Що Суворов отримав за взяття Варшави від Катерини II, і за що переможені поляки подарували йому діамантову табакерку

У 1794 році в Польщі почалося повстання, передумовами до якого послужили французька революція та другий поділ Польщі. Складний вузол дипломатичних інтриг, різноспрямованих геополітичних інтересів і застарілих образ довелося розрубувати російському полководцю Олександру Васильовичу Суворову. Він не тільки приборкав повстанців, але і зміг відновити країну, ставши генерал-губернатором Польщі. Але дії Суворова в Польщі надовго виявилися «розмінною картою» для політиків.

Передумови польського повстання та ліквідація Речі Посполитої

Імператриця Катерина II./Фото: moiarussia.ru

У зовнішній політиці для підвищення популярності в широких народних колах Катерині II належало вирішити два нагальних питання – східний і західний. Перший був територіальним – розширити межі держави «до його природних меж» (берегова лінія Чорного моря, Крим, Азовське море – аж до Кавказького хребта), другий був національним – возз’єднання Російської імперії і відірваною від неї західній частині. І Катерина II завзято взялася за справу, але допустила дві ключових помилки – ні в якому разі не можна було вирішувати ці питання водночас і допускати до процесу треті країни. У Польщі В зв’язку зі смертю Августа III, а потім і його сина – курфюрста Фрідріха Крістіана (прихильника реформ в Саксонії та Польщі), почалася політична криза.

Імператриця з метою впливу на боротьбу дворянських партій у Польщі використовувала звичні способи – військову силу та політичний тиск. Щоб уникнути перешкод з боку франко-австрійського альянсу вона 31 березня 1764 уклала договір з Пруссією про гарантії недоторканності територій двох країн і військової допомоги. Катерина II домовилася з Фрідріхом II про двох важливих цілях їх впливу на внутрішню політику Польщі – зведення на престол зручного їм претендента (фаворита імператриці Станіслава Понятовського) та відновлення в правах дисидентів (насамперед православних дворян).

Російська дипломатія спиралася на партію князів Чарторийських, які прагнули, як і новий король Станіслав Август II, до реформування свого божевільного анархію держави (кланові чвари магнатів і збіднілої шляхти). Але Фрідріх II зайняв позицію категоричного спротиву політичним і державним перетворенням Польщі, які призвели б до посилення короля Станіслава. Росія і Пруссія домоглися дисидентського рівняння в правах, але воно запалило всю Польщу – по всій країні стали утворюватися антидиссидентские конфедерації. Почався бунт, схожий за розмахом на пугачевский, пригнічувати який польський король попросив Росію.

Великий вплив справила на розвиток подій у Польщі французька революція. Польські магнати захотіли запровадити нову конституцію і створили свої конфедерації, у відповідь на це прихильники короля створили свої. Між ними почалася війна. На прохання польського короля втрутилися російські війська. Польська армія, керована Тадеушем Костюшкой, Зайонченком і Йосипом Понятовським відступила до Бугу. Росія та Прусія підписали конвенцію про новий розділ Польщі.

Бунт Костюшко і «Кривава різанина страсного тижня»

Тадеуш Костюшко – військовий і політичний діяч Речі Посполитої./Фото: upload.wikimedia.org

Польщу вирішили розділити між собою, Росія, Пруссія і Австрія. Так виходило задобрити не дуже дружню Пруссії і Росії Австрію. Але найбільше виграла Пруссія – вона перетворилася в могутню державу.

Ця подія стала поштовхом до народного повстання, яке очолив Тадеуш Костюшко. У боротьбі за незалежність країни він зумів згуртувати різні верстви польського суспільства. Почалося повстання в Кракові і продовжилося у Варшаві. Російські війська не були до цього готові. Загинули дві тисячі солдатів російського гарнізону, близько п’ятисот з них – беззбройні, були вбиті в храмах під час Богослужіння. Йшла страсний тиждень, дуже значуща для православних, церкви були заповнені народом. Повсталі поляки не щадили нікого. Вулиці міста були залиті кров’ю і завалені трупами.

