Кінець Кыцюндера

До дня виборів залишилося менше двох діб, дивлюся на останні результати соціологічних опитувань і думаю: як? Ну як вона могла все так прос…ть? Вона – це Юлія Тимошенко. Головний претендент на посаду президента України.

Більше восьми місяців «Батьківщина» Юлії Володимирівни була безумовним лідером у номінації «партії». Близько тридцяти відсотків населення нації були готові проголосувати за неї ще наприкінці минулого року. Експерти називали ще більші цифри. Передрікали тріумфальне повернення у велику політику.

Чесно кажучи, я й сам у це вірив. Вона два десятиліття подавала великі надії, здавалася непотопляємою. Зуміла повернутися в гру після того, як випала з процесу під час останньої «революції». Буквально вчепилася зубами в Надійку Савченко і таки заскочила в останній момент в Раду нинішнього скликання. Отримала найменшу парламентську фракцію: 21 депутат. Стільки ж, скільки у «радикалів» Олега Ляшка. Олежика Тимошенко підібрала на «політичному смітнику», зробила депутатом. Він у неї був «дрібний шнырь», який виконував найбрудніші завдання. Так більше половини представників «майданної влади» – це колишні члени або представники «Батьківщини», які елементарно кинули Кыцюндера. Екс-прем’єр Арсеній Яценюк, секретар Рнбо Олександр Турчинов, голова парламентського комітету з питань оборони Сергій Пашинський, міністр молоді та спорту Ігор Жданов та багато інших. Цілком логічно було б припустити, що Тимошенко прагне реваншу і вона свого доможеться. І що в результаті? «Батьківщина» в даний час відчайдушно бореться з аутсайдерами цих парламентських виборів за подолання п’ятивідсоткового бар’єру: з «Європейської солідарністю» лузера Порошенко і рімейком «Слуги народу» – «Голосом» співака ротом Святослава Вакарчука. Шість-вісім відсотків «Батьківщина» набере в кращому випадку. Це якийсь ганьба, чесне слово. Чому так сталося?

У передвиборному режимі Тимошенко вже більше року. Почала вона в березні 2018 року, коли провела загадкове захід під назвою «Україна – цифрова країна». Всі сприйняли це як старт президентської кампанії Кыцюндера, але здивувалися вибору теми. Айті, хакери, 3D-принтери – з хера Тимошенко переклинило в бік? Насправді Юлія Володимирівна намагалася по рекомендації своїх нових радників – упоротых блогерів зразок Дацюка і не менш хворого Чаплыги – вийти за межі традиційного електорату. Розширити, так би мовити, коло прихильників. Тому спочатку вона як би укладала суспільний договір з Айті-сектором, а потім дісталася до «інтелектуальних лідерів нації». Сталося це 25 липня 2018 року на презентації «Нового курсу». Теж абсолютно загадкове захід, коли навіть актив «Батьківщини» не зрозумів, що несе зі сцени їх «лидерша». Якийсь новий «суспільний договір» на основі «відкритого коду», як у «Лінуксі». Сидять у першому ряду огрядні тітки і дядьки у вишиванках і тихенько один одного перепитують: «а шо це за линкукс такий?». Повний ульот. А підказав ідею «інтелектуального прориву» новий фаворит Тимошенко – Олександр Дубіль (1973 року народження). Фельдшер з Прилук (Чернігівська область) зробив запаморочливу кар’єру в «Батьківщині». Став главою передвиборного штабу, «скарбником», курирував роботу всіх запрошених політтехнологів, в тому числі і російських (Сергія Лукіна, Бориса Коновалова, Ніну Клебанову, Романа Мартина, Олександра Корольова, Анну Остапчук, Олексія Шевченка). Саме він переконав Тимошенко у необхідності «модернізації іміджу» та «розширення електорального поля».

В результаті Тимошенко виставила себе повною дурепою, зображуючи із себе покійного Стіва Джобса на форумах «Нова Конституція», «Новий курс» і так далі. Тим не менше на старті кампанії у неї був найвищий президентський рейтинг. У неї і у її партії. Вона випереджала Порошенко і впевнено конкурувала з соросівським проектом «Справжній полковник» (Анатолій Гриценко). Але сталося це не завдяки ідіотської кривлянью і умничанью щодо «хабів», а з-за очікувань електорату. Їй авансом довіряли, оскільки хотіли поспостерігати, як Кыцюндер у властивому їй стилі розмаже по стінці Петра Порошенка. Всі знали, що вона ненавидить Петра ще з часів «помаранчевої революції», і тому очікували від неї рішучих дій. А «приколи» з «цифровим суспільним договором» все віднесли до розряду «вирішила поки не відкривати своїх карт». Ось настане час, і «чаечка» почне рвати Пороху на дрібні шматки.

Запит на подібну поведінку лідера «Батьківщини» був вкрай великий. Тому відсотки підтримки росли, а Тимошенко старанно «стріляла» в прямо протилежному напрямку. Коли на Новий рік Зеленський оголосив про участь у президентських виборах, в штабі Тимошенко почали обережно «чухатися». До цього «стара гвардія» Юлії Володимирівни побоювалася критикувати «інтелектуальні збочення своєї шефині». Під «старою гвардією» маються на увазі Іван Кириленко, Олександр Абдуллін, Григорій Немиря та Андрій Кожем’якін. Вони вже пройшли з Тимошенко не одну виборчу кампанію і розуміють: якщо Юля запала на якусь ідею, її не вдасться переконати. А тут нові обличчя, нові ідеї, ажіотаж щодо Ай-Ти-технологій. Легко видатися ретроградом і вилетіти з партійного списку.

