Коаліційна трійка

Президент Володимир Зеленський впевнено прос…повідомляє (соррі за мій французький) монопартійний більшість у майбутньому складі Ради. Провести 226 депутатів під брендом «Слуга народу» за партійними списками та мажоритаркою йому не вдасться. Все, профтыкал дуже хороший шанс. Амінь. У травні-червні, після розпуску парламенту, у нього реально попер рейтинг. Соціологи фіксували фантастичні результати: 45, 48, 51, 53 відсотки. У липні, за два тижні до голосування (21-го числа), почалося падіння. Зараз 42%, і перспектива, скажімо так, негативна. Можна сміливо відловлювати главу партії «Слуга народу» Дмитра Разумкова і тикати йому в табло свіжої соціологією.

Фіналісти

Головні причини стагнації, а потім і відкату рейтингу «СН» буквально лежать на поверхні. По-перше, жодних реальних кроків до припинення війни на Донбасі зроблено не було. Представники «команди Зе» дуже вдало зображували з себе політичних «незайманих»: озвучували хвилюючу 73% виборців тематику, а потім лякалися, самі себе спростовували і кудись тікали. Зрештою сам Зеленський відверто скотився до типової порошенківськоі риторики. Знову НАТО з його стандартами, нікому не потрібна «європейська інтеграція» як дурнувата панацея від усіх проблем, «розмова з Трампом про блокування «Північного потоку-2». Прямі переговори з РФ, виконання Мінських угод – все поставлено на паузу. Так, рівень антиросійської істерії в офіційних виступах екс-клоуна різко знизився. А толку? Та ж сама повістка дня, якого Петро Олексійович «годував» всіх протягом останніх п’яти років. Кораблі НАТО він помчав зустрічати в Одесу. Нельсон, блін.

По-друге, понабирали в партійні списки відвертий шлак. Так, всі молоді, перспективні, але чого чекати від дизайнера, урбаніста і виробника домашньої ковбаси? Місця в прохідній частині партійного складу» «Слуги народу» і мажоритарні округи оптом скуповували Ігор Коломойський, Віктор Пінчук, Ринат Ахметов, Леонід Юрушев і контрабандисти Ігоря Калетника. Просто не відразу ці зв’язки можна було вирахувати. Ну хто кому кум, партнер по бізнесу і сексу і так далі. Але все одно лайно спливає, і народ починає замислюватися: а на хер нам потрібна така «олігархічна діджіталізація»?

По-третє, ніякої виразної ідеологічної доктрини від «Слуги народу» ніхто так і не дочекався. У кращому випадку починають втирати про лібертаріанство. Оскільки що лібертаріанство, що конфуціанство для абсолютної більшості однопорядкові явища, то ніякого сенсу в подібному позиціонуванні взагалі немає. Тарифи будуть знижені чи ні? Крім «диджитализации», можете щось запропонувати? Коли війна закінчиться? У відповідь абстрактні рекламні ролики і «безальтернативність курсу на ЄС».

Не скажу, що «Слуга народу» відверто про…ла, однак шанси практично поодинці сформувати коаліцію в майбутньому складі Ради упустила. Розпочався перетікання електорату від «СН» до «Опозиційної платформі» Бойко–Медведчука. Це чітко видно. «Адекватники», які спочатку мали якісь ілюзії щодо Зеленського, «прозріли» першими. «Платформа», згідно з результатами дослідження компанії «Рейтинг», набирає вже 13,2% (у травні було близько дев’яти відсотків). І це саме результат «роботи ідеологем», оскільки електоральні показники партії вище, ніж результат Юрія Бойка в першому турі президентських виборів. Медведчук з Бойком в Санкт-Петербурзі домовляються про зниження цін на газ на 25%. Лідери ДНР і ЛНР в односторонньому порядку, на прохання Віктора Медведчука, повернули чотирьох громадян України (троє військовослужбовців і один цивільний). Сам Медведчук неодноразово озвучував конкретний план з відновлення миру на сході, який включає в себе прямі переговори з главами невизнаних республік, автономний статус для Донбасу та виконання інших пунктів Мінських угод. «Платформа» посяде друге місце на парламентських виборах. Це вже практично доконаний факт.