Розрізнені руські загони під керівництвом нерішучого Рєпніна не могли зупинити заколотників. Для придушення повстання Катерина II відправляє військо під проводом Суворова. Мотивація у його солдатів була найсильніша.

Похід Суворова на Польщу. Взяття Праги

Штурм Праги військами Суворова./Фото: upload.wikimedia.org

Перед походом Суворов наказав поширити серед солдатів наступні інструкції: брати натиском ворога, допомагати товаришеві, не вбивати беззбройних, жінок, дітей. Костюшко був розбитий під Мацеєвицями. Пораненого лідера заколоту взяв у полон російський генерал Іван Ферзен. Інша частина польського війська (близько 30000 осіб) закріпилися в Варшаві та її передмісті – Празі. Ці два міста з’єднувалися мостом через Віслу. Облога Праги була скрутна для російської армії, так як у неї не було достатньої кількості облогових знарядь, так і чисельність російського війська становила 25000 чоловік. Але Суворов приймає рішення про штурм.

Навколо Праги був зроблений земляний вал – це була внутрішня лінія оборони міста. Але поляками протягом літа була побудована ще й зовнішня лінія оборони, яка розтягнулася на 6,5 км: вал, обгороджений потрійним частоколом, рів і плюс до цього – посилення штучними перешкодами, в числі яких були і «вовчі ями» (в них були вкопані кілки вістрям вгору). Ця лінія прикривалася передовими бастіонами. На укріпленнях поляки встановили близько 100 гармат, серед яких було досить великокаліберних. Єдиним недоліком оборонної лінії була її протяжність – не вистачало живої сили для повноцінного захисту по всій довжині. Деякі сучасники Суворова порівнювали битва за Прагу з взяттям Ізмаїла, так завзято чинили опір повстанці. Але поразка Костюшко стало деморалізуючий фактором для польських повстанців. Під потужним натиском російських військ Прага впала.

Як капітулювала Варшава і що за це Суворов отримав від імператриці

Вступ Суворова до Варшави./Фото: img.wikireading.ru

Варшава капітулювала без бою – 25 жовтня з варшавського берега прибутку парламентарі з білим прапором. Суворов поставив ультиматум – всі повстанці повинні зібратися в місті і скласти зброю. По закінченню терміну ультиматуму російська армія увійшла в Варшаву і була зустрінута з хлібом і сіллю. Повстанська армія склала зброю і була розпущена по домівках – Суворов був прихильником доброго ставлення до поваленого ворога. За перемогу над Прагою російська імператриця нагородила Суворова чином фельдмаршала і призначила генерал-губернатором упокоїної Польщі.

Займаючи цю посаду протягом двох років, Суворов зумів без кровопролиття відновити країну. Йому вдалося зберегти систему самоврядування – продовжували свою роботу місцеві збори і шляхетські магістрати.

Як вела себе російська армія в польській столиці і як місцеві жителі висловили свою вдячність російському полководцю

Варшав’яни піднесли Суворову діамантову табакерку з написом: «Визволителя Варшави» («Warszawa zbawcu swemu»)./Фото: istoriki.su

Вступає у Варшаву російським військам було віддано розпорядження вести себе стримано і миролюбно.

За те, що Суворов зберіг життя повстанців і мирного населення, варшав’яни, висипавши з своїх жител, дякували російського полководця. Вони піднесли йому в дар табакерку, інкрустовану діамантами, з написом – «Варшава свого визволителя». На честь імператриці Катерини II і фельдмаршала Суворова співалися здравниці. Сам полководець дякував Богові за те, що Варшава «куплена не такою ціною, як Прага».

Багатьох здивує, чому поляки триста років воювали зі шведами і при чому тут Вестерос.