Дострокові парламентські вибори 21 липня стали історією. Партія «Слуга Народу» слідом за своїм неформальним лідером Володимиром Зеленським здобула на них переконливу перемогу і тепер може одноосібно формувати уряд країни і разом з президентом єдину зовнішню і внутрішню політику.
Якою вона буде? Принесе президент Зеленський, як і обіцяв світ на Донбас і добробут всього народу України?
Вся повнота відповідальності тепер на Зеленском
Такого в історії пострадянської України ще не було. Навіть самий сильний з п’яти попередніх президентів України, Леонід Кучма був змушений формувати коаліцію та узгоджувати свої дії з не зовсім підконтрольним йому депутатським «корпусом» країни.
Що вже говорити про таких відверто слабких президентів, як Віктор Ющенко і Віктор Янукович. Та й Петро Порошенко, якому в «умовах війни було простіше тиснути інакомислення, змушений був узгоджувати свої дії з «фронтовиками» Авакова-Яценюка.
Сьогодні все просто. 250 «особистих багнетів» у Раді дозволяють Володимиру Зеленському одноосібно сформувати новий Кабмін і забрати під себе в Раді основні парламентські комітети. Він може призначити свого Генерального прокурора, керівництво НБУ і т. д.
А значить, вся повнота влади і відповідальності з сьогоднішнього дня повністю лягає на плечі Зеленського і він просто змушений буде робити реальні кроки, а не намагатися грати в електоральну двовекторність (намагатися догодити антагоністично налаштованих груп виборців).
Чого вчить історія України
В історії України вже був один схожий період. До 2009 року перший «проєвропейський» президент Віктор Ющенко повністю дискредитував в очах населення свій режим, а тому Вашингтон зробив ставку на умовно проросійського кандидата Віктора Януковича. Найнятий на гроші Ріната Ахметова американський політтехнолог Пол Манафорт, той самий, який створив успішний передвиборний концепт 2016 року для Дональда Трампа, на початку 2010-го виграв для «проросійського» кандидата президентську гонку.
За підсумком вже через пару років населення забуло про помаранчевому маразмі попередніх років, а дуже добре розуміють природу людини політтехнологи, поступово перебрали через призму «проросійського» самодура Януковича невдоволення українського населення з США та Європи на Росію.
Феномен Зеленського
Те ж саме Вашингтону потрібно зробити і сьогодні. Правда зараз дещо іншими є стартові умови, а тому проросійський кандидат явно не підходить. Потрібно перезавантажити систему в проєвропейської парадигми, але щоб населення жодним чином не бачило наступності двох режимів – Порошенко і Зеленського.
Не думаю, що спочатку, США робили ставку саме на Зеленського. Вашингтон вже давно не грає. Він може дозволити собі суперництво проектів і далі вибудовує відносини з тим, хто у внутрішньовидової сутичці виявився найсильнішим.
Саме так американці надійшли і на цей раз. Вони не заважали українським політикам битися за президентську булаву. Хто б її не взяв, все одно це був би проект, який завжди буде дивитися обличчям на Захід. Ним став Зеленський, значить з ним і працюватимуть далі.
З’ясувавши це обставина, вже неважко припустити, а чого можна очікувати від нового режиму в майбутньому.
Грабуй, все, що можна
Зе і його команда буде виконувати загальну стратегічну директиву Вашингтона, водночас набиваючи кишені своїх спонсорів грошима, які ще можна витягнути з старіючої української економіки.
Саме цей принцип закладений в основі всіх майбутніх Зе-реформ. Приватизація стратегічних підприємств буде піднесена, як необхідність створення ефектної економіки. Завдяки вирученим грошам «стабільність» Гройсмана можна буде підтримувати до того моменту, поки всі прорахунки в економіці не будуть списані на черговий світовий економічний криза після якого населення країни стане жебраком.
І тоді можна буде переходити до чергової Зе-ною реформу. У жебраків і голодних селян першокласні українські чорноземи будуть викуплені по заниженій вартості, на чому українські олігархи зароблять мільярди доларів.
І все це буде відбуватися на тлі відновлення контактів з Донбасом і Росією. За великим рахунком активізація війни на Донбасі для США сьогодні не особливо-то й потрібна. Клин між Україною і Росією вбито міцний і дуже важливо закріпити ці успіхи. А це можливо тільки якщо ситуація в економіці буде стабільною, а населення Сходу і Півдня України перестануть кошмарити орди печерних націоналістів галицького розливу.
І все це забезпечить новий режим, який спробує стати в очах українців і миротворцем і спасителем. Правда, далеко не факт, що це в нього вийде. Адже ті самі протиріччя, які були у режиму Порошенко точно також закладені і в режимі Зеленського. Та й всередині України є маса політичних сил, яким Зе-реформи (в тому числі і миротворчі) не сподобаються і вони виявляться, як тільки новий президент розгубить свою електоральну підтримку (що неминуче).
Як би там не було, але можна констатувати, що в короткостроковій перспективі розграбування України продовжиться і вже через п’ять років новий політичний проект (якщо він проживе всю каденцію) найімовірніше буде «зносити черговий корумпований олігархічний режим», а люди, які вірять сьогодні Зеленському, як п’ять років тому вірили Порошенко, будуть дивуватися, як же легко їх в черговий раз провели.
Thanks!
Our editors are notified.