Лукашенко озвучив ціну Союзної держави

Білорусь вимагає $ 9 мільярдів від Росії для подальшої інтеграції

Президент Білорусії Олександр Лукашенко висловив сумніви в доцільності союзу з Росією в ситуації з постійним висуванням «нових умов» від Москви і заявив, що не підпише дорожні карти щодо інтеграції з РФ, якщо не будуть вирішені принципові питання в економіці. Про це, як повідомляє БЕЛТА, він оголосив журналістам у Мінську.

«Що відбувається у нас? Нам кожен рік підсовують нові умови. І в результаті ми в економіці постійно щось втрачаємо і втрачаємо. Кому потрібен такий союз?» — задався питанням білоруський лідер.

Лукашенко підкреслив, що не раз доносив свою позицію президенту Росії Володимиру Путіну: «Ми з ним друзі, я йому відкрито можу це сказати, та ще гірше».

Білоруський лідер також зазначив, що у Мінська з Москвою щорічний дефіцит торгівлі становить близько $ 9 млрд. За його словами, ці гроші можна заробити тільки на російському ринку, однак для Білорусії збудували бар’єри і окремі види товарів не потрапляють на цей ринок. «Звичайно, ми з Росією воювати не будемо, як Америка з Китаєм. Але це неправильно», — заявив він.

«Жоден документ мною не буде затверджений і підписаний, якщо він буде суперечити Конституції і фундаментальним принципам життя нашого суспільства. А найголовніші принципи — це суверенітет, незалежність нашої держави», — зазначив президент, додавши, що його країна «не нахлібниця і не хоче нею бути».

У схожому ключі були витримані заяви, зроблені білоруським лідером двома днями раніше, коли він запропонував підрахувати вартість всіх послуг, які його країна надає Росії. На його думку, це необхідне зробити перед початком наступного етапу переговорів щодо інтеграції двох країн. Крім того, він закликав Росію не розглядати білорусів як гирі на ногах».

— Справа в тому, що в останні півтора роки дуже активно йшла робота з поглиблення інтеграції між Росією і Білоруссю в рамках Союзної держави, — нагадує політолог, керівник проекту «Відкрита аналітика» Роман Травін.

— Пройшов цілий ряд зустрічей на різному рівні, діють робочі групи для вирішення спірних питань, розробляється комплексна програма інтеграції. Не буде перебільшенням сказати, що за цей час сторони просунулися далі, ніж за попередні десять років. У той же час виходить, що у попередні роки багато проблемні питання просто обходили стороною, а зараз всі вони спливли, тому що почали більш активно обговорюватися.

— Лукашенко знову згадав про суверенітет. Він кожен раз стверджує, що хтось зазіхає на суверенітет його країни.

— Насправді, це зрозумілі побоювання. Непорівнянні розміри країн і економік. Білоруська сторона побоюється, що агресивний російський бізнес скупить всі найбільш цінні активи. У цілому може бути поставлено під сумнів існування білоруської державної моделі, яка куди більш орієнтована на простої людини, ніж російська. Інша справа, що будь-яка інтеграція — це в якійсь мірі відмову від частини суверенітету, причому для всіх учасників, і, якщо вже вести мову про розвиток Союзної держави, то я не уявляю, як можна домогтися більш глибокої інтеграції з повним збереженням суверенітету обома державами. Повторюся: і Москві, і в Мінську доведеться розділити контроль над низкою сфер, а наднаціональні органи Союзної держави повинні отримати значно більше реальних важелів впливу, ніж це є зараз.

— Він також заявив, що Мінськ не підпише дорожні карти щодо інтеграції з РФ, якщо не будуть вирішені принципові питання в економіці. Про що мова? Про «податковий маневр»?

— Так, і про «податковий маневр», і в цілому про умови поставок енергоносіїв — це, мабуть, головний камінь спотикання. Але є і інші. Так, незважаючи на участь у низці спільних інтеграційних проектів на пострадянському просторі, назвати ринок двох держав реально загальним поки не можна, залишається чимало вилучень, так що протекціонізм теж залишається значущою проблемою. Для Мінська важливо отримати гарантії збереження контролю над стратегічними підприємствами і галузями, при цьому спростивши доступ для своїх виробників на російський ринок.

— Москва звикла не реагувати на епатажні заяви Лукашенка. Чи буде реакція на цей раз?

— Насправді, Москва часто реагує на гучні заяви Лукашенка. Якось прокоментувати можуть і офіційні особи, що бувало неодноразово, в тому числі і зовсім недавно, там, правда, питання не економічне, може бути і чергова кампанія з різкою критикою Білорусії у федеральних ЗМІ.

— У якому випадку можливе припинення інтеграції? Якщо в Білорусії зміниться влада? Або якщо в Росії?

— І в тому, і в тому. А може, зі зміною влади і, навпаки, прискориться, це буде залежати від того, хто прийде до влади в обох країнах. Не факт, що вдасться знайти компроміс у переговорах. Проблема в тому, що білоруський капіталізм вийшов більшою мірою «з людським обличчям», ніж російський, і білоруське керівництво, так і суспільство, не хотіло було повного форматування за російськими лекалами, як і втрати контролю над ситуацією в країні. Росія ж хоче домогтися більш прагматичних відносин в економічній сфері, а також отримати певні політичні гарантії. Особливо з урахуванням українського уроку.

За словами заступника директора Національного інституту розвитку сучасної ідеології Ігоря Шатрова, патріотична порядок завжди використовується Лукашенко для зміцнення власного авторитету.

