У Кропоткіна було все, щоб не турбуватися про власне майбутнє і вести безбідне життя, обертаючись у придворних колах. Однак князь, який з відзнакою закінчив Пажеський корпус, обміняв блискучі перспективи на боротьбу за соціальну справедливість. Розумна людина свого часу, не визнавав ні привілеїв, ні влади, прагнув до такого пристрою суспільства, де все було б побудовано лише на довірі, колективізм і взаємодопомоги…
Де народився і яку отримав освіту Петро Олексійович Кропоткін?
Катерина Миколаївна Кропоткіна — мати революціонера./Фото: i.pinimg.com
Майбутній вчений і революціонер народився 9 грудня 1842 року в московській родині, що належала до найдавнішого князівського роду Смоленських династії Рюриковичів. Батько Кропоткіна – генерал-майор Олексій Петрович – мав у володінні кріпаків, у кількості понад 1 200 душ. Мати – Катерина Миколаївна, дочка героя війни з Наполеоном генерала Миколи Семеновича Сулими. Вона померла, коли маленькому Петру не виповнилося ще й чотирьох років, але встигла зберегти в пам’яті образ сина життєрадісною і доброї жінки.
З дитинства пізнав світ кріпосних селян, Петро Олексійович вже в юності гостро відчував негатив соціальної несправедливості. Пізніше, у своїх «Записках революціонера» Кропоткін опише випадок, коли, будучи хлопчиком, він, спонукуваний співчуттям, намагався поцілувати руку дворового, який переніс тілесне покарання за наказом батька. Однак селянин відсторонився від нього зі словами: «І ти такою будеш, коли виростеш». На що дитина з поривом відповів: «ні, Ні! Ніколи!».
У 1853 році юний Петро почав навчання в Першій московській гімназії. Отримавши через 4 роки середню освіту, він був визначений в Пажеський корпус – престижне військово-навчальний заклад для виховання нащадків знатних прізвищ. Незважаючи на обраність контингенту і закритість придворної школи, в ній панувало критичне ставлення до влади і антикріпосницькі настрої, які учень Кропоткін повністю підтримував.
Три способу життя Кропоткіна, перший арешт і сенсаційний втеча
Петро Кропоткін у 1864 р./Фото: news-ria.com
Блискуче закінчивши в 1862 р. Пажеський корпус і відслуживши нетривалий час при дворі в якості особистого камер-пажа імператор Олександр II, Кропоткін «втік» в Забайкаллі не в силах виносити, за його словами, «животіння» в колі «цих особистостей».
На новому місці, отримавши посаду чиновника з особливих доручень і чин осавула, він з ентузіазмом зайнявся розробкою проекту тюремних реформ і перетворення міського самоврядування. Одночасно з цим він активно захоплювався і дослідницькою діяльністю, організовуючи для цього подорожі в Північну Маньчжурію, Сибір і Забайкалля. Через п’ять років, зрозумівши марність спроб втілити реформаторські ідеї в життя, Кропоткін подав у відставку і виїхав до Петербурга.
Тут у 24 роки Петро виконав давню мрію – він став студентом університету, поєднавши навчання зі службою в Статистичному комітеті МВС. У 1872 році Кропоткін побував за кордоном: короткочасна поїздка у Швейцарію, де 29-річний Петро познайомився з зарубіжними революційними діячами, допомогла остаточно сформувати політичні погляди, зробивши Кропоткіна переконаним прихильником анархічного соціалізму.
Настав період «потрійний» життя Петра Олексійовича: він займався агітацією на заводах, будучи членом народницького гуртка «чайковцев», секретарював у відділенні Російського географічного товариства і спілкувався в силу походження з людьми з вищого суспільства.
22 березня 1874 р. Кропоткіна заарештували за революційну активність і уклали в Петропавловську фортецю. Два роки він перебував у в’язниці перед тим, як у 1876 р. йому вдалося втекти з неї з допомогою друзів. Сталося це на ті часи досить зухвало: за станом здоров’я арештанта перевели в Миколаївський військовий госпіталь, де він, перебуваючи на прогулянці, почув умовний сигнал скрипкової мелодії. Скинувши з себе арештантський халат, революціонер вискочив за ворота і сховався від поліцейських, яка чекає його на вулиці пролетке.
Чим займався Петро Кропоткін в еміграції
Петро Кропоткін на Ліонському процесі, в результаті якого він був засуджений до 5 років в’язниці. 1883 р./Фото: i.ytimg.com
Після втечі Кропоткіна довелося покинути Росію і довгі сорок років провести в еміграції. Втім, сумувати йому там не довелося завдяки активної революційної діяльності, яку він поєднував з написанням статей і перекладами для наукових товариств. Англія, Швейцарія, Бельгія, Франція – Петро Олексійович об’їхав практично всю Європу, знайомлячись з французькими соціалістами, беручи участь у з’їздах анархістів, і виступаючи в антиурядових демонстраціях.
У 1878 р. 36-річний Петро одружився на студентці Софії Ананьевой-Рабинович і переїхав з дружиною до Женеви, де організував видання газети «Бунтар». У 1882 р. Кропоткіна звинуватили у причетності до вибухів в Ліоні і уклали у в’язницю, де він провів 4 роки, поки в січні 1886 року влада, під тиском громадських сил і частини депутатів, не випустила революціонера на свободу.
Покинувши Францію, Кропоткін з сім’єю переїхав в Англію, де і прожив до 1917 року, співпрацюючи з «Британської енциклопедією» і створюючи статті про географічні особливості Росії.
Повернення в Росію «дідуся російської революції»
Петро Олексійович Кропоткін проїздом у Хапаранда, Швеція, 1917 рік./Фото: ic.pics.livejournal.com
Через три місяці після Лютневої революції, Петро Олексійович повернувся на батьківщину і незабаром отримав від Олександра Керенського пропозицію стати членом Тимчасового уряду. Кропоткін хоч і симпатизував сталою влади, однак відмовився від усіх сулимых йому посад, висловившись, що «ремесло чистильника чобіт більш чесне і корисну справу», ніж будь-яке крісло міністра. Не погодився він і на пенсію від Тимчасового уряду, вважаючи за краще жити на власні кошти.
Подальша Жовтнева революція, викликала у Кропоткіна двоякі відчуття: з одного боку, він вітав повалення буржуазного ладу, з іншого – йому не імпонував державний соціалізм, так як він був прихильником вільного від влади суспільного ладу.
Як провів свої останні дні «старий загартований борець революційної Росії проти самодержавства і влади буржуазії»?
Павло Мілюков і Петро Кропоткін — учасники Державної наради. Москва, 1917 рік./Фото: pbs.twimg.com
Після другої революції ідеолога російського анархізму довелося три рази міняти квартиру, так як «буржуйські» будинку, де він зупинявся, конфіскувалися нової владою. Зрештою, Петро Олексійович, маючи охоронне посвідчення з особистим підписом Леніна, переїхав в 1918 р. з дружиною в підмосковний Дмитрів. Незважаючи на вік, Кропоткін продовжував активно займатися громадською діяльністю і працювати над своїми книгами.
Помер революціонер-анархіст в 1921 році від запалення легенів, відмовившись навіть під час хвороби від запропонованих владою привілеїв – цього разу у вигляді посиленого живлення і спецпайка. Поховали П. А. Кропоткіна на Новодівичому кладовищі, після процедури прощання в Колонному залі Будинку спілок, яка тривала з-за збігу народу цілих два дні.
Свого часу граф Лоріс-Меліков прикладав всі сили, щоб врятувати Росію від революції.
Thanks!
Our editors are notified.