Міфи «зеленої» влади

«Монолітність» нинішньої «зеленої» влади насправді є міфом. Так, фракція «Слуги народу» голосує практично одноголосно і по команді, яку їм дає багатодітний батько з Миколаєва в кросівках «Найк» Давид Арахамія. Так, Зеленський буквально в десна з Богданом. Усі напружено працюють над засовыванием України «смартфон». Здалеку відбувається, нагадує анальний секс. Однак «моноліт» насправді фіктивний.

Візьмемо «зелену» фракцію, яка є основою «скаженого принтера», як сьогодні модно називати українську Раду. Вже почався срач між мажоритарниками та списочниками у фракції. Накинув лайна на вентилятор особистий рупор Ігоря Коломойського в «СН», колишній журналіст «плюсів» Олександр Дубинський. Ах, якісь незрозумілі люди хочуть засунути всім «зеленим» імперативний мандат. Якщо партія вирішить виключити тебе з фракції, то винного виганяють з парламенту незалежно від того, обрали тебе на мажоритарному окрузі або ж ти пройшов у Раду за списком. Бунтують, природно, мажоритарники. Вони гарячково читають всі законопроекти, які штампуються в офісі президента, Кабміні і в спеціальній групі особливо обдарованих укурков, яких називають креативщиками. Вишукують спроби замаху на мандат. І знаходять! Потім починається бурхливе листування в спеціальному чаті фракції: «Колеги, будьте пильні! Включили без обговорення до порядку денного проект, де передбачено виключення мажоритарників!».

Типова проблема всіх фракцій, коли-небудь створених в українському парламенті, – це бінарність. Тобто вони, як правило, складаються з мажоритарників і списочників. Перші вважають себе крутий елітою, оскільки самі виграли вибори, заручилися «прямою підтримкою виборців». А ті, хто потрапили в парламент за списком партії, – просто безправний офісний планктон. За винятком, природно, першої п’ятірки. Мажоритарників, які погодилися увійти у фракцію, всіляко стимулюють. Або лобіюють їх інтереси при ухваленні законів, які дають посади наближеним до них людям, або тупо доплачують в конверті. Всі розуміють: треба зацікавити людини. А то піде у позафракційні і стане лити лайно на колишнє фракційне керівництво.

У «Слуги народу» 124 списочника і 130 мажоритарників. Дуже небезпечне поєднання. Утримати таку масу «одномандатників» непросто. Практично неможливо. Гроші платити не можна, оскільки, с…ка, будують нову, процвітаючу країну. Всі призначення в структури виконавчої влади отримують списочники, оскільки в такому разі на їх місце заходять наступні по черзі кандидати і загальна кількість «зелені» не змінюється. Тому посади мажоритарникам не світять.

Як я розумію, «слуги народу» поступово починають освоюватися в новому політичному просторі. Багато хто вже самостійно, не в складі групи, ходять в туалет, контактують з різними «баригами» в ресторанах. Їм робляться цікаві пропозиції. В першу чергу мажоритарникам. Чинне законодавство поки дозволяє їм не побоюватися репресій. Навіть якщо фракція виключить їх із свого складу, нічого не буде. Отримає статус позафракційного і потім може вступити в іншу групу. Той же Дубинський має право сам заявити про вихід. І знову-таки нічого йому не буде. Навіть списочники можуть кинути рідну фракцію. Єдиний момент: не треба писати заяву про вихід з фракції. Тоді так, виженуть до такої-то матері. Правда, не відразу. Треба зібрати з’їзд, розглянути рукописну заяву, обговорити, прийняти рішення, направити матеріали до ЦВК. Довга історія. В якості прикладу наведу Мустафу Найєма, Світлану Заліщук та Сергія Лещенка. Чотири роки хлопці сиділи у фракції «БПП» і під кінець зрозуміли, в яке «злочинне кубло» вони потрапили. Написали заяви про вихід. І спокійно отримували депутатську зарплату до кінця повноважень восьмого складу Ради.

Природно, офіс президента дуже хвилює проблема монолітність фракції. Як такої її, монолітності, немає. Там досить цікавий мікст з квот олігархів різного калібру (Юрушев, Коломойський та інші), «контрабандистів», навколополітичних «вирішував», забудовників, статевих партнерів ах яких людей і так далі. Поки всі сидять тихо, демонструючи єдність. Але досить втратити п’ятнадцять чоловік, і все накриється тим самим органом. Тому бажання «втулити» імперативний мандат для всіх «слуг» цілком зрозуміло. Через пару місяців «монофракция» може тупо розвалитися, і в Раді складеться нова конфігурація коаліції. Причому контрольний пакет буде у Коломойського, який спеціально для цього випадку створив депутатську групу «За майбутнє».

На прискорених курсах в Трускавці депутатів від «Слуги народу» натаскували виключно на колективну роботу. «Ви всі гівно!», – кричав колишній піарник Тимошенко Потураєв на принишклих «слуг». Однак морально-психологічна накачування – це не гарантія. Гарантією є загроза позбавлення мандата і мажоритарників і списочників. При цьому біля офісу Зеленського є всі підстави вважати, що депутати, обрані в округах, зобов’язані своєю перемогою виключно бренду «Слуга народу». Це правда. Той же Дубинський чи легендарний «весільний фотограф» ніколи б не перемогли на округах, якщо б не унікальне вплив на маси «зеленого» бренду. Фактично вперше в історії України вибори на мажоритарних округах проходили по партійній схемою. Люди приходили на виборчі дільниці, вишукували кандидатів «від Зеленського» і тупо за них голосували. В результаті пролетіли практично всі «політичні монстри», які по п’ять-сім разів поспіль обиралися від одного і того ж округу. Страшне, повинен вам сказати, видовище. Якесь колективне божевілля.

Але, повторюся, чисто формально у мажоритарників «Слуги» як би вищий ступінь легітимності. Вони вже усвідомили себе як вищої касти. З подачі того ж Ігоря Валерійовича розпочався організований відсіч спробам нав’язати їм імперативний мандат. Навіть не сумніваюся, що ці спроби проваляться, оскільки занадто багато «акціонерів» фракції «зелених» не зацікавлені в такому варіанті розвитку подій. Вони, значить, платили в касу, купували «квиток» своїм юним талантам, а тепер їм надінуть імперативний нашийник, вставлять чіп в зад і змусять голосувати по команді. Тому, повторюся, ніякої монолітність фракції «зелених» немає. Розпад «монофракции» лише справа часу. «Бінарна мажоритарно-спискова бомба» вже цокає.