Це було одне з найгучніших справ в початку 1980-х. Випадок, коли 12-річна дитина, всупереч волі батьків, попросив політичний притулок в США, був безпрецедентним, про нього писали провідні засоби масової інформації в усьому світі. Володимир Половчак став символом прагнення до свободи і зумів відстояти своє право на самостійний вибір місця проживання і громадянства. Як склалася надалі доля самого юного перебіжчика з СРСР?
Сім’я або свобода
Михайло і Анна Половчак з дітьми Наталією і Володимиром. / Фото: www.blogspot.com
У 1980 році в Чикаго з Радянського Союзу прибутку Михайло і Анна Половчак з трьома своїми дітьми. В СРСР вони жили в своєму будинку в селі Волошиново Львівської області. У США глава сім’ї так і не зміг пристосуватися до нового життя і виявив бажання повернутися на батьківщину. Однак у посольстві йому поставили умову: повернутися повинна вся сім’я.
Коли батько оголосив про від’їзд додому, старші діти, 17-річна Наталія та її 12-річний брат Володимир, висловили незгоду з рішенням батька. Михайло Половчак заохочував доньку і сина і навіть залякував поліцією. Наталя пішла жити до двоюрідному братові, який давно вже проживав в Америці, а незабаром до неї приєднався і Володимир.
Володимир і Наталія Половчак у супроводі адвоката. / Фото: www.blogspot.com
Хлопчик вже бачив перспективи життя за кордоном, та до того ж він став відвідувати баптистську церкву, куди щонеділі ходили американські родичі. Спогади про минуле життя його анітрохи не мучили, а яскраві вітрини магазинів кружляли голову. Вдома ж він бачив нескінченні черги за найнеобхіднішим.
Михайло і Анна Половчак звернулися за допомогою в поліцію, і незабаром дітей затримали. Але Наталя і Володимир заявили про своє небажання повертатися в Радянський Союз і попросили надати їм політичний притулок в США. Питання з Наталією було вирішено досить швидко: їй майже виповнилося 18, і до моменту від’їзду батьків вона вже могла розпоряджатися своїм життям сама. З її братом справа йшла зовсім по-іншому.
Володимир Половчак. / Фото: www.decades.com
Потрапивши в поліцейську ділянку, хлопчик почав гаряче переконувати правоохоронців у тому, що він хоче залишитися жити в США. Природно, українську мову в ділянці ніхто не знав, довелося чекати перекладача, а потім зрозуміти, що робити з підлітком. Стало ясно, що він не просто пішов з дому, а прийняв серйозне рішення. Справа брало політичний обіг.
Пізніше Михайло Половчак скаже про те, що вся ця історія трапилася з його родиною, якби він був громадянином будь-якої іншої країни.
Розмінна монета в холодній війні
Наталія Половчак, колишній губернатор штату Іллінойс Джеймс Томпсон, Уолтер Половчак і адвокат Джуліан Кулас. / Фото: www.decades.com
Володимир провів у відділку кілька годин, а в кінці хтось подзвонив на телебачення і почалася велика політична гра.
ЗМІ в США і СРСР представляли своїм читачам абсолютно різну інформацію. У Радянському Союзі писали про незаконне стягнення і навіть викрадення дітей баптистами. Після з’явилася нова версія: неповнолітнього Володимира підкупили велосипедом і желейними цукерками. Насправді ж підліток приймав рішення самостійно, розуміючи, що це його єдиний шанс залишитися в Америці, другого у нього вже не буде. У США справу було представлено таким чином, ніби хлопчикові на батьківщині загрожує серйозна, чи не смертельна небезпека.
Уолтер Половчак дає присягу на Біблії, яку тримає його сестра Наталя. / Фото: www.decades.com
Американські власті виділили адвоката, який захищав інтереси Володимира Половчака в суді і порадив йому писати офіційне клопотання про надання політичного притулку. В результаті тривалих розглядів суд відмовив батькам Володимира у відновленні піклування, Михайло і Анна Половчак повернулися в Радянський Союз тільки з молодшим сином у 1981 році.
Тим не менш, Володимир пізніше розповість про те, як жив у постійному страху. Він боявся того, що його викрадуть агенти КДБ і насильно вивезуть до батьків. Проте судові розгляди закінчилися перемогою: хлопчик залишився в Америці, став жити разом з сестрою у родичів і чекати повноліття, щоб отримати американське громадянство.
Американська мрія
Уолтер Половчак святкує отримання громадянства США зі своїм адвокатом Джуліаном Куласом. / Фото: www.decades.com
У 1985 році мрія Володимира Половчака збулася: він отримав жаданий громадянство, став іменуватися Уолтером і забув про всі свої дитячі страхи. До того часу він був упевнений в тому, що батьки готові були підтримати його рішення, однак не могли заявити про це відкрито, перебуваючи в Радянському Союзі. Після отримання американського паспорта Уолтер Половчак знову став героєм американських ЗМІ. Він щедро ділився своїми емоціями і стверджував: у нього немає приводу шкодувати про прийняте кілька років тому рішенні.
Уолтер Половчак з сестрою Наталею в день її весілля в 1988 році. / Фото: www.decades.com
Мине три роки і світ побачить книга Володимира Половчака «Дитина свободи», яку він написав разом з журналістом Кевіном Клозе. Це були спогади «самого юного радянського перебіжчика», як називали його в ЗМІ. У книзі знайшли відображення страхи і паніка хлопчиська, який боявся, але все ж був налаштований йти до самого кінця.
Уолтер Половчак з молодшим братом Михайлом, дружиною Маргарет і синами Алеком і Кайлером. 2010 рік. / Фото: www.yablor.ru
Через вісім років після свого повноліття Уолтер Половчак зміг приїхати в Україну і відновити стосунки з батьками. Після він кожні два роки відвідував рідну домівку, поки Анна і Михайло Половчак не померли. За словами Володимира, батько в останні дні свого життя називав рішення повернутися в Радянський Союз своєю найбільшою помилкою.
Уолтер Половчак. / Фото: www.decades.com
Уолтер Половчак живе в США вже без малого 40 років. Працює офіс-менеджером, виховує разом з дружиною двох синів і раніше впевнений, що тоді, у 1980-му році, він вчинив абсолютно правильно.
Одні досі вважають цю дівчину зрадницею, для інших червоний купальник Ліни Гасинской став символом тяги до волі і цілеспрямованості. Факт є факт: одного разу дівчина на ім’я Ліна зрозуміла, що її не випустять жити в країну, яку би вона хотіла, і попливла туди в одному купальнику.
Thanks!
Our editors are notified.