Але тут сама Тимошенко переконалася, що «промахнулася», і почала кидатися. Повернулася до випробуваної темі грабіжницьких тарифів і медицини. Потім стала копіювати виборчу кампанію Порошенка з його мовою та томосами. Коротше, остаточно заплутала свій електорат, який переметнувся до Зеленському і навіть до Бойка. Можливо, вона б і вийшла у другий тур, але ніколи б не обіграла шоумена.

Перед початком дострокової парламентської кампанії було проведено розбір польотів у штабі на Турівській. Однак ніяких висновків зроблено не було. «Стара гвардія» трохи посилила свої позиції, але Дубіль раніше є фаворитом Тимошенко. Він спритно дав зрозуміти, що хотів як краще, але з такими мастодонтами», як Кириленко і Абдуллін, важко працювати. Дострокова кампанія в Раду теж була бездарно провалена. Самий «креативний крок» – проведення з’їзду щодо висунення кандидатів на відкритому повітрі. Його відразу ж назвали «з’їздом геронтократів»: одні старі, приїлися всім особи. У тому числі Наливайченко і Тарута. З «нового», так би мовити, набору. На цей раз Тимошенко вирішила не ризикувати і повернутися до своїх старих напрацювань. Перш за все, всі рекламні ролики стали виходити в білих тонах. Всі в білому, Юля теж у білому. Абстрактні гасла і абсолютно ідіотські: «трЕБА дияТЫ». Головний посил кампанії був узятий зі старої напрацювання Тимошенко – народ обирає свого прем’єр-міністра. Юлія Володимирівна без мила намагається пролізти в коаліцію з «Слугою народу», оскільки вона «символізує політичний досвід».

Дуже показовий момент: на парламентську кампанію Тимошенко найняла політтехнологів, які до того працювали на Петра Порошенка. І саме завдяки «зусиллям» Юлія Тимошенко не вийшла у другий тур президентських виборів. Це справило настільки сильне враження на Юлю, що вона найняла їх за шалені гроші. Технологи не блищать оригінальністю і, як правило, прищеплюють своїм клієнтам апробовані схеми: роздача продуктових наборів, календарів і так далі. Рейтинг вони їй не підвищили, але хоч зорієнтували на відповідний електорат: люди передпенсійного віку з невеликих районних центрів.

Тепер власне про причини стрімкого перетворення Кыцюндера з лідера президентської гонки в аутсайдера парламентської кампанії.

Перш за все, відсутність ефективної команди. Коли люди працюють по двадцять і більше років з Тимошенко, складаються зовсім інші відносини. Тим більше що велика частина «старої гвардії» орієнтується виключно на заробляння бабла. Олександр Абдуллін традиційно «пиляє» на телевізійної і зовнішньої реклами. Іван Кириленко вважається чудовим орговиком». Його досягненням є неймовірно пафосний з’їзд во «Палаці спорту», присвячений висунення Тимошенко в президенти. Масовка сім-вісім тисяч, гігантські екрани, ефекту ніякого.

Григорій Немиря десятиліттями (!) вдає з себе «міністра закордонних справ» у «Батьківщині». Відповідає за міжнародне партійне напрямок. Блискуче завалив всю роботу, не зумівши організувати жодного розумного візиту Тимошенко ні в США, ні в ЄС. Зате витратив на це купу грошей, наймаючи лобістські фірми, які тут же «палились» «порохоботами».

Кожем’якін ж взагалі пішов в астрал. Як би забезпечує безпеку партії» та особисто Тимошенко. Все настільки таємно, що ніхто не розуміє, чим він конкретно займається. Дійшов до таких вульгарних речей, як крадіжки бензину з машин, що забезпечують охорону і пересування Юлі.

Сама Юлія Володимирівна з віком стала втрачати колишню хватку. Вона і раніше захоплювалася фаворитизмом, але тепер це перейшло в якусь патологію. Знову ж Дубіль… Тимошенко розуміє, що її оточують майже маразматики, і тому буквально з головою кидається в нову авантюру. Втратила зв’язок з дійсністю. Коли ж все накривається мідним тазом, стає консервативної і вдається до старих методів ведення виборчої кампанії. В кінцевому підсумку блискуче просрала практично всі свої електоральні позиції. Її борсання призвело до фактичної втрати електорального ядра. Плюс високий антирейтинг, що поступається лише гаранту нації.

Вона втратила таку важливу якість, як політичне чуття. Не розуміє очікувань виборців, постійно кидається з однієї крайності в іншу. То зробила ставку на рекламу в соціальних мережах і «Ю-тюбе», вбухали туди колосальні гроші, однак, як з’ясувалося, грали на абсолютно чужому для неї поле. Переорієнтувалися на борди з незрозумілими гаслами. Тимошенко так і не зрозуміла, що парламентські вибори проходять у форматі третього туру президентської кампанії. Зеленський завдяки цьому і набирає такі великі відсотки для «Слуги народу». Вона ж веде старомодну кампанію, відстаючи від лідера в рази. Хлопці, це кінець колишньої Кыцюндера. Однозначно.