку на Бундестаг. Це не кажучи вже про санкції США і Європи щодо Криму, Донбасу, “Північного потоку-2” і так далі…

– Абсолютно вірно, продовжують вводитися санкції. Тому що зараз у Росії вже інший міжнародний імідж, ніж той, який був, коли Путін прийшов до влади. Міжнародна громадськість на перших порах, як ми пам’ятаємо, гостро не хотіла вводити санкції, псувати відносини з Путіним. А зараз, після того, як він багато різних цікавих речей на території Західної Європи зробив, багато хто просто шукають привід, щоб ввести санкції. Імідж працює вже проти Путіна.

Читайте также:
Депутати змінили свій робочий день

І ось, нарешті, зараз до Путіна і його команди дійшло, що усі ці санкції – річ досить болюча. Що є проблеми з економікою, дуже серйозні. А головне, що вони наростають, і наростає розчарування людей. Тому Путіну зараз не до Донбасу. І не до війни на Донбасі. У нього ситуація, коли йому, швидше, цю картинку треба “законсервувати”.

Реклама

– Законсервувати в якому вигляді? В існуючому?

– Ось як воно є, так нехай і залишається. Можна поговорити про світ, про дипломатичних переговорах, ще про щось. Але зараз не до експансії. Потрібно займатися внутрішніми проблемами. Так що, я думаю, це цілком нормально. І для України – тому що Зеленський прийшов до влади, наскільки я пам’ятаю, з мандатом припинити вогонь. І для Кремля – принаймні на найближчі кілька місяців Путіну ця консервація вигідна. Йому вигідно, щоб про це навіть говорити забули, щоб цей хронічно тліючий конфлікт був у “припогашенном” стані. Думаю, тема Донбасу взагалі буде виводитися з фокусу путінських ЗМІ. Коли буде потрібно, вони з задоволенням плеснуть туди керосинчику і там все знову розгориться. Але зараз не треба. Ось так я собі все це пояснюю.

Загалом, поки буде така гнила ситуація на Донбасі, залишається тільки пошкодувати тих людей, які там живуть. Абсолютно без перспектив, без надій. Провалилися в щілину між двома світами: безробіття, злодійство, корумпована бандитська влада, всі принади…

“Українці чекають швидких змін. А швидких змін не буде”

– Чим, на вашу думку, викликаний демарш заступник глави Адміністрації президента Дмитра Козака? Деякий час побутувала думка, що відхід Владислава Суркова від “українкою тематики” і прихід Козака збільшують шанси на те, що якісь компроміси будуть знайдені.

– Мені здається, це якраз те, про що я говорив вище. Кремль налаштований заморозити ситуацію, заморозити переговори. Зараз те, про що каже Козак, – майже правда. У тій мірі, в якій можуть говорити правду дипломати. Зараз він стає неактуальним. Говорити-то не про що. Все вже сказано. Лист Козака – це визнання в тому, що для Путіна ця тема не перестає бути актуальною.

Що стосується шансів, то, мені здається, українське сприйняття фігур Суркова, Козака і так далі дещо спрощено. Сурков сприймається як якийсь страшний персонаж, Козак – добрий дядько. Потрібно зрозуміти: у Суркова була позиція Путіна. І у Козака була позиція Путіна. Ніякої самостійної ролі вони грати не могли, їм це просто не дозволялося.

Читайте также:
Гонка озброєнь і удар по Росії: експерт назвав наслідки розриву "ракетного" договору

Так, коли приходить нова людина, як правило, виникають якісь надії. Я розумію, що українці чекають якихось швидких змін. А швидких змін не буде. Такі конфлікти тривають десятиліттями і нічим не закінчуються. Подивіться на приклад Північного Кіпру. Подивіться на приклад Нагірного Карабаху, Абхазії, Придністров’я і так далі. Я з 2014 року повторюю, що Донбас – це Придністров’я-2. Такий ось повільний, нерозв’язний конфлікт, коли в України немає ресурсів і можливостей повернути ці території, у Росії – немає бажання і ресурсів, щоб їх інкорпорувати. Я розумію заяви українців, які кажуть: “ми повернемо”. Але це досить сміливі заяви. Потрібно бути досить сміливим, щоб все це вирвати з пащі крокодила. Все-таки військових ресурсів у Володимира Путіна не в приклад більше.

