Любовні перипетії в життя ленінського «дзвони революції»: Олександр Герцен

Особисте життя Герцена була сповнена трагедій і інтриг./Фото: upload.wikimedia.org
«Колишнє й думи» культового автора Олександра Герцена і сьогодні вважається найбагатшим зібранням фактів про життя російського соціуму 19 століття. Одна з глав твору присвячена любовної драми, тотожною особистої сімейної історії письменника. І якщо перший любовний трикутник розірвала раптово смерть однієї з головних героїнь, то наступна заборонена зв’язок відомого революційного агітатора супроводжувала його до самої смерті.

Дружба з майбутньою дружиною і шлюб всупереч

Наталя, дружина Герцена./Фото: 24smi.org

Герцен знав майбутню дружину Наталію Захарьину з самого дитинства. Вона доводилася йому кузиною, незаконнонародженою дочкою старшого брата батька Герцена. Олександру Івановичу в юності навіть сталося виступати в ролі повіреного в любові Наталії та її тодішнього кавалера. Але навіть пізніше, вже зізнаючись собі в серцевому близькості до Захариной, Герцен полягав у зв’язку із заміжньою Медведєвої. Такий епізод призвів до того, що знатна родина Наталі почала перешкоджати її близькості з Герценом.

Але доля розпорядилася по-своєму, і в 1838 році Олександр і Наталя стали подружжям. Практично щороку, яка народжувала Наталія Олександрівна була слабка здоров’ям, і через кілька років родина виїхала на лікування в Італію. Герцен мав при собі рекомендаційний лист на ім’я німецького поета Георга Гервега, що і зумовило подальші події.

Спільне життя з емігрантами Гервег

Пам’ятник Герцену в Москві. /Фото: upload.wikimedia.org

Так склалися обставини, що після приїзду подружжя Герцен у Париж, туди ж переселилася і подружжя Гервег. Причому останні прийняли пропозицію російських емігрантів проживати в одному будинку. Перший час співжиття приносило друзям радість і користь. Будучи непересічною особистістю, він перебував у тісних стосунках з Карлом Марксом, входив у коло його приятелів і Ріхард Вагнер. Чоловіки, які сповідували соціалістичні настрої, знаходили задоволення у політичних розмовах. Але з часом Гервег почав таємно доглядати за дружиною товариша. Правда необізнаним залишався лише Олександр Іванович.

Дружина Георга Емма любила чоловіка настільки, що здійснювала самі немислимі вчинки заради його блага. Емма була в курсі зрад чоловіка, але не просто закривала на це очі, а навіть передавала відверті листи Георга Наталії. В той період в Європі набирали обертів ідеї Сен-Симона і Фур’є про те, що жінки повинні бути вільними. І Наталі не вбачала особливого гріха в тому, щоб любити обох чоловіків відразу. Герцен ж теоретично з цією позицією погоджувався, про що написав у своїй роботі «Хто винен?». Але практична сторона питання виявилася складніше, і поведінка дружини не знайшов у ньому розуміння.

Підлий коханець і смерть героїні

Герцен і Огарьов./Фото: 24smi.org

Про роман своєї дружини і Гервега Герцен дізнався в 1851-м. Його терзаниям з цього приводу присвячена окрема глава в творі «Минуле і думи». Герцен вважав дії вчорашнього друга злочином, при цьому визнаючи всю серйозність серцевої прихильності його дружини. Ймовірні наслідки його злякали. І незабаром сімейна драма дійшла до критичної точки, і Герцен виставив Гервегов з дому.

І тут почалася довга переписка Наталії з коханцем, бо вона продовжувала любити його всупереч здоровому глузду. У якийсь момент Гервег вчинив підло, вирішивши оприлюднити її листи з власними уїдливими коментарями. Цей крок став фатальним, і віддана зрадниця вибачилася перед законним чоловіком, назвавши подію «страшною помилкою». Гармонія в будинку було відновлено. Але в 1852-му Наталія Олександрівна померла.

Зближення з Огарьовим і нова Наталія

Тучкова з дітьми Герцена і Захариной. /Фото: nashagazeta.ch

Герцен переселився в Лондон, де відкрив друкарню і випустив у світ альманах «Полярна зірка». Пізніше, в дуеті з другом Миколою Огарьовим вийшов перший лист нецензурованої російської газети «Дзвін». Перед смертю Захар’їна заповіла виховання власних дітей Тучкової, яка незабаром стала цивільною дружиною Огарьова. Як би парадоксально це не виглядало, сюжет починав повторюватися, правда навпаки. На цей раз обдуреним чоловіком стає не Герцен. Останній вже сам обманює соратника і близького приятеля з його супутницею.

У новій Наталі від Герцена народилося троє дітей, але офіційним батьком вважався Огарьов. Живучи в одному будинку, як і в першій історії, Наталія і Олександр ставилися один до одного як чоловік і дружина, причому присутність Огарьова їх аніскільки не бентежило. Чоловіча дружба при цьому не слабшала, спільний випуск ідейної періодики тривав. Відчувши себе через якийсь час зовсім зайвим, Огарьов вирішує віддалитися. При цьому він залишився юридичним чоловіком Наталії. Відносин з Герценом він не з’ясовував, демонструючи розуміння і благородство. Але життя з Тучкової виявилася не такою простою і безхмарним, як здавалося спочатку. Досить примхлива дама не ладнала з дітьми Герцена, а ті, у свою чергу, не визнавали любовну прихильність батька.

Муки совісті і розраду обманутого одного

Нащадки Герцена./Фото: nmicr.ru

Свою провину перед Огарьовим Герцен проніс через все життя, при цьому продовжуючи до самої смерті жити з його законною дружиною. До кінця життя Герцен багато переміщався по Європі, працював над мемуарами та відволікався від сімейних негараздів. В цей же час до нього приходить повне розчарування соціалістичними догмами.

Після важкої хвороби він помер у Парижі, похований був у Ніцці біля першої дружини і дітей. Згодом померли і всі його нащадки, народжені Тучкової. Сама ж Наталія самотньо прожила ще не один десяток років.

Втіха в житті знайшов лише Огарьов, зустрів англійку Мері Сазерленд. Вона являла собою практично безграмотну «занепалу жінку». Вони познайомилися випадково: Огарьов гуляв по вечірньому Лондону, а молода англійка чекала випадкових чоловіків. Так склалося, що більше вони не розлучалися. Співчуття морально занепалої Мері переросло для Огарьова любов, і він став жити з нею і її 5-річним сином. Незважаючи на вдалий результат і набуття нової сім’ї, Огарьов почав спиватися, почастішали його епілептичні припадки. До самої його смерті Мері залишалася одночасно нянькою, дружиною, подругою і господинею. Саме цієї нехитрої жінці він і присвятив одні з останніх в житті рядків:
Як вдячний я тобі
За м’якість ласки нескінченної…

З певних часів у Російській імперії стали з’являтися чорношкірі громадяни.