Інтрига зберігається відносно того, хто опиниться на третьому. На жаль, у «Європейську солідарність» Порошенка є шанс не лише потрапити до наступного складу Ради, але і зайняти третє місце. Темпи обвалу рейтингу у нього покрутіше, ніж у Зеленського. Майже з 20% впав до 8,3%. На початку червня взагалі був в районі прохідного парламентського бар’єру (5%). Однак йому, с…ка, вдалося мобілізувати обдовбаний електорат за допомогою примітивної технології вуличних протестів «активістів» і «волонтерів». Досі ця майданна дурниця працює. Порошенко зберігає контроль над Центральною виборчою комісією, Конституційним судом та Генпрокуратурою, в якій рулить його товариш по чарці Юрій Луценко. І імітує боротьбу з «прокремлівським реваншем». Наприклад, ЦВК спочатку реєструє «московських покидьків» Анатолія Шарія та Андрія Клюєва (екс-глава адміністрації президента Януковича) кандидатами в депутати. «ПЕС» (Партія «Європейська солідарність») починає збуджено гавкати, скликати «майдан», проплачені «порохоботы» б’ються в істериці. Через день Центрвиборчком скасовує реєстрацію «негідників». «Перемога»! Конституційний суд раптом починає розгляд справи про скасування закону про люстрацію. П’ять років справа не рухалася з мертвої точки, і ось несподівано у суддів дійшли до нього руки. Ті ж активісти біжать з сміттєвими бачками до будівлі КС, щоб покидати туди суддів. Бійки, дим. Розгляд переноситься. «Перемога»! ГПУ повідомляє про закриття кримінальної справи стосовно Юрія Іванющенка («Юри Енакивский») – легендарного діяча епохи Януковича. «Фейсбук» Порошенко бризкає слиною, «порохоботы» бігають з фаєрами. Генпрокуратура знову оголошує Іванющенко в розшук.

У підсумку «ПЕС» поки випереджає свого головного конкурента – «Голос Америки» Вакарчука–Пінчука–Сороса і незмінного Коломойського. У нього поки 7,2%. Слава намагається повторити успіх Зеленського, коли на чолі політичного проекту стає розкручений шоумен. Але оскільки він відверто тупий, виходить не дуже. Як тільки Вакарчук став брати участь у ток-шоу, «розкрилася» страшна таємниця: Слава взагалі не розуміє базових речей, плутається в цифрах і постійно сидить на ток-шоу з відкритим ротом. І партійний список у нього ще той – ставленики контрабандистів, «заслужені грантососи» та інші покидьки. В принципі, якщо американські політтехнологи відформатує весь цей бред, то «Голос» може випередити Порошенко.

І замикає групу фіналістів «Батьківщина» Юлії Тимошенко. Все, капець. Не злетіла наша «чаечка». У неї був хороший шанс на президентських виборах. Про…ла. Була можливість зайняти друге місце за підсумками парламентської кампанії. Та ж фігня. Головний прокол Тимошенко полягає в тому, що вона сама себе загнала на націоналістичний електоральне поле і конкурує з Порошенком і Вакарчуком. Поки 7,2 відсотка. Хоча в минулому році у всіх опитуваннях «Батьківщина» з великим відривом лідирувала в партійних рейтингах з результатом під 20%.