До того ж я сильно сумніваюся, щоб Захід підтримав військовий спосіб повернення Донбасу. Захід, загалом, теж нормально: не стріляють, і слава Богу, людей не вбивають – чудово. Захід своє завдання бачить вирішеною, мінські угоди свої функції виконали.

– Але припинення вогню – лише частина мінських угод, на виконання яких наполягає Захід.

– Але це ключова частина. А потім переговори можна вести скільки завгодно. Дискутувати, хто прав, хто винен, спочатку вибори, потім кордон або кордон, потім вибори. Зрозуміло, що на цю тему переговори можна вести десятиліттями. Ну і добре, ну і нехай розмовляють (Україна та Росія, – авт.). А Захід буде свої проблеми вирішувати. Загалом, Захід важливо вивести цей конфлікт з фокусу суспільної уваги. І Путіну це важливо. Тому що конфлікт перестає працювати на нього, як він працював на перших порах, коли у нього був імідж переможця.

До речі, парадоксальний імідж, оскільки Україну-то він у геополітичній термінології програв, як зараз програє Білорусь. Але це все було зафіксовано на внутрішньому ринку криками про те, що “Крим наш”. І дійсно, більше ніж три чверті населення аплодувало: “Ах! Крим наш”.

“Санкції щодо Росії залишаться”

– Зараз, судячи з тих рейтингів, що публікують російські соцслужби, кількість аплодирующего населення суттєво знизилася.

– Так, зараз і Крим не працює. “Так чорт з ним, з цим Кримом, нам дітей годувати нічим”. Всі ці імперські радості видихалися. Вони видихалися дещо пізніше, ніж я очікував – я думав, де-то до 2017 року людей по голові “стукне”, що воно собі дорожче. Але “стукнуло” тільки до 20-го, правда, стукнуло “сильно”. Ось тому стратегія Путіна – конфлікт на Донбасі заморозити.

Читайте также:
В особливий період військовослужбовців звільнятимуть передовий резерв – указ

Якщо і коли Україна почне показувати свої значні темпи економічного зростання, дай Бог їй здоров’я, ось тоді Путін точно спробує конфлікт реанімувати. Так, щоб придушити на українське керівництво, підірвати все зсередини. Ну, загалом, спробує зіграти. Тому що для нього недопустимо, якщо Україна покаже реальні темпи зростання ВВП і реальні ознаки поліпшення життя населення, в той час як Росія цих цифр показати не може і в найближчому майбутньому не покаже. Тому поки ситуацію заморозить, відійде в сторону, маючи донецький конфлікт про запас. Як кажуть, запас кишеню не тягне. Коли йому знадобиться “насолити” Україні, він пошле туди “вагнеровцев” або ще кого-небудь.

– Але заморозка ситуації, з іншого боку, не вигідна Кремлю тим, що санкції-то залишаться. Або ви вважаєте, що Захід почне їх потихеньку знімати?

– Санкції зняти зараз набагато важче, ніж ввести. В силу хоча б того, що імідж путінської Росії від року до року робиться все менш приємним. Так, на Заході є досить багато впливових людей, які хотіли б повернутися до хорошим відносинам з Росією. Тому що це дешеві щодо енергопостачання. Це великий ринок збуту. Це, зрештою, політичні інтереси. Але путінська “бригада” так багато за останній час залишила слідів – зі спробами отруїти когось, зі спробами спотворити кого-то – що імідж Кремля у світі став гірше нікуди.

Тому якщо хтось на Заході на всьому цьому тлі виступить з ініціативою зняття санкцій, цей політик або держдіяча відразу отримає тавро російського агента, людини, якого купили за корупційні гроші. Можливо, такі люди знайдуться, але їх буде небагато. І це не будуть політики першого ряду. Так що санкційна політика по відношенню до Росії залишиться.

Читайте першу частину інтерв’ю з Дмитром Орешкиным: “Лукашенко використовував Путіна і ПВК Вагнера: інтерв’ю з російським політологом Дмитром Орешкиным”

Перемир’я на Донбасі з першого дня не було безумовним. Але все ж, треба визнати, стріляють на лінії фронту зараз набагато менше:

Підпишись на наш telegram

Тільки найважливіше та цікаве

Підписатися

Source
Оцініть статтю
Все найцікавіше: новини, дозвілля і цікаві факти

Thanks!

Our editors are notified.