— Дістається і Заходу, і Росії в рівній мірі. Проте в даному випадку є конкретний привід звернутися до питання відносин саме з Росією. Як відомо, на 19 листопада заплановане засідання Ради міністрів Союзної держави Росії і Білорусії, на якому будуть розглядатися проекти «дорожніх карт» за поглиблення інтеграції між двома державами.

До 1 грудня «дорожні карти» повинні бути представлені президентам Росії та Білорусії. Такі доручення перші особи дали своїм прем’єрам за результатами зустрічі у вересні. Мета цієї роботи — в найближчі рік-два вийти на підписання міждержавних договорів, які наповнять Союзний договір між Росією і Білорусією новим змістом. Мова, зокрема, йде про прийняття єдиного Податкового кодексу двох держав, ряду інших документів, що підвищують рівень економічної інтеграції.

Схоже на те, що заяву Лукашенка — це продовження інформаційної кампанії. Вона повинна підготувати нас до того, що очікування від переговорів знову не виправдаються. Це не перший сигнал, що наводить на такі висновки. Кілька днів тому на зустрічі з керівником Ради безпеки і главою держприкордонкомітету Лукашенко звинуватив Росію в тому, що Москва не постачає Мінську сучасну зброю. В той же час це не означає охолодження у наших відносинах. І ось тут є сенс знову згадати про вибори. Апгрейд Союзного договору може стати частиною порядку президентських виборів 2020 року в Білорусії. З допомогою подібних заяв перевіряються тези передвиборчої програми, з якою Лукашенко на них вийде.

— За словами Лукашенка, Білорусь не хоче бути «нахлібницею», кожен рік вона втрачає близько $ 9 млрд. «Ці гроші треба заробити на російському ринку». Може, йому варто змінити тон і переглянути ставлення до Москви як до годівниці?

— Чи може Білорусія заробити ці гроші на інших ринках, а не тільки на російському? Думаю, що могла б, якби таке завдання було поставлено предметно. Однак, мабуть, Білорусія програє в конкурентній боротьбі. В результаті виникає та надмірна орієнтованість економіки на Росію, яка є гальмом економічного розвитку Білорусі, але при цьому чудовим аргументом для шантажу Москви.

— Лукашенко заявив, що Мінськ не підпише дорожні карти щодо інтеграції з РФ, якщо не будуть вирішені принципові питання в економіці. Він все ще вірить, що отримає компенсації за «податковий маневр»?

— Спроба порівняти торговельні суперечки між Росією та Білорусією з торговою війною США і Китаю, яку допустив Лукашенко, некоректна з-за масштабів економік. Не тільки білоруська, але й російська сильно програють китайської та американської. Наш спір — це наш міжсобойчик, в той час як американо-китайське протистояння — це питання міжнародної економічної стабільності.

Розмова про дефіцит зовнішньоторговельного балансу в даному випадку також не зовсім доречний, знову ж через розмірів економік — на цей раз вже російської та білоруської. Перша, звичайно, в рази більше. З цієї причини негативне сальдо у торговельних відносинах з Росією для Білорусії цілком природно. Якщо і порівнювати наші стосунки, то це, швидше, США і Канада, де Росія — США, а Білорусія — це Канада. До речі, в цьому контексті, Мексика — це Україна.

Але повернемося до Білорусії. Якщо б, як у відносинах Канади і США, Білорусія беззастережно слідувала у зовнішньополітичному фарватері Росії, наприклад, визнала б Південну Осетію і Абхазію незалежними державами (про Крим і ситуацію навколо України навіть не кажу), був би один розмова. Політичні преференції теж коштують грошей. А так що виходить? Білорусія вибудовує незалежну зовнішню політику, розвиває зовнішньоекономічні зв’язки. А що в результаті? Як би не намагався домовитися Мінськ з Європою, все одно за $ 9 млрд. для покриття дефіциту звертається до Росії. Тобто особливих вигод така зовнішньополітична багатовекторність не приносить. Навіщо ж тоді вона?

— Чи, по-вашому, підписані «дорожні карти»?

— Росія і Білорусь можуть в перспективі створити єдиний простір по всіх напрямках — економічному, соціальному, гуманітарному, навіть військовому й політичному, перетворившись в конфедерацію. Але зараз, коли соціально-економічні моделі наших держав різняться, це неможливо в принципі. Рух по шляху інтеграції здатне гармонізувати внутрішні умови. Але ситуація для більш глибокої інтеграції повинна дозріти не тільки в Росії та Білорусі, але і на міжнародній арені. Обставини у світовій економіці і політиці просто змусять інтегруватися. Настала епоха регіональних об’єднань. Там, де для цього є політичні, історичні або інші умови, що ця інтеграція може стати найбільш глибокою. Відбудуться якісні зміни у відносинах між Росією і Білоруссю вже через рік-два? Сумніваюся. У той же час в грудні все ж можуть бути підписані документи, які прискорять рух у цьому напрямку.

— Чи можуть якісь обставини зірвати інтеграцію?

— У наш час дивно говорити про об’єктивні економічні причини для співпраці. Та ж Україна самовбивчо рубає сук, на якому сидить, згортаючи відносини з Росією, і нічого. Жоден здоровий глузд ідеологічно мотивованим українським політикам не указ. В російсько-білоруських відносинах також багато, дійсно, залежить від позиції білоруського лідера. Тому ймовірність зміни Білорусією геополітичних орієнтирів і подальшого «ривка на Захід» в разі зміни влади на антиросійську виключати не можна. Захід зміг своїми нерозумними діями спровокувати громадянську війну в такий великий за європейськими масштабами країні, як Україна. Якщо для того, щоб відкинути Росію назад, не залишиться нічого іншого, крім як підпалити маленьку Білорусь, замислюватися не стануть, підпалять.