У Раду з імовірністю в 90% проходять п’ять політичних сил: «Слуга народу», «Опозиційна платформа», «ПЕС», «Голос» і «Батьківщина». «Сила і честь», екс-глави СБУ, потрійного агента Ігоря Смешка теоретично має шанси подолати п’ятивідсотковий бар’єр, але це, швидше, з області фантастики. У них там стоїть лютий срач з приводу «лідера, який віддалився від людей і веде неналежний спосіб життя». Спонсори втекли. Ті, хто залишилися, вимагають повернення грошей. Треш, коротше, повний. «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка розродилася серією унікальних по тупості рекламних роликів і відверто зливається в електоральне очко. Залишається за бортом Ради так званий ахметовський «Оппоблок». Там об’єдналися всі, хто ставили на Порошенка. В першу чергу Рінат Леонідович. Вони там вже крупно пере… посварилися, одним словом. Вадим Новинський кричав, що не треба було ставити першим номером списку «заслуженого иудушку» Мураєва. Борис Колесніков просто зрозумів, що нічого не світить, і пішов на мажоритарку. Разом з тим ж Новинським. У результаті В першій п’ятірці «Оппоблока» немає жодного партійного боса. Якісь «самозванці»

Коаліційні розклади

Після офіційного оголошення результатів парламентських виборів протягом місяця в Раді має бути сформована коаліція мінімум 226 депутатів. Як показує практика, для нормальної роботи більшості має бути мінімум 240-250 депутатів. Це дозволить хоча б раз в тиждень, по четвергах, приймати результативні рішення. Як не крути, але треба створювати об’єднання на трьох. «Платформа» однозначно в опозиції. Поки в конструктивній, а далі як піде. «ПЕС» Порошенко перетвориться на аналог «Народного фронту», той є в «партію війни». Націоналістична опозиція. На Кшталт «Свободи». В коаліцію не підуть, оскільки їм треба лідера рятувати від тюрми.

Залишаються «Слуга», «Голос» і Кыцюндер. Клоуни, рок-співаки і стрімко в’яне «газова принцеса» з маленькою фракцією. Ігор Валерійович Коломойський є у всіх трьох проектах. У «СН» у нього контрольний пакет акцій, а в інших партійних «підприємствах» він міноритарний акціонер. Пінчук розклав свої яйця між «Голосом» і «СН». Рінат Ахметов досить скромно представлений в трьох складових частинах майбутньої коаліції. Набагато краще себе почувають ставленики контрабандистів і професійні грантососи. Чого чекати від цієї «трійки»?

По-перше, ніяких суттєвих змін у зовнішній політиці, перш за все по відношенню до Донбасу, не буде. Беня грається з американцями, які хочуть його посадити, але готові розглядати зустрічні пропозиції. «Голос», за підсумком, проект демократів США при спонсорстві Пінчука. Отже, ніякого прориву не станеться. Рівень протистояння знизиться, але не більше того.

По-друге, подібне парламентське об’єднання спочатку не стабільно. Якщо Юлія Володимирівна не отримає омріяне місце прем’єр-міністра, то відразу ж покине коаліцію і піде в опозицію. Парадоксальність ситуації полягає в тому, що у неї може бути «золота акція». Не факт, звичайно. Багато чого залежить від результатів виборів на мажоритарці. Але така можливість є. Грубо кажучи, буде шантажувати. Це в її стилі. Тому рубка за розподіл посад буде жорсткою. На кону посади спікера, прем’єра і генерального прокурора.

По-третє, величезна кількість «прихованих агентів впливу» в новій коаліції робить її малокерованою. Люди «чесно» заплатили Разумкову, Тимошенко і Вакарчуку за місця, то з якого переляку вони повинні «коливатися разом з генеральною лінією партії»? Є конкретні питання по митниці, приватизації, прокуратурі, судам, які вони повинні вирішувати. І будуть вирішувати, можете не сумніватися.

Можу помилятися, але навряд чи цей склад Ради проіснує до офіційного завершення своєї каденції. Позиції Зеленського в парламенті нового скликання, безумовно, посиляться, однак такого ручного більшості, як у Порошенка, у нього не буде. Слабкий президент, сильний парламент з постійно разваливающимся більшістю – це прелюдія до чергової кризи, реваншу і так далі. Два, максимум три роки і все знову навернеться. А що ви хотіли? У нас же «демократія», тобто всі кладуть на всіх під чуйним керівництвом Вашингтона.

Олександр Зубченко